Цими днями, 22 березня, виповнюється рік з того часу, як у Вічність відійшов видатний архіпастир Української Православної Церкви, блаженної пам’яті, митрополит Волинський і Луцький Ніфонт. Вшанування пам’яті владики православні віряни Волинської єпархії УПЦ розпочали із Вечора пам’яті митрополита Ніфонта, який з благословення єпископа Волинського і Луцького Нафанаїла, відбувся 19 березня у Палаці Культури Луцька.
«Пам’ятайте наставників ваших, які вам говорили Слово Боже, і дивлячись на кінець їхнього життя, наслідуйте віру їх», – сказав святий апостол Павло. А про те, що православний люд Волині із особливою любов’ю носить у серцях і душах пам’ять про митрополита Ніфонта свідчила вщент заповнена людьми зала луцького Палацу Культури. Для тих, кому не вистачило місця була можливість слідкувати за перебігом програми вечора у холі.
І це не дивно, адже сотні, а може і тисячі людей, і не лише в Україні, називають владику Ніфонта духовним батьком і наставником, або просто із теплом згадують моменти зустрічі із ним. Серед них вже є і єпископи, і священики, і просто глибоко віруючі люди, на чиє життя вплинув цей архієрей. Не одну людину він привів до Бога і Церкви, багато хто саме під керівництвом владики Ніфонта робив у храмі перші кроки.
Розпочався вечір як і годиться – із молитви. Хор студентів ВДС під керівництвом протоієрея Петра Муляра виконав молитву «Царю Небесний», яку проспівали усі присутні. Початок пам’ятного заходу благословив єпископ Волинський і Луцький Нафанаїл.
«Ми молитовно згадуємо і вшановуємо пам’ять, блаженної пам’яті, приснопоминаємого владики Ніфонта. І цим ми свідчимо про той зв’язок, що існує між Церквою торжестуючою на Небесах і Церквою воїнствуючою на землі, Церквою земною», – підкреслив владика Нафанаїл.
Сам вечір, як зауважив його ведучий перший проректор КДАіС протоієрей Сергій Ющик, який з 2010 по 2012 роки був ректором ВДС, є своєрідним «вінком пам’яті», що складається зі спогадів про митрополита Ніфонта та улюблених цим архіпастирем духовних піснеспівів. На початку присутні переглянули документальний фільм про життєвий шлях та церковне служіння митрополита Ніфонта “Батюшка”.
Майже 25 років владика керував Волинською єпархією Української Православної Церкви, і ці роки стали епохою в історії Православ’я на Волині. І ніщо так не змальовує її як живі спогади духовних чад архіпастиря.
А першим, хто поділився ними був теперішній керуючий Волинською єпархією єпископ Волинський і Луцький Нафанаїл, який є духовним чадом і вихованцем владики Ніфонта. Із особливим трепетом архієрей розповів про свої перші зустірічі із ним у 70-ті роки минулого століття. Тоді отець Ніфонт спонукав його, на той час ще Петра Крикоту, до вступу до духовної семінарії, благословив його на цей шлях служіння Богу і Церкві. Владика розповів як владика Ніфонт наставляв його у духовних істинах, допомагав, як навчив його його читати богослужбові книги церковно-слов’янською мовою. “Коли мене призвали до війська, то і тоді владика писав мені листи, підтримував. Я тоді ще не знав спочатку як відповідати на запитання офіцерів та однополчан, чому і читав їм відповіді з листів тоді ще отця Ніфонта. І так і сам вчився”, – розповів владика Нафанаїл.
Присутніх на вечорі священнослужителів і вірних від Луцької мерії привітав заступник луцького міського голови Костянтин Петрочук. Перші духовні піснеспіви – “Велике славослів’я” і кант про Страсті Христові пролунали у виконанні архієрейського хору Свято-Покровського кафедрального храму під керівництвом Надії Романій.
Час архіпастирського служіння владики Ніфонта на Волині став періодом розквіту і торжества Православ’я в нашому краї, коли після десятків років панування безбожництва тут відродилося повноцінне церковне життя. Це відродження почалося ще наприкінці 80-х років, втім саме за час перебування владики Ніфонта на кафедрі воно досягло своєї кульмінації. Це був час, коли була освячена велика кількість нових храмів, як новозбудованих так відроджених з руйнації та запустіння, час коли на Волині відродилися монастирі і чернече життя. І першою такою монашою обителлю, де після років запустіння знову запалав вогник чернечої молитви став древній Свято-Успенський Святогірський Зимненський жіночий монастир, що нині належить до Володимир-Волинської єпархії. З 1992 по 1996 роки зусилля до відродження святині докладав саме, блаженної пам’яті, митрополит Ніфонт. Отож, наступною поділилася своїми спогадами про владику намісниця Зимненського монастиря ігуменя Стефана (Бандура).
А зустріла на своєму життєвому шляху владику Ніфонта вона ще зовсім молодю дівчиною у 1975 році. Отець Ніфонт згодом благословив її на чернечий шлях. Спогади юності, коли владика Ніфонт, будучі настоятелем парафії у селі Рудка-Козинська, духовно наставляв майбутню ігуменю, були особливо теплими. “До цих пір бережу ту іконку Божої Матері, яку тоді мені подарував владика”, – розповіла матінка Стефана.
“Владика Ніфонт мав уста святителя Іоанна Златоуста, силу духу святителя Василія Великого, кротость святого царя і пророка Давида, і міцність віри святого апостола Павла”, – так охарактеризувала час служіння владики на Волинській кафедрі ігуменя Стефана.
Кілька духовних піснеспівів, зокрема, відомий кант до Почаєвської Божої Матері “Ой зійшла зоря”, виконав хор незрячих храму Всіх святих Землі Волинської під керівництвом протоієрея Олександра Мазурака.
З 1977 по 1990 роки владика Ніфонт був настоятелем Свято-Троїцького храму села Рудка-Козинська Рожищенського району. Багатьох людей тоді отець Ніфонт привів до Бога, до віри і Церкви Православної. Душпастир ніс людям слово Боже, благословляв молодих людей на вступ до духовних навчальних закладів, і багато його духовних чад, таким чином, самі ставали священиками. Одним із них є теперішній благочинний Камінь-Каширської округи протоієрей Стефан Михалюк. Отож, він також поділився спогадами про ці роки своєї молодості.
До слова, двоє синів отця Стефана також стали священиками. А колись сам він планував прийняти чернецтво, але владика Ніфонт, як духівник, звелів спочатку спитати материнського благословення. “А мама сказала щоби я таки одружувався…А коли владика Ніфонт рукополагав вже мого сина, то пригадав мені це момент мого життя. “Став би монахом, сам би молився, а так послухав маму і ось є ще священик” – сказав тоді владика”, – розповів отець Стефан Михалюк.
Ось таким був владика Ніфонт. Монах, душпастир, єпископ, чий образ назавжди закарбувався в серцях віруючих людей. Владика мав одну особливу звичку – по завершенні богослужіння разом із народом співати духовні піснеспіви. Особливо любив владика псальму “Ти знаєш Боже мої бажання, молитву чуєш ти мою”. Цей піснеспів, під керівництвом протоієрея Петра Муляра проспівали, пригадавши ці незабутні часи служіння владики, усі пристутні на вечорі.
Кілька духовних піснеспівів виконав хор храму Всіх святих Землі Волинської “Волинські дзвони” під керівництвом Марії Федосюк-Вислоцької. Зокрема, особливо зворушливо пролунав піснеспів “Слово “мама” дороге”.
А захід тривав далі, і спогадами про владику ділилися вже його односельчани з рідного села Галина Воля – журналіст і письменниця Олена Чабан та однокласниця владики Надія Міндер. Олена Чабан є автором вже семи книг про владику Ніфонта, і розповіла як раз про сьому із них – збірку “Помоліться за мене”. Спогади вже літніх жіночок про владику не могли не зворушити присутніх, адже під його керівництвом і вони, свого часу, знайшли свою дорогу до Бога і Церкви.
Правослана молодь є майбутнім Церкви. Блаженної пам’яті, владика Ніфонт особливо радів, бачучи як юні і молоді люди йдуть до храму, моляться, будують своє життя на основах християнської моралі і духовності. Саме тому по-особливому лунали улюблені духовні піснеспіви архіпастиря “Настала у світі неждана тривога” та “Чув гефсиманський сад святу молитву” у виконанні молодіжного хору “Покров” під керівництвом Ірини Гайдучик.
За час перебування на Волинській кафедрі владика Ніфонт рукоположив більше сотні священиків, які майже усі були випускниками відродженої у 1990 році Волинської духовної семінарії. Завдяки турботам владики ця духовна школа, переживши трудноші 90-х років, випустила багатьох служителів Православної Церкви, які нині трудяться на ниві Христовій, і процес виховання у стінах цієї духовної школи майбутніх священнослужителів зі значними успіхами триває і розвивається.
Про це згадав проректор КДАіС протоієрей Сергій Ющик, який сам здобув тоді богослоську освіту у ВДС, по тому був викладачем і ректором цієї духовної школи.
Окрасою семінарії є і чудовий чоловічий хор, яким упродовж багатьох років керує протоієрей Петро Муляр. Отож, піснеспіви до Божої Матері “О всепітая Мати” і “Непроходимая врата”виконав і хор студентів ВДС.
Завершив програму вечора улюблений православними лучанами молодіжний хор Свято-Пантелеімоінвського храму “Уміленіє” під керівництвом Юлії Масленнікової. Його молоді учасники із особливою майстерністю виконали кілька духовних піснеспівів, зокрема доволі мелодійну і змістовну пісню на євангельську тему “Самарянка”.
З початку 80-х років, упродовж 35 років вірним сподвижником владики Ніфонта був архімандрит Аліпій (Сапіга). Отож, незабутні спогади про владику пронулали і з його уст.
По тому тріо монахів – архімандрит Аліпій (Сапіга), настоятель Свято-Георгіївського храму селища Голоби Володимир-Волинської єпархії архімандрит Ніфонт (Омельчук) та клірик Кировоградської єпархії ієромонах Зосима (Город) виконали зворушливі піснеспіви “Отець мій духовний” та “Батьку, мій лебедю білий”.
І, звісно, в часі вечора лунав і голос самого митрополита Волинського і Луцького Ніфонта – присутні переглянули кілька відеозаписів проповідей та виступів владики.
А на заврешення заходу молитвослів’я заупокійної єктенії за спокій душі приснопоминаємого митрополита Ніфонта виголосив архідиякон Ростислав Петров, а “Вічную пам’ять” архіпастирю співав увесь зал.
Так прошли майже чотири години. Багато присутніх, людей похилого віку і молодих, не могли стримати сліз. Усі із трепетом та любов’ю згадували дорогого владику Ніфонта. І ця любов і вдячність є назеперечним свідченням того, що був цей архіпастир духівником від Бога, який усе своє життя поклав на вівтар служіння Православній Церкві та українському народу, рідній Волині та її людям, яких владика безмежно любив і яким віддавав своє серце.
До слова, вже по заврешенні заходу кілька жіночок ще співали у холі улюблені, блаженної пам’яті, митрополитом Ніфонтом духовні піснеспіви.
Більше читайте новин на нашому телеграм каналі та на сторінці у Facebook