Надя нині у чудовій формі. Журналісти з’ясовували,як після Пекіна та Лондона вона спробує підкорити Ріо,- інформує прес-служба Федерації легкої атлетики Волинської області.
– Надю,на Олімпіаді в Ріо-де-Жанейро ти будеш однією з найдосвідченіших українських спорсменів. А пам’ятаєш свій перший успіх?
– Це був 2004 рік,я вперше відібралася на кубок світу в Німеччину. То були перші міжнародні змагання високого рівня. Уперше мала стільки якісних суперників на старті,причому великою була сама кількість учасників,адже в Україні стартувало в ті роки зазвичай 20-25 атлетів. Для першого разу виступила дуже добре,була 29-ю на фініші,але показала кращий особистий час.
– Коли ти зрозуміла,що спортивна ходьба – це твоє?
– Я почала тренуватися саме на ось цьому стадіоні (ми з Надією розмовляли на трибуні «Аванграду» перед її тренуванням,– Ю.К.) вісімнадцять років тому. Я вступила на перший курс фізкультурного,у нас були пари з легкої атлетики тут. На одному із занять ми вчили спортивну ходьбу. Із двадцяти трьох студентів групи в мене найкраще виходило. А в той час діючими спортсменами були Світлана і Микола Калитки. Вони мене помітили й запропонували прийти на тренування. Я спочатку віднікувалася,мовляв,займаюся аеробікою,але тренери були наполегливими,бо помітили,що у мене є відповідна техніка,а це дуже важливо в цьому виді спорту. Треба вловити перекати зі стопи на носок,рухи таза під час ходи… Калитки попросили пройти коло і їм вочевидь сподобалося,наступного дня ноги вже самі понесли на «Аванград». Відтоді я в спортивній ходьбі.
– Заведено вважати,що ходьба – один із найбільш суб’єктивних видів легкої атлетики…
– Уся річ у техніці. Якщо йде спортсмен гарно і технічно,то до нього не буде жодних претензій. Я також мала проблеми з технікою. Мусила після п’яти років занять починати все з азів – розучували з тренерами початкові технічні елементи. А щодо вилучень з траси,то й таке було. Дуже тоді образливо. Коли відбиралася на Олімпіаду в Китай,на змаганнях у Німеччині зняли на 19-му кілометрі!.. За кілометр до фінішу. Уявляєте мій розпач?!
– Та олімпіада тобі найважче далася…
– Так,бо мусила стартувати сім разів,аби кваліфікуватися до Пекіна.
– Кажуть,що у ходьбі багато залежить від погоди. У спеку швидко не підеш?
– І від погоди,і від того,де відбуваються змагання. Якщо є різниця в часових поясах,то мусово мати час на акліматизацію. Але більше,звісно,погода впливає на змагання. Бувають і сонячні удари в спортсменів,і свідомість втрачають. Наш вид спорту орієнтується на витривалість. У Пекіні торік на чемпіонаті світу важко було – там і спека,і вологість висока. Але найбільше запам’яталася в цьому сенсі іспанська Мурсія,Кубок Європи. Коли ми приїхали,термометр показував 50 градусів… До старту похолоднішало аж до 33 (посміхається,– Ю.К).
– Коли йти трасою 20 чи 50 кілометрів,багато дум можна передумати… На чому ти концентруєшся?
– У середньому йдемо півтори години. Ціла філософія в голові… Треба бачити суперників,контролювати час і дистанцію,звертати увагу на суддів,не забувати про техніку ходьби. На зайві думки немає сил.
– Маєш якусь улюблену стратегію під час заходу – відразу відриваєшся від суперниць або ж вичікуєш?
– В Україні можна відразу піти вперед,бо не люблю когось за собою вести. Стартувала,вирвалася вперед і перемогла. За кордоном так не спрацьовує,бо рівень суперників інший. Тоді ми орієнтуємося на час кожного кіломет­ра,наприклад,початкові кілометри треба йти не менш як за 4 хвилини 30 секунд. А згодом,якщо є сили,додавати.
– До Ріо ти їдеш після того,як народила сина. Важко було відновлюватися?
– Після двох не надто успішних виступів на олімпіадах я народила синочка. Відносно швидко відновилася,розпочала тренування торік. Перший відбір на олімпіаду до Пекіна,як я казала,був найважчим. До Лондона потрапила набагато легше,а в Ріо їду після перемоги на чемпіонаті України в Івано-Франківську та успішного виступу на чемпіонаті світу в Римі. До олімпіади планую виступ і на «Луцькій десятці» в кінці червня.
– Ти була вже на двох олімпіадах. Які найкращі враження від Пекіна та Лондона?
– Мені дуже сподобалася церемонія відкриття в Пекіні. Це щось неймовірне! Джекі Чан,феєрверки,дійства… У Лондоні все було скромніше.
– До Ріо ти їдеш вже,напевне,із більш конкретними завданнями,аніж на поперед­ні олімпіади…
– Не хотілося б наперед говорити,але хочу показати дуже хороший результат. Досвіду вже набралася,в силах своїх упевнена,тому це мені до снаги.
– Хто зараз править бал у спортивній ходьбі?
– Стосовно участі росіян у Ріо,то в червні з’ясується їхнє допінгове питання. А взагалі найсильніше нині ідуть китайці. У всіх збірних – жіночих,чоловічих,юніорських,дорослих… Їх слід найбільше остерігатися.
Розмовляв Юрій Конкевич