Волинь перебуває в авангарді політичних процесів, що відбуваються в Україні. Так стверджує голова Волинської  обласної державної  адміністрації  Володимир Гунчик  в інтерв’ю для «Волинської правди», записаному напередодні  26-ї річниці Незалежності. Він також категорично заперечує можливість захоплення влади в області представником олігархату.

Представник президентської владної вертикалі висловлюється про головні здобутки на Волині, пояснює, чому змушений виступити з ініціативою про скликання позачергової сесії облради.  Він  звертає увагу на ситуацію в обласному центрі та не виключає вірогідності проведення дострокових виборів до Луцької міської ради.

Відтак Володимир Гунчик висловлює власне бачення розвитку ситуації в Україні, не сумніваючись у неминучості перемоги над ворогом.

Свято №1

– 24  серпня Україна відзначає 26-ту річницю Незалежності (чи, радше, відновлення своєї державності). З яким настроєм зустрічаєте це свято, знакову дату в історії нашого народу, Ви, Володимире Петровичу?

– Поряд із релігійними  святами, які є доброю традицією для українців, для мене День Незалежності – свято №1.  Його називають по-різному: День Незалежності, День народження України.  У принципі, я переконаний, для українця  свято тоді, коли він має можливість відчувати себе українцем.  Свято – коли вся громада, незалежно від політичних уподобань, партійної приналежності, гуртується навколо національного і водночас державного прапора.  Коли нас єднає українська символіка.

Дуже важливо, що ми нарешті зрозуміли значимість цього слова Незалежність. Досить довгий період часу ми відзначали різні свята.  Але відчуття свободи, соборності, демократичності, правильності історичного вибору, впевненості в тому, що Україна відбувається, підтверджує Незалежність.

Тому ми намагаємося все робити для того, щоб до цього дня підійти з найкращими результатами роботи, щоб згуртувати волинську громаду. Хочеться, щоб у цей святковий день люди відчули, що  живуть у вільній, Незалежній, європейській Українській державі.

– Продовжуючи у цьому руслі, на прикладі Волині можете проілюструвати як голова ОДА, котрий   уже четвертий рік очолює  в області  президентську вертикаль влади,  головні здобутки? Чи за умов війни про такі тенденції не варто говорити?

– Варто. Але ці здобутки – не в кількості коштів, шкіл, хоча й це теж дуже важливо. Головний здобуток – це згуртованість громади. І це дає підстави для оптимізму. Вперше за багато років волинська громада по-справжньому згуртована. І що б там не говорили, які б не були політичні дебати під час сесій у різних місцевих «парламентах», нам вдалося досягти найголовнішого – зорієнтувати громаду на розвиток, на суспільну значимість кожного волинянина, кожного українця.  Тому що велика машина складається з маленьких гвинтиків. Але важливий момент полягає у тому, що згуртована громада дає шанс для утвердження самобутності кожного волинянина. Для мене найбільше досягнення за ці три роки  – це те, що є відчуття стабільності, є розуміння перспективи, бачення розвитку.  Волинська громада зробила серйозні кроки для відновлення свого іміджу на теренах України, включаючи міжнародне співробітництво,  включаючи реформаторські процеси, що проходять зараз  в  області.

Але   не буду втомлювати переліком  цифр, здобутків. Люди про них знають. Ці досягнення – часто результат спільної праці, належного виконання посадовцями своїх обов’язків. Так має бути.

– Хоч і цей перелік міг би бути по-своєму промовистий. Під час недавнього інтерв’ю з Вами я іронізував з приводу «дороги  життя» від Володимира-Волинського до Нововолинська, яку вже відремонтовано.  Зараз тривають роботи з перетворення автотраси Луцьк – Устилуг у європейську, вдячно згадують водії та пасажири автостраду  Луцьк –  Львів…

– Тому, ще раз наголошу, для себе головним здобутком вважаю розвиток (стабільність, перспективу)  волинської громади.

Влада на Волині сконцентрується в руках представника олігархату?

– Продовжуючи розмову у волинському контексті, водночас доводиться констатувати, що наш край, який  знаходиться на периферії…

– Ви помиляєтеся. Географічні чинники  (віддаленість від столиці) тут не відіграють суттєвої  ролі. Насправді Волинь –  фактично в авангарді цілого ряду процесів. І це вже в доброму розумінні стає традицією.

– Але водночас Волинь стає своєрідним пробним каменем і зовнішньополітичних процесів (пригадаймо, як польський політикум  використовує тему «Волинської трагедії»),  і розвитку внутріукраїнської ситуації. В історичному  сенсі  це виглядає не випадковістю, а закономірністю. Адже доля України до певної міри визначалася вихідцями з історичної Волині. Пригадаймо, за версією ряду істориків, Володимир Великий, хреститель Руси-України, народився   у Будятичах, що фактично в межах нинішнього Нововолинська. Волинське коріння – і в першого короля Руси Данила Романовича, першого гетьмана Дмитра Байди-Вишневецького. Родом з історичної Волині перший Президент УНР Михайло Грушевський, перший всенародно обраний Президент України Леонід Кравчук… Це позитиви. А тепер – до негативного. Невже нині Волинь стане прикладом того, що  Київ спробує передати  повноту влади регіональним олігархатам? Чи такі чутки винятково фейкові?

– Я думаю, що такі чутки, аналітичні висновки, інформаційні «вкидання» в основному фейкові.  Сьогодні громадянське суспільство вже досить чітко розуміє, що так звані місцеві «князі» не приведуть жоден край до перспективи розвитку.  Я вважаю, що повинен бути паритет. Що таке місцевий бюрократ? Це  водночас  особа, яка  тій чи іншій мірі працює з бізнесом. Адже громадянське суспільство складається як з «маленьких» фермерів, тих, хто займається малим підприємництвом (на тому ж ринку) , так і представників  середнього бізнесу. А загалом, беручи до уваги різні категорії, йдеться про величезний потенціал.  І це завдяки  й тому, що є великий бізнес, який успішно розвивається на Волині.  Завдяки йому наш край теж  має свою значимість, вагомість.

– Тому  й вистачає тих, хто хоче взяти Волинь під  свій контроль…

– Говорячи про сьогоднішню соціальну складову, розуміємо, що суспільство розвивається і за рахунок фінансування з різних джерел. На настрої  ж впливають і питання, пов’язані з  подіями,  що відбуваються на сході нашої держави. Тому не може бути встановлена єдина домінанта розвитку однієї з частинок цього суспільства. Маю на увазі сфери впливу. Чи щоб великий бізнес домінував, чи щоб хтось прийшов і хотів тут створити умови, коли всі тільки й будуть його слухати та реагувати на його вказівки. Але такі спроби, як відомо, закінчуються невдало.  Добре знаємо (пригадаймо період  Київської Русі), що розмежування на маленькі князівства призводить до руйнування великих держав.  Як відоме й протилежне: коли створювали величезні імперії, думали в першу чергу про об’єднання.  Коли ж починали між собою внутрішню колотнечу,  завжди ці країни розпадалися.

Для нас важливо, щоб усі верстви громадянського суспільства  Волині розуміли значимість слів об’єднання,  підтримка, консолідація. Тому й не вірю, що появиться якийсь великий олігарх, чи великий земельний магнат, або власник крупного промислового підприємства, який зможе домінувати на теренах Волині, проводячи свої рішення через обласну раду, через виконавчу владу. Зовсім по-іншому дивляться вже на це сільські голови. Створюються об’єднані територіальні громади. Реформу вже зупинити не можна.  Багато українців (у тому числі – й волинян) відчули смак свободи, побувавши за кордоном. Вони побачили, як розвиваються європейські країни, окремі територіальні громади. І прогнози  про  можливість концентрації  влади на Волині  в руках представника чи представників крупного олігархату, ще раз підкреслюю,   –  це  фейк. Я так вважаю.

«І в Бориса Клімчука, і в Миколи Романюка було чому повчитися»

–  Період Вашого головування – це фактично суцільний екстрим. Ви отримали владу фактично у найважчий період, коли продовжується боротьба за саме існування нашої держави, коли триває війна. Якщо треба зважуватися на доленосні кроки,  радитеся з колишніми головами ОДА (Володимиром Блаженчуком, Юрієм. Ленартовичем,  Володимиром  Бондарем, Григорієм Пустовітом) чи передовсім консультуєтеся з Адміністрацією Президента?

– Консультуюся практично  з усіма, хто свого  часу виконував обов’язки  голови Волинської обласної державної адміністрації.  Для мене не важлива їхня партійна приналежність.  Кожен із них працював у по-своєму складний період, коли тягар відповідальності за долю області треба була в значній мірі брати на свої плечі.  Їхній досвід також цікавий, повчальний.

–  У тому числі – й Героя України  Анатолія Француза, й Олександра Башкаленка (хоча останній фактично й не встиг «погубернаторствувати»)?

– А це теж уроки. Якщо брати до уваги першого у цьому переліку, то  в нього варто було б навчитися, як не робити певні речі.  Коли говоримо про діяльність  Француза, то  я  згадую, як  на власному досвіді вперше відчув, що таке неповага, зверхність до людей.

У переважній більшості з колишніх голів Волинської обласної  державної адміністрації є чому повчитися.   Адже більшість із них мали бажання розвивати область.  Це головне, що потрібно брати від попередніх керівників.  Більшість із них  були патріотами Волині. Кожен із них намагався зробити багато позитивного. Інше питання, наскільки  ці намагання мали ефект. Але це вже залежить від того, як  працювала команда, що  була сформована навколо голови облдержадміністрації.

– Серед тих колишніх  голів   Волинської  ОДА, чий досвід для Вас повчальний, – і світлої пам’яті  Борис  Клімчук і Микола Романюк?

– Безумовно! Це були великі люди. Ми чомусь звикли завжди говорити позитивно тільки тоді, коли люди відходять. На жаль. І в Бориса Клімчука, і в Миколи Романюка було чому повчитися. Я ніколи не цурався їх, радився з ними. І тоді, коли працював у бізнесі, і тоді,  коли став головою  облдержадміністрації.  Навіть в  останні дні життя Бориса Петровича я підтримував із ним стосунки. Обговорював перші кроки, які повинен  зробити голова ОДА, прийшовши на посаду.

– Загалом, коли буває найважче,  накладаються та множаться різні проблеми, коли ситуація, здається, опиняється в глухому куті, де черпаєте сили, аби не панікувати, не нарікати, не опускати рук, а зрештою – перемагати? 

–  Перш за все – потрібно мати витримку. Не треба ніколи гарячкувати  при прийнятті тих чи інших рішень.  Звичайно, найкращими  порадниками щодо робочих питань є люди з моєї команди. Причому я  раджуся з ними, не залежно від того, які посади ці люди займають. Потрібно дослуховуватися, відчувати настрій команди, чим живе, чим дихає вона.

Хоча мої батьки вже досить поважного віку,  я з ними також періодично раджуся. Але не в питаннях  роботи,  а в питаннях життя. Їхня підтримка для мене дуже важлива.  Це для мене – моральний стержень, який, Богові дякувати, є, на який завжди спираюся.

Чому запропоновано скликати позачергову сесію облради  і чи доведеться проводити  дочасні вибори  Луцької  міськради?

– Чергова сесія облради запланована на 7 вересня. Що спонукало Вас звернутися до Ігоря Палиці з проханням (вимогою?) терміново  скликати позачергову  сесію  Волинської обласної ради? Необхідність розглянути суто зміни до бюджету, фінансування захищених статей, питання виплати зарплати бюджетникам? Чи, можливо, передовсім інші актуальні  питання?

–  Є невідкладні питання, які не можна затягувати.  У першу чергу, це – соціальна складова. Йдеться про питання зарплати, підтримки наших воїнів із 14-ї бригади, реалізації тих програм, які потребують термінового втручання.  Голова обласної державної адміністрації, як і голова обласної ради та третина депутатів, має право виступити ініціатором скликання позачергової сесії. Я цим правом скористався. Тому що вважаю: на сьогодні деякі соціальні питання потребують негайного втручання депутатів і вирішення під час сесії.

– Вас почули голова облради, керівництво ради?

– Наскільки я знаю, рішення про скликання позачергової сесії ще немає. Моє подання є в обласній раді. Тож слово – за головою облради.

– Реалії  на Волині віддзеркалює ситуація в Луцьку – обласному центрі, де, за Вашими словами (у контексті вище згадуваного інтерв’ю для «ВП») фактично нема влади, а є перехідна чи тимчасова адміністрація. Якщо у вересні цього року  ВР не визначиться з датою виборів міського голови, будете звертатися за допомогою для «розрулювання» ситуації до Президента, до Парламенту?

– Звичайно, я використаю всі повноваження голови Волинської обласної державної адміністрації для того, щоб вибори  Луцького міського голови відбулися. Дійсно,  ситуація, що зараз склалася у Луцькій міській раді, дуже серйозно впливає не тільки на місто – обласний центр, а  на весь соціально-політичний, економічний клімат Волині. Тому буду старатися використати всі законні важелі впливу. В тому числі – буду говорити про варіант  проведення в Луцьку виборів міської ради.

«Свобода просто так не дається»

– Попереду, будьмо відверті  – чергові виклики для кожного з нас,  кому  дорогі засади української державності. Які з них,  цих випробувань, на Вашу думку, найактуальніші?

– Найбільша небезпека, найгірший варіант – загроза втрати свободи та незалежності Української держави.  У переддень Незалежності багато говориться про значимість нашого  найголовнішого національного свята. Зрештою, ми й сьогоднішню розмову розпочинали з цього.  Але  дуже багато наших людей не розуміє, не усвідомлює небезпеки, яка буквально чатує над  нашим народом, над Україною.  Наша  державність не подобається багатьом нашим сусідам.

– Як зі сходу, так і з заходу.

– На жаль, така сувора правда. І на неї не можна закривати очі. На цьому відповідальному етапі розвитку України мусимо бути  більш відповідальними і згуртованими.  Не маємо  права повторювати страшних помилок історії, коли Україна була за крок до того, щоб  стати й залишитися самодостатньою європейською державою, але втрачала цей шанс.

Для нас, українців, важливо нарешті зрозуміти: тільки поступальний рух, впевненість у своїх  силах, консолідація всього суспільства – запорука  нинішнього та майбутнього успіху. Мусимо  підтримувати тільки ті країни з європейської спільноти, які  підтримують нас реально, а не вимагають відмовитися від своєї історії чи посягають на нашу територію. Для нас – дружні ті країни, які бачать Україну в Європейському Союзі, які бачать її рівноправним партнером.

І ще один, несподіваний, якщо хочете парадоксальний момент.  Війна в Україні, яка принесла і приносить горе,  водночас згуртувала українців. Тому впевнений, не маю жодного сумніву, ми переможемо. Не сумніваюся в тому, що Росія зазнає ганебної поразки. Вже не один раз було доведено історично, коли рішучі, маленькі країни перемагали начебто непереможні  держави, відстоюючи свою  свободу та незалежність.

– Мимоволі, думаючи про неминучість торжества Вищої, Господньої Справедливості,  спливає асоціація про перемогу біблійного  Давида над Голіафом…  Однак  якою дорогою ціною впродовж усієї історії нам доводилося і доводиться платити за цей шанс на перемогу.

– Але ми повинні завжди пам’ятати: свобода просто  так не дається.

– І наостанок – кілька слів лаконічного побажання землякам  від голови Волинської  ОДА  Володимира Гунчика у контексті свята  Незалежності.

– Вітаю усіх волинян зі святом – Днем Незалежності. Маємо  всі пишатися тим, що є українцями, бути гордими  від того, що живемо в своїй незалежній державі, якій виповнюється 26 років. Хотів би побажати волинянам впевненості у щасливому  майбутньому нашої України, майбутніх поколінь українців,   упевненості в собі та в своїх друзях.  Чим сміливішими, що енергійнішими будуть наші спільні рішучі зусилля, кроки в  ім’я  нашої країни, тим швидше ми зможемо сказати: Україна відбулася.

З  Володимиром Гунчиком, головою Волинської обласної державної  адміністрації, спілкувався Віктор Вербич, «Волинська правда»