Про це йшлося під час постійної комісії облради з питань освіти,науки,інформаційного простору,культури та мови,національного і духовного розвитку,сім’ї,молоді,спорту та туризму.
Відтак,депутат Волиньради Ірина Констанкевич винесла на розгляд своїх колег проект рішення щодо відзначення річниці народження Модеста Левицького. За її словами,це людина,яка відіграла вагому роль у житті Волині і Луцька,а тому варто було б належним чином вшанувати цю відому постать.
Тож,Ірина Констанкевич запропонувала створити комісію,яка б займалася розробкою та затвердженням плану заходів до відзначення 150-річчя Модеста Левицького. Окрім того,видатки,пов’язані вшануванням пам’яті,планують здійснити за рахунок коштів Регіональної програми розвитку культури,мистецтва та охорони культурної спадщини в області на 2016–2020 роки.
Водночас,депутат запропонувала включити до переліку заходів встановлення меморіальної дошки на будинку Луцької української гімназії – по вул. Гаврилюка,у якому до 1932 року працював М. П. Левицький і де провів свій останній урок,а також в Ковелі на приміщенні колишньої аптеки. Окрім того,планується створити документальний телефільм «Модест Левицький і Волинь»,підготувати цикл науково-популярних теле- та радіопрограм,провести тематичні вечори-портрети та організувати ряд тематичних виставок і конференцій.
Варто зазначити,що Модест Пилипович Левицький – лікар за фахом,письменник,композитор,педагог,відомий діяч культури. Народився 25 липня 1866 року в селі Вихілівці Проскурівського повіту на Поділлі (тепер Ярмолинецький район Хмельницької області) в сім’ї поміщика. Освіту М. П. Левицький здобував у Кам’янець-Подільській гімназії та Київському університеті. Навчався на історико – філологічному та медичному факультетах. Після закінчення університету чотири роки (1893-1897рр.) працював повітовим лікарем у Ковелі. Тут він познайомився з родиною Косачів,відвідував Колодяжне,лікував і консультував Лесю Українку.
Знайомство з Косачами вплинуло на його світогляд і він захопився творчістю. Так,у 1896 році на сторінках одного з журналів з’являється його перша стаття «Про сільську медицину». З того часу твори М. Левицького друкувалися у низці місячників та газет. Модест Пилипович написав також низку лікарських порадників,склав українську «Граматику для самонавчання» (1918р.). Разом із дружиною перекладав із російської,польської,французької літератури. Він добре володів латинською,грецькою,єврейською мовами.
Наприкінці 1900 року М.Левицького переводять до Земської лікарні в селі Будаївці неподалік від станції Боярки під Києвом. Під час російсько – японської війни був директором фельдшерської школи і керівником дитячого притулку для покинутих дітей,працював лікарем південно-західних залізниць,зокрема в амбулаторії міста Радивилова на Волині (нині Рівненська область). М. Левицький активно займався літературною та громадською роботою. 19 січня 1919 року родина Левицьких вирушила з Києва до Афін.
1927 року Модест Левицький повертається на Україну,зокрема на Волинь. У Луцьку він працює лікарем і викладачем у гімназії. Лікуючи інших М. Левицький не дбав про власне здоров’я,не помічав,як слабне його серце. 16 червня 1932 року не стало цієї благородної людини.
Похований на православному цвинтарі у м. Луцьку (нині сквер на пр. Волі). Сучасник Олени Пчілки,Лесі Українки,Івана Франка та інших корифеїв української літератури М. Левицький був свідком народження і становлення новітнього українського письменства. Свої знання,результати власного досвіду він виклав у «Конспекті теорії письменства» (1923р.)