Про це йдеться на сторінці Федерації легкої атлетики Волинської області.
 
– Там було особливо важко бігти. І конкуренція в Амстердамі була сильна,і далася взнаки втома після насиченого весняного сезону,– пригадує Юра.
 
Минулий рік Русюк закінчив п’ятим місцем на марафоні в Дубліні з персональним рекордом і нормативом для участі в чемпіонаті світу-2017.
 
– Легкою атлетикою почав займатися у школі. Перший тренер Леонід Мізернюк працював зі мною у спортивній ходьбі,– розповідає Юрій «Волинським Новинам». – А після першого курсу навчання в СНУ я переключився на біг. Виступив на чемпіонаті України на п’ятикілометрівці,показав непоганий час,тому перейшов повністю на довгі дистанції. Перший марафон пробіг у Києві,заледве добіг до фінішу. Вже й сідав,і стояв на останніх кілометрах,але таки фінішував.
 
– Було таке,що не добігав?
 
– Марафонських дистанцій у кар’єрі маю понад десять,і не впорався тільки раз. Два роки тому перед стартом у польському Дебно перехворів і на фініші сил забракло.
 
– Ти живеш у Шкліні. Де тренуєшся вдома?
 
– Виручає траса. Але не львівська,а зі Шкліня на Торчин. Автівок багато немає,повіт­ря чисте,місцевість горбиста. Для підготовки до марафону то майже ідеальні умови.
 
– Як батьки до твого захоплення поставилися?
 
– Дуже позитивно,і я вдячний їм за це. Бо на початках були ситуації,коли мені треба було допомогти на збори поїхати.
 
– Ти часто бігаєш за кордоном на комерційних стартах. Такі пробіги збирають десятки тисяч учасників і є прибутковою справою для організаторів. Чому в Україні ще немає такої кількості учасників?
 
– Ми ростемо,щороку кількість учасників збільшується. Хоча ніде правди діти – в Європі на півмарафони й марафони збираються натовпи спраглих до спорту. Звісно,там блискуча організація. Спорт популяризується,постійна реклама здорового способу життя. У нас,якщо хтось бігає,то можуть і пальцем показати,буцімто несповна розуму. А там людину часто цінять не за тим,скільки в неї у кишені,а чи може вона пробігти марафон. Родинами приходять уболівати за своїх,адже фініш після 42 кіломет­рів часто прирівнюється до подвигу. Можемо тільки мріяти про таке ставлення до спорту,до власного здоров’я. У нас же поки люди думають,як вижити,а не як вдосконалити власне тіло.
 
– Щоби взяти участь у марафоні чи півмарафоні,ти реєструєшся,сплачуєш внесок…
 
– Так,але останнім часом мене почали запрошувати за кошти організаторів. Якщо спортсмен потрапляє в когорту найсильніших,він уже слугує рекламою для участі в ньому тисяч бігунів. Тому найсильніших,тих,хто показує стабільні результати,запрошують за кошти організаторів. Що більша кількість зіркових учасників,то вищий статус змагань,наприклад,марафонам надають «срібний» чи «золотий» рівень. Що вища конкуренція,то більша увага та привабливість пробігів.
 
– Минулий рік був вдалим для тебе. Які причини злету результатів?
 
– Розпочав із чемпіонату України з півмарафону в Ковелі. Це додало впевненості. Крім того,трохи змінили систему підготовки з тренером Андрієм Булковським. Дуже задоволений п’ятим місцем у Дубліні й часом,показаним на цьому марафоні. Це поки що найкращий результат у кар’єрі.
 
– Скільки триває підготовка до марафонського забігу?
 
– Класично це триває 3,5 місяця. Якщо навесні відбігав і готуєшся на осінній старт,то це вже два місяці. У проміжку між цими марафонами я ще бігаю півмарафони чи інші старти,аби перевірити готовність,тримати себе в тонусі. До марафону треба тримати так званий «об’єм» – пробігати щотижня не менш як 150-170 кілометрів. Ну й не забувайте,що відповідне харчування мусить бути. З набутим досвідом це вже легше робити.
 
– До старту можеш передбачити,як тобі вдасться пробігти? 
 
– Це можна передбачити ще на тренуваннях. Якщо вдається тримати темп,то в марафоні я упевнений.
 
– Для багатьох легкоатлетів головний старт 2017 року – це чемпіонат світу в Лондоні. На марафоні у Дубліні ти показав час,який дозволяє кваліфікуватися в Англію. Цього достатньо,чи потрібні ще якісь умови?
 
– Варто пробігти ще швидше,аніж за 2.16.16 год. Планую це зробити на двох найближчих марафонах,один з яких відбудеться 23 квітня в Лодзі. Але ще невідомо,хто із провідних українських стаєрів включить чемпіонат світу в свій сезонний графік. Участь чи не участь у ЧС з’ясується в кінці травня.
 
– Який найважчий марафон довелося бігти?
 
– Напевне,у польській Познані. Два роки тому восени це було. Завершальні три кілометри провів,наче на автопілоті.
 
– Про що думаєш,коли біжиш?
 
– Здавалося б,це довга дистанція,а 42 кілометри пролітають дуже швидко. Якщо готовий до старту,то марафон проходить,наче один момент. На дистанції може промайнути думка про те,коли прийде момент найбільшої втоми,коли треба додати. Чесно кажучи,важча підготовка до марафону,ніж самі змагання. Якщо добре потренувався,то кілометри миготять – перший,десятий,тридцятий…
 
– Чи включив у свій графік на 2017-й Луцький півмарафон?
 
– Обов’язково! Це домашні змагання,тому планую бігти в Луцьку.