Тяжкі осколкові поранення обох очей,правого передпліччя і ноги він отримав у бою під Волновахою на Донеччині 22 травня,– пише Gazeta.ua.

Після нападу терористів на бійців 51-ї окремої механізованої бригади з міста Володимира-Волинського,16 українських військових загинули на місці,1 помер у лікарні,31 поранений.

«Василь нічого не бачить,очки закриті. Очі є,личко нормальне,ціле. Лікарі дають надію,що на праве побачить,а ліве вже не врятувати,– розповідає напередодні операції сестра Василя 25-річна Ірина Яцик. – Плече наскрізь прострілене,але рана на ньому і на нозі вже гоїться. Брат може навіть ходити,сам їсть,але медсестри ще допомагають одягнутися».

Василь Кропива родом із селища Рокині Луцького району Волинської області. До мобілізації жив із батьками. У родині ще є 25-річна сестра Ірина і Ганна,27 років.

Після школи рік пройшов строкову службу в армії. Потім працював будівельником у різних організаціях. Не одружений. Мобілізували у квітні,призначили в розвідку.

«У сільській раді нас запевнили,що побуде на навчанні. Розповідав,що їх зігнали п`ять тисяч спочатку у Володимир,тоді на Рівненщину на полігон відправили. На друге травня навіть на вихідні відпустили. А тоді за два-три дні їх почали відправляти на Схід. Їм сказали,що везуть на Київ,а опинились у Луганській області,- каже Ірина. – Бронежилета у Васі не було,а під Волновахою видали».

На Луганщині Василь із бригадою стояв на блокпостах.

«У якомусь селі,не доїжджаючи до Волновахи,люди місцеві були дуже хороші. Приносили солдатам їжу. А у Волновасі місцеві два дні не давали спати. Приходили жінки й чоловіки і цілими днями з ними сварилися,просили забратися з їхньої землі».

Нападу не очікували.

«Вася був у шоці,весь час хотів додому. Це ж діти по 22 роки. Їх тиждень повчили стріляти і кинули в бій. Вони не знали,що це таке,не очікували,що на них нападуть. З Волинської області багато позабирали наших чоловіків».

Рідні хочуть відвезти Василя на лікування в Польщу або Австрію.

«Нас запевняють,що й тут можуть його прооперувати так,як слід. Але ми хочемо його лікувати за кордоном. Бо хлопець молодий,треба врятувати зір. Лікарі кажуть,що він тільки через півроку почне бачити світло,через кілька місяців – тіні. Гроші на лікування поки що є,допомагають волонтери».

У травматологічному відділенні військового шпиталю в Одесі лежать іще троє поранених під Волновахою – Микола Андрощук,Роман Шерстюк і Сергій Пащенко.