Кремль,діючи в межах міжнародно-правової легальності (перегрупування військових сил біля кордонів з Україною в Ростовській,Бєлгородської,Брянської областях,стягування військової техніки,посилення антиукраїнської пропаганди на федеральних каналах),на думку Окари,намагається ефективно тиснути на українське політичне керівництво та військове командування. При цьому,заручившись підтримкою ОБСЄ,ЄС,Заходу в цілому,путінський режим вимагає «змін до Конституції,виборів в ЛДНР,особливий порядок управління в ЛДНР,виконання всіх «мінських угод»,крім передачі контролю над кордоном. А також – вимоги в форматі «програми-максимум»: позаблоковий статус України,федералізація,статус для російської літературної мови,радянізація і русифікація культурного і смислового простору».
 
Наголошуючи,що «по-перше,військова інфраструктура проти України створюється»,експерт,у той же час,зазначає: «По-друге,намірів воювати з Україною в «великому» форматі,мабуть,немає. Станом на сьогоднішній день. Є намір шантажувати,пограти на нервах українського керівництва. Це теж – цілком грамотно і раціонально; проблематику цинізму і інших моральних «пережитків» залишимо за дужками».
 
Але,резюмує Окара,намір воювати у «великому» форматі може скластися спонтанно – «під дією маси суб`єктивних,ситуаційних,несистемних,випадкових факторів,причин і обставин. А також комбінації зірок на небосхилі. В будь-яку хвилину. Особливо сприятливі періоди,коли ключові західні країни відвернені на свої внутрішні банальні проблеми і процеси – вибори президента,міграція близькосхідних біженців,«Brexit» і т.д.,і їм буде не до якоїсь там війни в якомусь далекому Донбасі або в Середній Наддніпрянщині».