На думку Анатолія Октисюка,«протистояння в українському політикумі загостриться по мірі наближення процесу великої приватизації,яка буде супроводжуватися гучними антикорупційними скандалами та викриттями.
 
При цьому всі ключові гравці будуть спостерігати за результатом судового розгляду стосовно Дмитра Фірташа,щоб за необхідності оперативно включитися в боротьбу за його спадщину». При цьому він зауважує,що «на сьогоднішній день найбільш сильні позиції,звичайно ж,у Президента Петра Порошенка,який сконцентрував у своїх руках виконавчу і судову гілки влади,встановив контроль над прокуратурою,армією і спецслужбами,за два роки зміцнив адміністративну вертикаль в регіонах і підпорядкував місцеве самоврядування. Однак для повного спокою Президенту потрібно вирішити ще три важливі завдання: створити «інформаційний щит»,приструнити парламент і встановити контроль над МВС».
 
За версією аналітика,«відсутність дієвої коаліції і необхідність рахуватися з «Народним фронтом» сильно дратують Петра Олексійовича і його оточення. Однак інших варіантів співробітництва поки що немає,і Банкова змушена домовлятися і терпіти кабальні компроміси з НФ і депутатськими групами».
 
Зокрема – у контексті ліквідації так званого імунітету нардепів. «У партії Яценюка розуміють – щойно недоторканість буде скасована,потреба у другій за величиною фракції просто відпаде,- резюмує Октисюк. – Адже тоді з «депутатського болота» можна буде ліпити будь-яку коаліцію,і навіть обережно замінити міністра внутрішніх справ Арсена Авакова,бажано зробивши це чужими руками. Саме це є пріоритетним завданням для АПУ,адже системна напруга між оточенням Порошенком і групами Яценюка тільки зростає. Наприклад,конфлікти в оборонному секторі між Олегом Гладковським та Сергієм Пашинським,в енергетиці – між Ігорем Кононенко та Миколою Мартиненком і так далі. Поки що це протистояння носить латентний характер,але в залежності від розвитку ситуації може вибухнути в будь-який момент».
 
Політолог також наголошує,що «поряд з «класичним» конфліктом політичних інтересів,який є відображенням безперервної боротьби за бізнес-вплив та контроль над державними монополіями,в Україні останнім часом вимальовується ідеологічне протистояння – між старим політичним класом і новою контрелітою. З одного боку в цьому протистоянні – вихованці комуністичної системи,досвідчені апаратники і партійна номенклатура,які не бажають сприймати нові правила,з іншого – ті,що виросли на західних гранти та стипендіях,представники громадських організацій,лідери громадської думки,журналісти-розслідувачі,антикорупціонери та інші експерти».
 
Тож в Україні вже розпочинається «політичне сафарі». Констатуючи цей факт,Октисюк нагадує сумнозвісне визначення філософа Томаса Гоббса – «війна всіх проти всіх». На його думку,«в Україні зараз є всі ознаки такої війни,проте в українській інтерпретації вони говорять швидше про наближення дострокових парламентських виборів,до яких готуються усі без винятку політичні гравці. І тому намагаються максимально зміцнити власні плацдарми».