Володимир Лис зізнається: «Мені пощастило майже все дитинство і юність провести поруч з видатною,а,можливо,й геніальною людиною. Та це я усвідомив значно пізніше. Тоді ж,у 50-60 роки минулого ХХ століття,вона була для мене просто бабусею,мамою моєї мами Оксани. Моєю рідною бабунею Палажкою,котра розповідала казки,легенди,всілякі історії,до якої приходили за порадами,ліками на наш хутір люди з села Згорани і навіть з інших сіл. І яка годувала мене смачними борщами і ще смачнішою гарбузовою кашею».

Письменник розповідає,що «Пелагея Тимофіївна Кусько (у дівоцтві Слісар) (1899–1973) – була звичайною поліською селянкою,напівграмотною,яка все життя працювала на власному,а після війни й примусової колективізації на колгоспному полі,збирала ягоди,гриби,лікарські (бабуся казала – помочні) рослини. Вона була невисокою,тихою,мовчазною,але коли починала говорити… В якійсь казці з вуст дівчини-красуні вилітають перли-самоцвіти. Такі ж дорогоцінні перли падали з вуст бабусі Палажки. То були слова,що складалися в прості,але які образні,цікаві й глибокі думки».

Книжка Володимира Лиса «Із сонцем за плечима. Поліська мудрість Пелагеї» готується до друку у видавництві «Клуб сімейного дозвілля». У ній читач знайде також прислів’я і приказки,молитви,замовляння,рецепти народної медицини,оригінальне трактування снів і погодних прикмет,життєві поради й роздуми,поліські обереги,казки,міфи і легенди від простої,але мудрої жінки Пелагеї Кусько.