За ними стояв,як виявилося,відомий волинський бізнесмен,депутат обласної ради Василь Столяр,який свого часу започатковував вирощування вітамінної ягоди на шацьких землях. Завдяки втручанню міліції,яка стала живим щитом між конфліктуючими сторонами,вдалося вгамувати пристрасті. Сторони звинувачують одна одну в намірі рейдерського захоплення й досі шукають справедливості у судах. В інтерв’ю нашому виданню влітку 2015 року Василь Столяр розповідав,що правоохоронні органи стали на бік однієї сторони цього конфлікту,що суди виносять рішення за підробленими документами і т. п. Почувши одну точку зору,цікаво було почути й позицію іншої. Користуючись нагодою,звернулися за коментарем до директора ПП «Флора» Владислава Полякова. Він погодився на цю розмову.

«Людям і в голову не могло прийти,що таке можливо»
— Варто,напевне,розпочати з витоків цього конфлікту,щоб читачеві було зрозуміло,звідки ноги ростуть у цій заплутаній справі?
— Гаразд,розпочнемо з витоків. У 2007-2009 роках київські бізнесмени дали Василеві Столяру грошей на розвиток бізнесу. За великим рахунком дали під чесне слово,практично ніде нічого не оформлялося. Це 16 мільйонів доларів,що в ті роки були неймовірно великою сумою. На що мали піти ці гроші? Планувалося закласти сад лохини у Шацькому районі на Волині,сад яблук на Львівщині і тут,у Рожищах,був консервний завод,де мали все це переробляти,виготовляти соки,джеми та іншу продукцію. Лохина плюс яблука як сік-наповнювач,що давало можливість виготовляти будь-яку продукцію. Ось такий був бізнес-проект. Але Столяр ці гроші прибрав до своїх рук. Від самого початку,коли закуплялися саджанці,він показував,що саджанці куплялися по три долари,а насправді вони купувалися по 40 центів. Показував,що він купує і торф,і добрива,а саджанці саджали просто в пісок. Коли гроші поступали на рахунок компанії Столяра,ми тепер це вже бачимо тільки по роздруківках,наступного ж дня вони переводилися в готівку через компанію зі статутним фондом 1000 гривень і до цих пір ніхто цих грошей більше не бачив. Тобто на підприємство виділялися якісь копійки,а решту банально крали. Пройшло три-чотири роки і київські бізнесмени поцікавилися: а де ж урожай і прибутки,ми знаємо,що там вже щось ніби росте. Столяр взагалі перестав з ними спілкуватися,цілий рік навіть телефон не брав. Тільки тому,що вони прописали себе учасниками підприємства,через суд і реєстраційні дії їм вдалося взяти контроль над ПП «Флора». Що стосується яблучних садів і консервного заводу,то повернути їх практично неможливо,бо ніхто нічого офіційно не оформляв.
— Даруйте,але виникає цілком логічне питання: чому київські бізнесмени так легковажно довірили таку велику суму коштів просто під чесне слово? Чи були якісь дружні контакти?
— Нормальні люди думали,що вони спілкуються з такою ж нормальною людиною-партнером . Дружні контакти були. Їх познайомив зі Столяром тодішній губернатор Волині Володимир Бондар,він сказав,що це бізнесмен номер один на Волині. Він і був гарантом того,що все буде нормально. Людям і в голову не могло прийти,що таке можливо. Якщо у «Флору» вони зайшли учасниками і мали по 25 відсотків,то на львівські сади і консервний завод вони себе навіть не оформляли,тобто тільки на довірі. Думалося,що це буде серйозний бізнес і серйозний бренд. Плани були грандіозними. За такі гроші можна було засадити ой який сад. Реально було освоєно відсотків десять від всієї суми інвестицій,решту просто вкрали. Після 2013 року,коли Столяр втратив керівництво над ПП «Флора»,тоді ж він втратив футбольний клуб «Волинь»,тоді ж він обманув банк і той наклав арешт на консервний завод — все й почало ставати на свої місця. З тих пір Василь Андрійович не соромиться й намагається різними способами повернути «Флору» собі.
—У який спосіб?
— Спочатку це були підроблені рішення судів. Вони приходили до реєстратора й намагалися змінити інформацію про учасників підприємства та директора. Коли це не виходило,бо ми відразу писали заяви в усі правоохоронні органи,вони йшли в суди. Для цього підроблялася довіреність від ПП «Флора» і в суді подавався позов цього підприємства,тут же був відповідач з довіреністю від «Флори». Суддя чомусь закривав очі й не перевіряв довіреність по реєстру,тобто не дивився,що там вже інші учасники підприємства,й виносив рішення: перепродати. З цим рішенням людина йшла до реєстратора,щоб все це зареєструвати. Дякувати,ми все зупиняли на стадії,коли можна було ще зупинити. І апеляційні суди,і вищий спеціалізований всі рішення відміняли. Зрозуміло,що паралельно тягнулася ціла вервечка кримінальних справ. Столяр робив це навіть руками свого колишнього водія,зокрема. Але це окрема історія,що тривала два роки і щойно завершилася,хоча ще не зовсім.
— Вона вартує того,щоб про неї розповісти детальніше?
— Для повноти картини думаю,що так. Зрозумієте,які багатоходові комбінації розроблялися цими стратегами. Колись,коли статутний фонд підприємства становив ще сто гривень і в оренді не було ні землі,ні техніки,нічого не було,цей чоловік з прізвищем Байда подарував підприємство такому собі Михайлу Мигелю,теж кишеньковому директору Столяра. Далі з’явилися київські бізнесмени,дали грошей,підприємство почало розвиватися,взяло землю в оренду на 49 років і всі чекали результату. Тепер,через 8 років,коли Столяр намагається знову заволодіти підприємством,дружина Байди подає позов у Рожищенський суд до свого чоловіка,що коли він,мовляв,вісім років тому продавав підприємство,вона не давала на це своєї згоди. Третьою стороною у цій справі визнано «Флору». Наша позиція: вибачте,пройшло вісім років,закінчився термін давності,визначений законом — три роки. По-друге,статутний фонд підприємства тоді був 100 гривень,а тепер — 18 млн 750 тисяч гривень,і це гроші,які вкладали нинішні власники. А ви просите суд скасувати всі реєстраційні дії,отож все повертається до попереднього стану,власником знову стає Байда,який колись за 100 гривень заснував це підприємство. Вибачте,а що зі статутним фондом у мільйони гривень,з технікою? Це все незаконно й суперечить Конституції та багатьом нормативно-правовим актам. По суті це рейдерське захоплення. Ми знали,що у Столяра були хороші стосунки з волинськими суддями,тому знали,що рішення будуть прийняті не на нашу користь. Так і сталося. Коли ми показуємо це рішення стороннім юристам і суддям,вони кажуть: «Такого не може бути!». Бути не може,щоб підприємство з 18 мільйонами повернути чоловікові,дружина якого через вісім років подала позов до чоловіка,і він визнав,що і справді подарував підприємство без її відома. Дивина та й годі: дружина позивається до чоловіка,він відповідач,але за рішенням суду відповідач стає власником підприємства зі статутним фондом 18 мільйонів гривень,з технікою,полями,кущами і всім на світі. Чудово! Звичайно ми подали апеляцію й зробили все,щоб процес був максимально прозорим,запрошували пресу,активістів. І судді Волинського апеляційного суду теж виносять незаконне рішення. Хоча одна із суддів виписала окрему думку,де зазначила,що рішення апеляційного суду незаконне,бо пройшов термін давності. По-друге,дружина Байди ніколи не була ні учасником підприємства,ні власником,тому не може подавати такий позов. Ми звернулися у вищий спеціалізований суд з апеляцією і ось трохи більше як місяць тому він виніс рішення й констатував,що Волинський апеляційний суд порушив різні статті кримінально-процесуального права й прописав,що дружина справді не може позиватися до чоловіка з таким позовом. У цій справі поставлено логічну крапку.
«Столяр з самого початку знав,що не буде віддавати ці гроші»
— А судді що? Винесли протиправне рішення і вийдуть сухими з води?— Сподіваюся,що ні. На суддів Рожищенського районного,і Волинського апеляційного судів відкриті провадження у вищій кваліфікаційній комісії суддів. Це я розповів лише один епізод. Насправді Василь Столяр використовує різні схеми. Просить,наприклад,Держгеокадастр розірвати наші договори оренди й позивається до суду. Поки що ми виграємо всі суди. Компанії,які йому належать,теж просять розірвати договори оренди,але їм відмовляють,бо вони не є стороною цих договорів. До речі в Києві кримінальна справа по Столяру тягнеться ще з 2013 року. Справу по Михайлу Мігелю,причетному до рейдерського захоплення ПП «Флора»,вже передали до суду. Цей кишеньковий директор Столяра свого часу був і учасником,і директором «Флори». Йому інкримінується шахрайство. У 2012-2013 році він продав абсолютно все майно: всю техніку,теплиці,абсолютно все. Хоча не мав права цього робити,бо у нього було лише 50 відсотків долі підприємства. Зрозуміло,ми подали заяву в правоохоронні органи,три роки все це тягнулося і в січні цього року Мігелю вручили обвинувальний акт та підозру й справу направлено до суду з позовом 20 мільйонів гривень. Сам Мігель відчужив майна «Флори» на 20 мільйонів,все решта було забрано Василем Столяром. Є покази Мігеля,де він розповідає,що Столяр з самого початку знав,що не буде віддавати ці гроші й він лише виконував його вказівки. Коли гроші київських бізнесменів надходили на рахунки підприємства,він разом зі Столяром йшли в банк,знімали ці гроші й вони віддавалися босу. Зрозумівши,що світить йому за шахрайство,Мігель показав всі журнали,виписки,коли він забирав ці гроші,коли їх віддавав Столяру. Ця кримінальна справа вже йде до завершення і її фігурантам,думаю,доведеться за все відповідати.
— Василь Столяр не раз заявляв,що міліція,прокуратура стали на бік однієї зі сторін,тобто на ваш,що вам давали матеріали зі справи,порушуючи таємницю слідства…
— Поясню. Коли матеріали кримінальної справи передаються в прокуратуру для подальшої передачі до суду,слідчий відкриває матеріали справи. Він вручає офіційний папір про те,що слідство завершене і дає можливість всім сторонам ознайомитися з матеріалами справи. Звідти все знаємо. Щодо літніх подій у Шацьку,то твердження про те,що правоохоронні органи стали на наш бік,це просто перекручування фактів. Насправді міліція у тому конфлікті стала між нами. Ситуація була дуже напружена. З нашого боку сто чоловік охорони,з їхньої чоловік сто п’ятдесят. Це були хлопці зі спортивного клубу «Воїн». Це спортсмени й абсолютно нормальні хлопці,яким сказали,що вони їдуть охороняти підприємство. Зустрічаємося з ними на лісовій дорозі,вони бачать нашу озброєну охорону,міліцію і розуміють,що тут щось не так. Я запропонував вирішувати всі справи в суді. Буде рішення суду — я відкрию ворота,заходьте. А поки що ваші дії незаконні,ви хочете незаконно проникнути на територію приватного підприємства,де директор я. Після цього вони трохи охололи й вже нікуди не пішли.
— Ви знали,що готується захоплення? Не щодня ж охороняєте плантації лохини такою кількістю озброєних охоронців?
— Звичайно. Знали розвиток подій майже по годинах. Ось вони збираються в Луцьку,ось уже в автобусах їдуть. І міліція про це знала,і прокуратура. Таємно зібрати таку кількість людей,посадити в автобуси і привезти було нереально. Хіба що Путін може таке організувати. Міліція знала за дві доби до цього,тому попросила підкріплення з Любомльського району,з Луцька. Ми знали,що напад буде. Навіть прикордонників повідомили,бо землі підприємства знаходяться у прикордонній зоні. У ніч перед нападом шацька міліція не спала взагалі. Начальник міліції у дві години ночі проводив нараду і спати ніхто не пішов. Всі їздили й шукали,де ці автобуси. Бо два з них вже стояли біля санаторію «Лісова пісня» ще з вечора. Зранку на перехресті в селі Піща міліція разом з прикордонниками та спецпідрозділом «Сокіл» зупинила цей кортеж з автобусів і маршруток. Перевірили на наявність зброї,але затримувати не було підстав. Перші два автомобілі проскочили не оглянутими,і там,швидше за все,була зброя. Після того був інцидент з розстріляним автомобілем і трактором. Ми зателефонували в міліцію,прибули правоохоронці оглядати пошкоджену техніку і бачимо,як по лісовій дорозі іде до двох сотень чоловіків у чорних майках з написом «Феміда інтер». Далі ми їх уже не пустили. Почалися переговори,хоч нашому охоронцеві й довелося зробити кілька пострілів,ми цього не приховуємо. Всі наші охоронці згідно договорів оформлені,всі мають зареєстровану зброю і тому мають право захищатися,якщо їм загрожує небезпека.
«У всій Україні волинська лохина стає брендом»
— Розкажіть трохи про саме підприємство «Флора»,довкола якого стільки пристрастей вирує.
— Вирощуємо лохину на 176 гектарах. Розширюємося потихеньку з кожним роком. Торік,наприклад,висадили 52 тисячі нових саджанців. Саджанці вирощуємо самі в теплицях. Я економіст за освітою,довелося багато чого нового вивчати. Коли прийшов директором у 2013 році,плантація не підживлювалася,не поливалися,хоч зрошувальна система була. Але був борг за електроенергію,тому про таку розкіш забули. Літо,палюче сонце,є зрошувальна система,а ягідники не поливаються. Навіть воріт не було. А трава на рівні з кущами росла,треба було ту лохину ще знайти. Тепер все поливається,удобрюються,підрізається. Ми звільнили всю охорону,бо були випадки крадіжок продукції,а весь інший персонал,а це агрономи,трактористи,поливальники,залишився працювати. Це спеціалісти,відповідально ставляться до своїх обов’язків,тому працюємо разом. Даємо також роботу мешканцям довколишніх сіл. Влітку навіть з сусідньої Білорусі люди приїздять,знімають житло,щоб заробити на збиранні лохини.

— Маєте ринок збуту лохини?
— В основному це Україна. У Росію не поставляємо,бо часи такі лихі й ми вважаємо себе патріотами. На європейські ринки поки що не йдемо,бо всі обсяги з’їдає вітчизняний ринок. Практично вся лохина,яка є в українських містах влітку,з Шацького району. На київській Бесарабці вона вже стала брендом. Узимку там продають чилійську лохину,а кажуть,що це волинська. У всій Україні волинська лохина стає брендом. Бо асоціюється з екологічно чистою ягодою і з чистим краєм. Покупці,які купують її і розповсюджують по супермаркетах,проводили експертизу й були вражені результатами. Вони не вірили,що така чиста ягода може вирощуватися в таких великих обсягах. Нас запитали,чому ми не «хімічимо»,щоб збільшити обсяги удвічі й навіть тричі. Наша спрямованість — на екоягоду,ми себе позиціонуємо,як екологічно чистий продукт. Тому тримаємо марку. До речі маємо задум — перейменувати лохину в голубицю. Бо лохина — це щось мало відоме більшості людей,а так буде на кшталт чорниці. Наукова назва лохини звучить наразі як канадська чорниця високоросла. Тобто це чорниця,яку в Канаді окультурили. Голубиця мені подобається.
— Чому саме на Волині взялися її вирощувати?
— Тутешні кислі ґрунти ідеально підходять для її вирощування,возити до Києва далекувато,можна було б десь і в Київській області посадити. Але там зовсім інші ґрунти,їх треба окислювати й витрачати на це немалі кошти.
— Така чиста продукція і за кордоном була б популярною…
— Плантації лохини є в Польщі. Але тамтешні виробники мають потужні дотації від держави,тому ми поки що не можемо з ними конкурувати. Якщо ми просто збираємо ягоду і вона продається в красивій упаковці,але це ягідки різного розміру,то в Європі так не прийнято. Там вся ягода проходить через спеціальну машину і відбирається за розміром. Ця техніка коштує дуже великі гроші,нам це ще не по кишені. Та й обсяг нашої продукції з’їдає Україна.
— Чимало українців,і волинян в тому числі,поки що віддають перевагу лісовим дарам лісу. І лохині теж. Ваша ягода чимось відрізняється від лісової?
— Наша ягода садова,а це мимоволі чомусь асоціюється з тим,що вона не така натуральна,як лісова. По суті наші кущі такі ж,як і лісові,тому що ми не кидаємо ніякої хімії,нічим не удобрюємо,хіба що окислюємо ґрунт. І вносимо вітаміни,які необхідні ґрунту. До речі лохина за своїми якостями вважається ягодою номер один. Вона попереджує розвиток ракових клітин. На жаль багато людей ще не знають,що таке лохина взагалі. Експериментально в 2013 році ми робили варення з лохини й воно досі ще стоїть у супермаркетах. Люди знають варення з малини,полуниці,смородини,а що таке лохина — не знають. Тому ліпше всього реалізувати свіжу ягоду. Та й корисніше.
— Раніше бачила у супермаркеті соки з лохини,виготовлені на Рожищенському консервному заводі. Чому їх не роблять сьогодні?
— Там ситуація наступна. Василь Столяр взяв гроші під устаткування для цього заводу у київських бізнесменів,і ще 12 мільйоні доларів у банку «Надра». А італійців обманув. Вони йому прислали устаткування,за яке він вніс передоплату,здається 5 відсотків. Потім обманним шляхом через митницю ніби то вивіз це обладнання назад. А коли італійці спитали де ж гроші,сказав,що у нього ніякого устаткування немає,він повернув його відправнику. Тобто у киян взяв грошей,у банку взяв,устаткування отримав майже задарма,і всіх кинув. Завод арештований,а «Надрабанк» зараз банкрутить «Феміду інтер»,у суді вже відкрито справу про банкрутство. Закономірно,що відразу почав банкрутувати сам себе і Василь Столяр. Там кілька його компаній фігурує. Підставою для порушення справи про банкрутство стало безпосереднє звернення головного фіскального управління у Волинській області тобто ТзОВ «Феміда інтер» заборгувало державі понад 1 мільйон гривень. За процедурою банкрутства оголошено в розшук кредиторів цього підприємства і на сьогодні загальна сума вимог кредиторів цього підприємств становить 553 мільйони гривень. Тобто півмільярда гривень воно боргує іншим учасникам. Але половина з цієї суми — це справжні борги,а половина — це компанії самого Столяра. Свого часу його сини були власниками цих компаній,але потім,щоб це не виглядало так,що сини банкрутять батька,вони змінили власників і директорів. Отож коли «Надрабанк» почав банкрутити «Феміду інтер»,то підключилися свої компанії,щоб майно підприємства знову ж таки повернути собі. Кредиторів на задоволення вимог чимало,але адвокати,швидше за все,постараються зробити так,щоб найбільш ліквідне і цінне майно перепало фірмам Столяра. Ось такі приблизно схеми.
«Це не що інше,як ще одна спроба рейдерського захоплення»
— Настільки все це заплутане і мало зрозуміле пересічним громадянам,далеким від бізнесу…
— Можу розповісти геть свіжу історію. Це вже стосується волинського бурштину. Державна компанія «Укргазвидобування» попросила Волинську обласну раду дати їй дозвіл на використання надр для розвідки нафти і газу на території області. Столяр є головою депутатської комісії ,яка опікується цими питаннями. Розуміючи,що обласна рада дасть дозвіл на цю розвідку,він під шумок підсовує ще дві свої компанії,а саме ТзОВ «Перша волинська артіль» і ТзОВ «ТПП» просить їм дати у Маневицькому районі одній 20 квадратних км,а другій 30 для розвідки бурштину. А що таке розвідка? Ти починаєш добувати,хоча кажеш,що розвідку проводиш. І ось депутатська комісія приймає рішення подати на розгляд сесії одним пакетом дві ці фірми разом з «Укргазвидобуванням». Всі ці документи були викладені на сайті облради. Коли придивитися до цих компаній прискіпливіше,то перше,що кидається у вічі: статутний фонд цих компаній 1000гривень. Якщо природі будуть нанесені збитки,а вони будуть нанесені,то на відшкодування компанії коштів не мають. Основний вид їхньої діяльності — оптова торгівля. Почитавши все це,наш юрист написав скаргу в СБУ. Цю ж скаргу спрямували в обласну раду з вимогою негайно повідомити про це голову ОДА Володимира Гунчика і голову облради Ігоря Палицю,зазначивши,що якщо ці рішення сесією будуть прийняті,то вони будуть співучасниками готування злочину. Столяр знав про це,отож коли підійшов час голосувати за ці законопроекти,він попросив не підтримувати,тому що державна компанія «Укргазвидобування» зареєстрована… не у Волинській області. Він зрозумів,що запахло смаженим.
— Вас це обурило як громадянина і ви не є зацікавленою стороною у цій справі?
— Абсолютно. Кожен громадянин має право припинити намагання здійснення правопорушення. Просто мені це не байдуже. Боюся уявити,що буде з лісами Маневиччини,коли там почнеться ще й розвідка бурштину Столяром.
— 15 березня цього року народний депутат Ігор Гузь з трибуни Верховної Ради розповідав про «гріхи» волинського губернатора Володимира Гунчика,вимагаючи вкотре від Президента його звільнити. І у тому списку фігурувало ПП «Флора»,яке нібито не сплачує податків і його покриває губернатор. Що скажете з цього приводу?
— Після літніх подій у Шацькому районі Гузь теж виступав,що там тітушки,стрілянина,а губернатор нічого не робить. Тепер з’явилася брехлива інформація,що «Флора» не платить податки,або платить не ті гроші,які мала б платити. Він швиденько цю інформацію підхопив і використав проти губернатора,мовляв,Гунчик їх «кришує» і покриває. Тобто про «Флору» він згадує,щоб насолити губернатору. Ми дали письмову відповідь,що це неправда. Наше підприємство платить 125 тисяч гривень орендної плати у рік. Більше у Шацькому районі,ніж ми,не платить ніхто. Плюс всі інші податки й відрахування. Тому всі ці звинувачення є брехнею. Через те ми подали позовну заяву до Печерського районного суду міста Києва про захист ділової репутації та відшкодування моральної шкоди. Просимо зобов’язати Ігоря Гузя спростувати недостовірну інформацію і стягнути з нього на користь ПП «Флора» 100 тисяч гривень в рахунок відшкодування моральної шкоди. Тут є ще один фігурант — це голова Шацької РДА Ігор Корольчук. Ви ж знаєте ситуацію,коли він написав лист до Президента України,якому описує «злодіяння» Володимира Гунчика та всіх,хто заважає йому працювати? Не буду вдаватися у подробиці. Розповім лише,як цей районний чиновник вирішив з «Флорою» боротися. Нещодавно Шацька РДА подала позов у господарський суд Волинської області розірвати договір між Шацькою РДА і ПП «Флора» на оренду землі. До 2013 року такі договори справді укладалися з райдержадміністраціями,які були розпорядниками земель. Але з 2013 всіма землями розпоряджається головне управління Держгеокадастру Волинської області. Так як Корольчук ніколи не працював у державних органах влади,він цих нюансів не знав. Його дії незаконні і підпадають під ст. 364 кримінального кодексу,тобто зловживання службовим становищем. Але він це зробив не для того,щоб насолити нам чи губернатору. На стороні позивача — компанія «Органіка»,тобто фірма Василя Столяра. Ось звідки ноги ростуть. Підозрюємо,що вони відпрацьовували дуже просту схему — розірвати договори оренди землі з ПП «Флора» і відразу укласти їх з «Органікою». Тобто всі насадження на цих землях,які вартують мільйони доларів,стають власністю компанії Столяра. Це не що інше,як ще одна спроба рейдерського захоплення. Підприємство,яке розвивається,платить податки,дає робочі місяця людям,якийсь районний чиновник подає в суд,щоб знищити. Як думаєте,він робить це просто так,за красиві очі?Ми написали з цього приводу заяву в поліцію,прокуратуру області,повідомили голову Волинської ОДА. Сподіваємося,що правоохоронні органи розставлять всі крапки на «і». Всі люди які мають якісь справи з Столяром і які допомагають йому в нападках на «Флору»,потім свої проблеми «розгрібають» поодинці. Він не цінує тих,хто йому допомагає,тому що,натура вже прогнила зсередини. Чесно кажучи,коли Столяр буде сидіти в тюрмі,я буду сумувати. Не хочу звичайно таке бажати,але якщо «Вася» не візьметься за голову,то залишок життя проведе самотній,обірваний,нікому непотрібний,десь під мостом в компанії таких же прокурених алкашів.