У селі Садів, Луцького району зареєстровано випадок захворювання на туляремію. Про це повідомляє ДУ «Волинський ОЦКПХ МОЗ України».

За результатами епідрозслідування, хвороба, ймовірно, спричинена укусом ґедзя під час випасу худоби ще 20 червня поточного року.

У хворої були характерні для туляремії симптоми: упродовж доби підвищилася температура тіла та виникла лихоманка. На третю добу з’явилися почервоніння та припухлість шкіри в місці укусу комахи, болі в суглобах та характерні для туляремії збільшені шийні і пахвинні лімфатичні вузли (бубони). Хворій спершу діагностували ГРВІ та Covid-19 та лікували з приводу флегмони кисті. Стан жінки не покращувався. Лише лікарі-інфекціоністи запідозрили туляремію та виконали потрібні лабораторні дослідження.

У лабораторії підтвердили позитивний результат на туляремію. На цей час хвора перебуває на амбулаторному лікуванні у Волинській обласній інфекційній лікарні з діагнозом: «Туляремія, виразково-бубонна форма, середньої важкості».

Лікарі-епідеміологи провели комплекс протиепідемічних та профілактичних заходів. Про зареєстрований випадок повідомили ветеринарну службу району, керівництво селищної ради та керівників закладів охорони здоров’я району.

Довідково:

Епідемічна ситуація з туляремії в останнє десятиріччя продовжує залишатись не стійкою. Щороку реєструються поодинокі випадки захворювання серед людей. Зараження переважно відбувається на територіях з природними осередками цієї інфекції (ензоотичних територіях).

На сьогодні у Волинській області налічується до 80 ензоотичних з туляремії населених пунктів у 13 районах, в т.ч. й село Садів. Починаючи з 2002 року майже щорічно лабораторно підтверджується туляремія серед людей. За цей період виявлено 16 випадків захворювання серед людей, пов’язаних з контактом захворілих осіб з гризунами під час сільгоспробіт чи відвідуванням водойм. Останній випадок туляремії серед людей зареєстрували в одному із сіл Турійського району у 2018 році.

Туляремія – природно-осередкове інфекційне захворювання, яке виявляється переважно на ензоотичних територіях (де раніше реєструвались випадки хвороби серед людей). Хвороба проявляється лихоманкою, головним болем, загальною слабкістю та характерною ознакою – збільшенням регіональних лімфатичних вузлів і тканин в місці проникнення збудника (такий збільшений вузол називають бубоном).

Для туляремії характерна множинність механізмів і шляхів зараження: контактний (через шкіру і слизові); інокулятивний (через укуси комах та ссавців); аліментарний (через травний тракт) і аспіраційний (при вдиханні збудника).

Відповідно до локалізації уражень розрізняють ряд клінічних форм: виразково-бубонна, бубонна, ангінозно-бубонна, очно-бубонна, абдомінальна і легенева форми. Інкубаційний період – від 1 дня до кількох тижнів. Характерна майже 100% сприятливість населення.

Джерелом збудника є понад 30 видів тварин, але найбільше значення мають мишовидні гризуни, зайці, ондатри та інші гризуни. Інфіковані збудником кровососні комахи залишаються заразними до 2 тижнів, а кліщі – довічно. Хвора на туляремію людина не є джерелом збудника для оточення.
Дієвим запобіжним заходом були щеплення, але через відсутність протитуляремійної вакцини і тулярину в Україні щеплення не проводяться з початку 90-х років минулого століття. Також негативний вплив має низька настороженість медичних працівників щодо природно-осередкового захворювання при первинному зверненні хворого за медичною допомогою.