Володимир Бондар, заступник голови Державного  агентства лісових ресурсів, кілька місяців тому вже  був гостем «Волинської правди». Наш  земляк, колишній голова Волинської ОДА і екс-народний депутат, він, окрім роботи  в  Києві,  очолює і фракцію БПП «Солідарність» у Волинській облраді. Та  відомому  політикові сьогодні доводиться  менше  займатися політикою, а вирішувати питання, від  яких залежить  як  майбутнє наших лісів, так і  стан економіки  нашої  держави. Напередодні професійного свята лісівників, яке  Україна відзначає  17 вересня, і користуючись нагодою, що цими вихідними Володимир Налькович був  у Луцьку, попросили його невеликий коментар  по кількох важливих для української лісової галузі  питаннях. А саме: чому найвищі урядовці країни не реагують на проблему всихання соснових насаджень через масове поширення верхівкового короїда, масштаби  яких  вже прирівнюють до стихійного лиха? Уже два роки про цю біду кричать як волинські, так і  лісівники інших областей, а реальних кроків з  порятунку ситуації  немає…

— Що  робить  агентство лісових  ресурсів, щоб  достукатися до  уряду  й  інформувати  урядовців про реальні  масштаби  цієї  біологічної  лісової  пожежі  в  Україні?

—По-перше, ми інформуємо і  Кабмін, і міністерства екології, АПК.  У мене  була  зустріч  із віце-прем’єром Геннадієм Зубком, який опікується всіма надзвичайними подіями. Говорили з ним  про надзвичайне засідання Кабінету Міністрів та про оголошення надзвичайного стану. Щоправда, там  прописана своя  процедура і  це питання непросте. Але таку роботу ми  вже  почали й проводимо.  Хочу, щоб  суспільство, громадськість  зрозуміли, що звичайними заходами цю проблему подолати вже не  вдасться. Хоча у  нас розписана система відведення  рубок тих чи інших ділянок, в тому числі і санітарних. Але сама процедура займає такий період часу, щоне можемо адекватно реагувати на проблему. Навіть при  всіх  хороших розкладах на відведення ділянок іде практично два місяці, а  хворе  дерево гине за шість днів. Поки відводимо одну  ділянку,  не  можемо  її  врятувати, бо вона  вже  пошкоджена. І змушені  переходити до  порятунку  інших. Через те потрібні заходи надзвичайні. Такі  заходи  прийняті  в  більшості країн світу, які  зіткнулися з  подібною  проблемою. До прикладу, в Білорусі під президентським патронатом були прийняті всі  необхідні  рішення.  Так  само і  в Польщі. Нещодавно їх  прийняли  в Австрії.  У Німеччині, де  було заборонено  всі  рубки головного користування, дозволили рубати  не  лише сухостійні  дерева,  а прийнято рішення, згідно з  яким   всім  переробним  підприємствам, незалежно від  форм  власності, надано  додатковий  рухомий  склад, щоб  вивезти  ту кількість сировини, яка є,  збільшено також  навантаження на колісну пару. Тобто прийнято комплексні  рішення, що оперативно вирішують ситуацію. Ми зараз зупинилися на етапі  «варто  не  варто», «є  це  проблемою  чи не  є». Багато  так  званих  фахівців  у лісовій  справі, які шкодять галузі, шкодять лісу, кажуть: «Це питання лісівників, щоб їм  більше  рубати».  Я б порадив цим  людям не сидіти у «Фейсбуці» чи  у  кабінеті, а поїхати в ліс і подивитися на  вражені  ділянки, простежити, як  все це розвивається. І тоді такі питання самі по собі відпадуть.  Ми  сподіваємося, що  нас  підтримають органи  місцевої  влади. На  Волині  вже   є  рішення обласної ради, облдержадміністрації. Тобто порозуміння є. Думаю, що таке  порозуміння має  бути  у  всіх поліських областях. З більшістю керівників особисто я розмовляв,  і знаходимо підтримку. Рівненська область  теж прийняла відповідне звернення, на черзі Житомирщина. Думаю, що й Київська та Чернігівська, тобто  області, де найбільше є такі проблеми, теж приєднаються до нас. Мають  бути  вжиті  надзвичайні заходи на  урядовому  рівні.

—Враження соснових лісівверхівковим короїдом — це  проблема  все-таки  західно-українського регіону?

—Це  проблема  Полісся. Вона стосується нашого Полісся, білоруського, польського, певною мірою  і лісів Німеччини та Австрії. Не знаю ситуації  в інших країнах, але країни, близькі  до України по лісистостіта, які перебувають в однаковій кліматичній зоні, всі стикнулися з цією проблемою. У Білорусії давно говорять  про біологічну пожежу, цей  термін  вживається і в науковому середовищі. І ми сьогодні теж  говоримо про  це.

—Але  страждають від  неї  в   основному  соснові ліси, насаджені  у  післявоєнний період. У зв’язку із суттєвою  зміною  кліматичних умов за останні півстоліття можливо треба вже  на урядовому рівні ініціювати  інші  принципи  ведення  лісового господарства, змінювати  структуру лісових насаджень?

—А це вже відбувається. Ми вже не ведемо посадку монолісів. Якщо ділянка засаджується сосною, то  обов’язково  через два ряди  садиться дуб. Тобто створюються багатокультурні насадження. Молоді ліси, до речі, менше  потерпають від шкідників, і  короїда в тому числі. Страждають  середньо-віковіта пристигаючі насадження, які  масово  насаджувалися у 50-60-их роках. Дерево звикло до одного режиму вологості. Очевидно,  воно  ослаблюється, коли вологи  стає  значно  менше, і не  встигає  адаптуватися, а  імунна система теж   відповідним чином  не  реагує  на  хворобу. Мова йде не лише про враження  верхівковим  короїдом, бо  є ще  шестизубий короїд, а й про інші  проблемні   моменти.  Та   в  умовах відсутності державного фінансування ефективно  боротися  з цими  явищами  лісівники, на  превеликий  жаль, не  можуть.

—Лісівники жаліються, що держава вже два роки не виділяє ні копійки ні на рубки догляду, ні на санітарні. Це правда?

—Держава не виділяє  коштів  ні на що  вже  два  бюджетних роки. Вважається, що в  галузі має бути достатньо  своїх коштів. Але які кошти можуть бути у галузі, коли схід і південь знаходиться повністю на державній дотації, бо  там  структура лісу така, що вони не ведуть лісове господарство у традиційному  розумінні. Там немає рубок головного користування, лісові насадження у вигляді лісосмуг мають захисні  функції і  потребують винятково людського догляду і праці.  Можуть бути невеличкі ліси, але це в нашому розуміння швидше кущі, ніж дерева. Вони потребують  тільки людської уваги та фінансових вливань, щоб  підтримувати у належному стані.  Це половина держави. А друга половина  позбавлена можливості  заробляти  на себе, бо наші лісогосподарські підприємства 75 відсотків прибутку  відраховують державі, які всі  державні підприємства. А на 25 відсотків, що залишаються,  треба вести насіннєву справу, проводити протипожежні заходи, а це величезні кошти, бо порівнювати  площі  лісів заходу і сходу не коректно,  на заході  вони суттєво більші. Плюс боротьба зі шкідниками, рубки догляду,  що потребують грошових вкладень, бо віддачі фінансової  від  них  немає. І багато чого іншого, що треба робити в лісі, але не робиться через відсутність державної підтримки. Лісова система не може виживати сама і це загальновідомо. Вона може доглядати за  лісом тільки  у тому  об’ємі, в  якому держава  залишила  їй.  У  Польщі, наприклад, всі  доходи  від  господарських робіт  у  лісі   залишаються у  галузі  і  вона може їх акумулювати.   Ми  такої  можливості, на  превеликий жаль, не  маємо.

—Але в Польщі  лісопереробка  і лісове господарство розділені…

—Так. Якщо у наших лісгоспів ще забрати переробку, ту невеличку, що залишилася, то  авторитетно  можу заявити, що лісова галузь просто ляже. Бо не будемо мати навіть  тих копійок і  надходжень, які  сьогодні  лісгоспи мають. Із збереженою  переробкою вони можуть хоч трохи заробити і спрямувати кошти на  ті проблеми, які є в лісі. Я  усвідомлюю, що  держава  не  може конкурувати з  бізнесом у планів приведення  нових технологій. Безперечно, на якомусь етапі лісопереробка відійде, вона  буде приватною. А лісівники  будуть  займатися тільки  вирощенням лісу, як це відбувається у більшості країн світу. Але і  Польщі,  і  в США, і в Німеччині є державне фінансування галузі. Воно відбувається через певні програми, але воно  є.  В Україні цього немає. І це українське ноу-хау аж ніяк не на користь лісовій галузі. Можу сказати це точно.

—Уже майже два роки, як в  Україні діє  мораторій  на  вивезення лісу-кругляку. Заборонити заборонили, а що зробили, щоб  ліс  перероблявся   вдома, в  Україні?

—Рік діє мораторій на вивезення дуба й два — на інші породи, крім сосни. Приймаючи такі рішення,  ніхто не слухає лісівників, а керуються думкою ура-патріотів і так званих громадських діячів, які до розуміння проблем лісової галузі не мають ніякого відношення.  Коли обговорювалося питання мораторію, ми  тоді  ще  говорили, що мораторій  і  обсяги вирубувань — це речі, які  одна  на  одну  не впливають. Можу на цифрах вам довести, що при введенні мораторію не зменшилися об’єми рубок. Бо вони не залежать від того,  чи вивезений ліс-кругляк з України чи не вивезений. Процент рубок залежить від  матеріалів лісовпорядкування,  від стиглості лісу, від того, наскільки він сьогодні є стиглим і можна його вирубувати, від санітарного стану, але ніяк не від того, де він буде перероблятися: в середині країни  чи  закордоном.  Тому  це  питання, на  якому спекулювали ті, хто його  приймав і   казав, що врятуємо наші  Карпати і т. д. Бо  прямо між  собою вони ніяк  не  пов’язані. Якщо вже оголошено мораторій і сконцентрований ресурс у руках держави, то треба було б прийняти необхідні рішення, яких  потребує сьогодні інвестор. Треба було  не сперечатися про те, якпровести мораторій, а зібрати потенційних інвесторів  і спитати,  що необхідно  Україні, щоб  налагодити глибинну  лісопереробку, щоб  сюди зайшли  кошти. По-друге, у яких об’ємах  лісопереробки  ми  сьогодні маємо  потребу, бо це питання напряму залежить від  виробок  білих і,  на жаль,   чорних. Бо якщо буде заведена велика кількість об’єктів переробки, а ми сьогодні маємо таку проблему, то  вони будуть шукати свій ліс і користуватися не лише  лісом, зрубаним  державними  лісгоспами (а  це  в  99 відсотках  випадків ліс,  вирубаний у відповідності до закону), але  й  послугами  чорних  лісорубів.  Інвестор нам  каже: «Ви  можете  мені  сьогодні гарантувати певний  об’єм лісу, щоб я вів глибинну  переробку?» А ми нічого не  можемо гарантувати, бо  законодавство нам цього права   не дає.   Під час прийняття мораторію  і після того ми зверталися із пропозиціями: давайте приймемо рішення, яке дозволяло б   нам укладати прямі довгострокові договори з  інвесторами, які інвестуватимуть  в економіку  певну суму, створюватимуть   нові  робочі місця, сплачуватимуть у  бюджет податки і  проводитимуть  глибинну переробку деревини належно.  Мінекономіки  мало  б  розробити ці  правила. На сьогодні, на жаль,  нічого немає. Ті інвестори, серйозні, потужні, з якими мені особисто доводилося розмовляти  і які  б хотіли зайти в Україну,  кажуть : «У нас немає  гарантії повернення наших коштів. Ми гроші вкладемо, а йти на  аукціон — невідомо, чи ми щось там візьмемо чи ні, а в результаті  кошти свої втратимо». Цього законотворець наш не продумав. Щоб прийшов у  країну якийсь серйозний  інвестор за цей період часу — не знаю, навіть не  чув, щоб хтось планував заходити, враховуючи наш стан законодавства та інвестиційного клімату. Тому  мораторій  у  тому вигляді,  як  він є — це значною мірою популізм певних політичних сил. Для економіки України ефекту ніякого він  не   дав.  Значна частина кругляка сконцентрована була  на  нижніх  складах і зіпсувалася,  бо не знали, куди його подіти. А  якась частина  була виведена на  пилорами й дошками вивезена  закордон. Якщо  пиломатеріали першої  переробки, тобто елементарна  дошка, виїжджає  закордон, то  чим  це  відрізняється від  круглого лісу? Кругляк вивезти не можемо і тут же вивезять дошку, яку  переробив  підприємець на  єдиному  податку. У  результаті  держава  не  отримала  доданої вартості, бо податку вона не взяла. А  підприємець заплатив 200 гривень  у  рік, розпиляв ліс на  дошку, вивіз  спокійненько   закордон  і  отримав  гроші. І  замість того, щоб   держава без посередників    отримала  за проданий ліс  кошти у валюті,   їх  отримав  бізнесмен. От і  вся  математика.

—Політичні сили, які лобіюють продовження  лісового мораторію, роблять це для…

—Винятково для   піару своєї політичної сили.

—Або лобіюють інтереси певних  зацікавлених осіб, представників  бізнесу?

—Зокрема,   асоціації  деревообробників. Вони  теж  пролобіювали  це рішення. Але  економічного інтересу державі у такому вигляді  воно  не принесло.

—Верховна Рада ще  не  розглядала питання про  зняття  мораторію?

—Вона розглядає його в  той чи  інший  спосіб. Я не бачу там голосів для подолання мораторію. Я мав розмови з нашими волинськими депутатами й  цього тижня ми маємо зустрітися з головою парламентського комітету з питань АПК. Порушувати  будемо ці дві теми: всихання соснових насаджень і боротьба з короїдом і  про   можливості  роботи інвестора-переробника, що  заважає  йому, внесення  необхідних  змін  у   законодавство. Можна було по-іншому все зробити. Забороняти — це найгірше, що можна зробити. Треба  було б дозволити імпорт  того, що не знайшло своєї переробки в Україні. Якщо у  нас  воно  переробляється, у першу  чергу воно має поставлятися на український ринок. А якщо не  маємо можливості переробити, то чому воно має  тут псуватися і у вигляді дров  продаватися? Чому не   продати цей ліс  як ділову сировину і заробити кошти для держави?  Я не бачу причин, чому цього не зробити  в  державі.

—Дякую, пане Володимире, за розмову та  ґрунтовні  коментарі. І з наступаючим Вас  і всіх лісівників професійним  святом, яке   відзначатиметься    цієї  неділі.\

—За посередництвом «Волинської правди» дозвольте також привітати всіх працівників лісової галузі України та Волині з нашим професійним святом — Днем працівників лісу. Бажаю доброго здоров’я, сімейного щастя, родинного затишку, успіхів у примноженні та захисті лісових багатств нашої держави.

Розмовляла Ніна РОМАНЮК