Насолодитися музикою «Vivienne Mort» лучани мали нагоду у місцевому Палаці культури.
 
Занурення в самісінькі глибини справжнього мистецтва розпочалося із пісні гурту «Остання роль». Музичний супровід для вокалістки Даніели Заюшкіної звучав наживо у виконанні клавішника Олександра Лежньова. Потому до виступу долучився струнний квартет «Black Tie»,музична гра яких,точто не лишила байдужими нікого.
 
Із самого початку концерту одразу вразив сценічний образ солістки Дани,оскільки вбрана вона була у звичайну довгу чорну сукню,а на сцені не було зайвих декорацій. Єдине за чим могли спостерігати глядачі,так це лишень за музикантами та їхніми інструментами. Усе це перетворило атмосферу виступу у якесь неймовірне видовище,в якому місце мала лише творчість,лише музика…
 
Кожне проспіване слово через тендітний голос солістки зачепало усі струнки душі,а настрій клавішника,який немов злився воєдино зі своїм інструментом і так чуттєво натискав кожну його клавішу,змусило відчути й себе справжнісіньким музикантом.
 
Впродовж концерту Даніела Заюшкіна була небагатослівною,вона лишень подекуди закликала публіку до оплесків чи підспівувань і це було дуже доречно,адже люди,перебуваючи в стані справжньої творчої ейфорії,потребували не стільки слів,скільки більше і більше музики.
 
Ще однією родзинкою Дани було те,як вона подавала виконання кожної композиції,так трепетно і обережно,водночас впевнено і сильно. А передавати емоцію їй допомагали руки… тендітні і ніжні,які начебто й самі там щось підспівували в ноти,коли Дана ними жестикулювала.
 
Глядачі повсякчас підспівували артистці,а іноді й вона сама закликала людей до співу. Так,наприклад наприкінці заходу,вокалістка давала три спроби лучанам,аби вони гучно,щиро і єдино проспівали найвідомішу та всім улюблену пісню «Лети». А після останньої композиції дівчина якось соромлячись дякувала за гучні оплески і мовила,що то настав момент прощання.
 
Втім,прощатися із виконавицею,музика якої зібрала навіть півзалу чоловіків,лучани не хотіли,а відтак вигуками «Браво!» та «На біс!» змусили артистів повернутися на сцену,аби попрощатися з Луцьком,виконуючи ще одну пісню. Натомість,дякуючи лучанам за увагу,Дана мовила: «Цей вечір такий короткий,але він такий важливий,бо це особливий день,скорботний. Мабуть,багато з вас вагалися,йти чи не йти сьогодні на концерт. Але ми тут не розважаємося,а єднаємося. Бо ви – це я,а я – це ви. І ніхто нас ніколи не скривдить,якщо хтось не потрапить в ноти. Тому співайте!».