Скромний та неговіркий Віктор Данилевич неохоче розповідає про свою війну,- пише СВ. У 2007–2008 роках проходив строкову військову службу,тож уже з початком АТО на Сході його одним із перших мобілізували. Було навчання на Рівненському полігоні,потім місто Конотоп Сумської області. У складі ще тодішньої 51-ї ОМБР протитанкового дивізіону 2-ї батареї третього взводу пройшов майже всю Луганську область – села Оріхове,Євсуг,пропускний пункт Красна Талівка,що розташований на кордоні з Росією,Макарове. Мабуть,багато чого довелося пережити Віктору за ті два місяці на передовій,бо про це навіть згадувати не хоче. Втім,каже,що завжди відчував підтримку рідних,волонтерів,односельчан і жителів сусідньої Вілиці.
Після Іловайської трагедії 51-шу бригаду розформували,бійців порозкидали по інших військових підрозділах. Демобілізувався Віктор Данилевич 4 квітня 2015 року.
Удома на свого бійця вже чекала наречена,з якою мав одружитися ще до мобілізації. Тепер у молодої сім’ї підростає синочок Артемко,а Віктор щасливий,що після страшних подій повернувся до матері та коханої живим та здоровим. Обіцяють колишньому бійцю й земельну ділянку,право на яку гарантує держава.