Бути молодим – це бути активним. Молоді властиво прагнути до того, щоби життя було цікавим, сповненим вражень та насиченим різноманітними подіями. Звісно, це стосується, першою чергою, дозвілля, при чому багатьом молодим людям подобається і подорожувати. Отож, якщо трапляється нагода, вони не пропускають такої можливості. І саме таким є відпочинок православної молоді, при чому вооцерковлені віруючі православні юнаки та дівчата гармонійно поєднують активний відпочинок із духовною складовою, тобто проводять його як із користю для душі, так і не позбавляючи себе, звісно, і певних земних радощів.

Доказом цього є, до прикладу, православне молодіжне товариство “Ставрос” (“Ставрос” – Хрест грецькою мовою), яке, з благословення єпископа Волинського і Луцького УПЦ Нафанаїла, більше місяця тому постало при Свято-Пантелеїмонівському храмі УПЦ Луцька. Так 27-30 січня, з благословення владики Нафанаїла, учасники цього згромадження на чолі із духівником молодіжки кліриком Свято-Покровського храму протоієреєм Іоанном Піпашем здійснили подорож до мальовничого куточка України – Закарпаття.

Розпочалася подорож, звісно, із молитви. У Свято-Пантелеїмонівському храмі духівник молодіжки “Ставрос” протоієрей Іоанн Піпаш відслужив Молебень за подорожуючих, закликавши Боже благословення для подорожі та благословивши юнаків та дівчат на гарне і корисне її проведення.

Відпочинок православної молоді відбувався  у Рахівському районі Закарпатської області на базі туристичного відпочинку «Драгобрат», яка розташована неподалік найвищої точки України – гори Говерла. На базу “Драгобрат” гості з Волині прибули  у неділю вже ввечері, отож, повечерявши та помолившись за вечірніми молитвами, молоді люди та їх наставник протоієрей Іоанн Піпаш відійшли до сну, набираючись сил для активного відпочинку  наступного дня.

Чарівні карпатські краєвиди, сніжна зимова погода, – усе тут налаштовувало саме на такий відпочинок на лоні природи. Як і годиться православним християнам, кожен день перебування на туристичній базі “Драгобрат” розпочинався із ранішніх молитов після яких духівник молодіжки «Ставрос» протоієрей Іоанн Піпаш прочитував Євангеліє та виголошував невеличку проповідь на євангельську тему.

А сам відпочинок волинської молоді був дійсно активним та насиченим. Адже сам рельєф карпатських гір, як ніщо інше, сприяє такому виду дозвілля як катання на лижах.

Отож, вже першого дня  учасники молодіжки «Ставрос» досхочу наїздилися з гірки на лижах, не обійшлося і без падінь та курйозних ситуацій. Але усі однозначно отримали задоволення від такого проведення часу, тим більше, що молодь зазвичай полюбляє як раз відпочинок в часі якого можна, так би мовити, “набратися адреналіну”.

Ввечері молоді люди передивилися документальний фільм “Клятва преподобного Іова” про життя та подвиги шанованого святого Закарпаття – святого преподобного Іова Угольського (1902-1985). Молодь із великою зацікавленістю ознайомилися із життям цього угодника Божого, тим більше що він жив і подвизався у тій частині Закарпаття – Верховині, яку як раз і відвідали молоді православні волиняни.

Цікаво, що святий преподобний Іов Угольський (у миру Іван Кундря) обітницю повністю присвятити своє життя Богу ставши ченцем дав ще десятирічним хлопчиком. Тоді у його рідному селі Іза, яке, до слова, подарувало Православній Церкві понад 160 ченців, переховувався від австро-угорської влади православний ієромонах Амфілохій (Кемінь). На грудях ченця сяяв золотом наперсний хрест, і маленький Іван Кундря дуже хотів його поцілувати. Але старець сказав, що той хто поцілує цього хреста повинен усе життя присвятити Богу і стати ченцем. Десятирічний Іван Кундря, не вагаючись поцілував хреста і, таким чином, дав обітницю стати монахом. І ця клятва визначила увесь шлях його життя.

Мрією хлопця було подвизатися на Святій горі Афон, але їй не судилося здійснитися. Промисел Божий визначив йому подвизатися на рідній Закарпатській землі і стати духівником і дороговказом до Христа не лише для місцевих мешканців, але й для вихідців з багатьох інших країв, не лише з України, але й усього тогочасного СРСР та суміжних країн.  При чому подвижнику довелося сповна перетерпіти «Голгофу» сталінських таборів, а також, у складі Чеохословацького корпусу,  пройти і фронти ІІ Світової війни. Щоправда, як монах він не брав у руки зброю, допомагаючи бійцям посильною працею та молитвою.

Преподобний Іов 40 років служив на рідній землі як душпастир, з яких 20 років він був настоятелем храму Святого великомученика Димитрія Солунського у селі Мала Уголька. Служіння преподобного припало на час панування безбожництва, отож преподобний Іов став тим, хто у ті важкі часи словом своєї проповіді, самим життям свідчив про істину Православ’я. У нього відкрився і дар прозорливості, дав йому Господь і дар зцілювати навіть невиліковні хвороби.

Завдяки преподобному Іову Угольському, у часи його служіння до Бога і Православної віри прийшло багато людей, приїздили до нього за порадою та духовною розрадою люди з усього тогочасного Радянського Союзу. До слова, за рекомендацією преподобного Іова Угольського, на навчання до духовних семінарій вступили і по тому стали пастирями понад 150 юнаків.  До Господа старець відійшов 28 липня 1985 року, а 12 жовтня 2007 року відбулося віднайдення його чесних мощей. І вже у вересні наступного 2008 року Іов Угольський був прославлений Українською Православною Церквою у лику святих.

Отож, ознайомившись із життям та подвигами святого преподобного Іова Угольського, молоді православні волиняни отримали величезну духовну наснагу. Адже життя цього святого угодника Божого є яскравим прикладом віри і благочестя.

Другий день додав молоді позитивних вражень, адже гості з Волині мали можливість сповна насолодитися карпатськими краєвидами з висоти пташиного лету, прокатавшись на підйомниках гірського атракціону “Карпатська чайка”. По тому, як і попереднього дня, хлопці та дівчата могли досхочу покататися на лижах. При чому ті, хто ще учора почувався непевно, а то й час від часу падав, тепер вже доволі впевнено з’їзджали з гірки.

Благодатна земля Закарпаття відома своїми чисельними православними святинями, зокрема, тут нараховується 42 православних монастирі та більше 700 православних храмів. Отож, третього дня перебування на Закарпатті учасники молодіжки “Ставрос” відвідали і святині цього краю.

Розпочалося це невеличке паломництво з відвідання чоловічого монастиря Святого архістратига Михаїла у селі Грушево Хустської єпархії. Цей монастир є цікавий тим, що заснований він був ще у IX столітті, коли світло Христової істини – святе Православ’я було принесене на Закарпаття завдяки місіонерським трудам святих рівноапостольних Мефодія і Кирила. Щоправда, у XVII столітті монастир припинив своє існування і був відроджений вже у 2004 році. Тут прочани з Волині приклалися до святинь монастиря, залишили записки для поминання на Літургії своїх рідних і близьких, а також підкріпили свої сили під час сніданку і монастирській трапезній.

Молоді православні лучани також здійснили і паломництво до Свято-Миколаївського чоловічого монастиря села Іза-Карпутлаш Хустської єпархії, де перебувають чесні мощі святого преподобного Олексія Карпаторуського (1877-1947). Цього угодника Божого називають “Апостолом Закарпаття”, адже саме він започаткував і втілив у життя повернення карпаторусинів – українців Закарпаття з насильно накинутої унії до лона Святої Православної Церкви. Власне, і сам Свято-Миколаївський монастир в Ізі-Карпутлаші був заснований у 1919 р. преподобним Олексієм Карпаторуським, який і став його першим намісником.

Отож, православні юнаки та дівчата з луцької молодіжки “Ставрос”, прибувши до Свято-Миколаївського монастиря мали можливість молитовно вшанувати святого преподобного Олексія Карпаторуського та прикластися до його чесних мощей.

“Ублажаєм тя, преподобний отче наш Алексіє, і чтім святую память твою, наставниче монахов і собеседниче ангелов”, – так, єдиними устами і єдиним серцем, паломники з Волині проспівали величання преподобному, увійшовши до Свято-Миколаївського монастирського храму.

Духівник молодіжки “Ставрос” протоієрей Іоанн Піпаш також відслужив Молебень преподобному Олексію Карпаторуському. У своєму слові проповіді, він закликав молодь ревно триматися святої Православної віри, наслідуючи приклад життя преподобного Олексія.

“Понад 300 років на Закарпатті не було жодного православного священика, і ось завдяки трудам святого Олексія Карпаторуського, народ Закарпаття зміг повернутися до лона Святої Православної Церкви. Ми, під час Молебню, чули слова молитви про те, щоби Церква Православна не оскуділа пастирями, щоби завжди Господь закликав і поставляв на служіння Собі і Своїй Святій Церкві достойних пастирів. А усі ми, наслідуючи приклад цього святого подвижника Закарпаття, повинні ревно триматися нашої святої Православної віри, бути вірними Святій Православній Церкві, і берегти цю віру попри усі труднощі, що мають місце й у наш час. А також проповідувати Православ’я і показувати його красу самим нашим життям”, – наголосив отець Іоанн Піпаш.

Також прочани з Волині мали можливість зробити фото на пам’ять із намісником Свято-Миколаївського монастиря архімандритом Адріаном.

А завершилася подорож молодіжки “Ставрос” до Закарпаття відвіданням чоловічого монастиря Святого апостола і євангелиста Іоанна Богослова, що у селі Сільце Іршавського району, який належить до Мукачевської єпархії. Тут гостей з Волині радо зустрів благочинний монастиря архімандрит Агапіт (Шпиняк).

Сам отець Агапіт є уродженцем Волині і випускником Волинської духовної семінарії. Він почастував гостей смачною вечерю у монастирській трапезній, а також розповів про життя обителі.

Варто зауважити, що довкола Свято-Іоанно-Богословського монастиря, який був заснований у 2001 році, гуртується місцева православна молодь, діє тут, відповідно, і молодіжне згромадження на честь Святого апостола і євангелиста Іоанна Богослова. Спільно із православним братством Святого Іоанна Предтечі з міста Іршави православна молодь здійснює соціальне служіння, провадячи, таким чином, і місіонерську діяльність.

Так, як розповів отець Агапіт, вже доброю традицією стало відвідання, особливо у дні Світлого Христового Воскресіння – Пасхи, місцевих психо-неврологічних диспансерів, а також реалізація різноманітних проектів з допомоги дітям із особливими потребами та пацієнтам місцевого хоспісу. Відвідують насельники монастиря та православна молодь й інші лікувальні заклади. Цікаво, що місіонерська діяльність і соціальне служіння провадиться і серед місцевих ромів.

А минулого року незабутні враження для місцевих дітей та молоді приніс відпочинок у Греції, який став можливим завдяки допомозі благодійників.

“Відпочинок був чудовим, мало того ми мали можливість відвідати і Святу гору Афон”, – поділився враженнями отець Агапіт.

Гості з Волині щиро подякували отцю Агапіту за гостинність, проспівавши Многоліття. Своєю чергою, отець Агапіт закликав на присутніх Боже благословення та побажав новоствореній молодіжці “Ставрос” Божої помочі і натхнення у здійсненні усіх майбутніх справ. Архімандрит Агапіт також подарував кожному у благословення іконочки Божої Матері “Призри на смирение” та Святого апостола Андрія Первозванного і Святого рівноапостольного князя Володимира, побажавши щасливо повернутися додому.

Ось так завершилося триденне перебування православної молодіжки “Ставрос” на Закарпатті. Православні юнаки та дівчата з Луцька провели його з користю для душі, також отримавши і тілесну радість від активного зимового відпочинку в Карпатах.

Молоді люди одностайно не могли приховати свого задоволення від подорожі. Вони також щиро сподіваються, що Господь сподобить їх ще не один раз побувати на чарівній землі Закарпаття, відвідати її православні святині та насолодитися чарівною природою цього прекрасного краю.

Костянтин Олексюк