Депутат Луцької міської ради Артем Запотоцький, який очолив ініціативну групу з відкликання п’ятьох обранців, потрапив під шквал критики «відкликанців» і тих, хто взявся їх захищати. Ну, як «критики»… Радше прискіпувань і дорікань, – про це пише ВолиньPost.

Пригадують йому голосування за заборону пересувних цирків (це рішення, як відомо, суд пізніше визнав незаконним), дорікають, що обіцяв не підтримувати Юлію Вусенко, пригадуючи розмову у лікарняній палаті.

Але найчастіше критика в бік Артема Запотоцького апелює до його фізичної вади. Той, як відомо, пересувається на інвалідному візку після поранення кулею снайпера у лютому 2014 на вулиці Інститутській у Києві. Опоненти-«відкликанці» кажуть: «Служиш тому, хто посадив тебе в інвалідне крісло», а то й взагалі погрожують «набити морду, але після того, як вилікуєшся».

Цікаво, що в устах різних людей докори звучать на диво схоже (таке враження, ніби усі отримали однаковий темник під назвою «Що поганого можна сказати про Запотоцького»). Євгеній Ткачук, Аркадій Соломатін, Костянтин Петрочук, Олександр Козлюк, Сергій Була на сесіях, ефірах «Аверсу» і повідомленнях в інтернеті повторюють ці тези, як мантру.

Відомі люди Волині висловилися про Артема Запотоцького і про те, як вони розцінюють закиди на його адресу.

Архімандрит Константин (Марченко), прес-секретар Волинської єпархії УПЦ КП:

«Це не морально. Тому що ніколи за рахунок чужого нещастя ти щасливим не станеш. І, говорячи про людські вади чи проблему, кожен повинен перш за все думати про те, як допомогти.

Завдання людини як людини – це бачити не тільки себе в цьому світі, а й тих, хто є навколо тебе, і допомагати їм. Але наші люди настільки собі дозволяють бути прив’язаними до простих земних речей, що за політикою, грошима ми перестаємо бачити те, що важливе.

Особисто я не знайомий з Артемом Запотоцьким, але багато чув про нього хороших речей. Маю до нього внутрішню симпатію».

Юрій Дмитрук, голова громадської ради при Луцькому міському голові, голова ГО «Волинська обласна спілка учасників АТО»:

«Артем Запотоцький на Майдані ледь не віддав своє життя за те, щоб наша країна жила за законами, а не за «понятіями», щоб депутати поважали свій народ та пам’ятали, що вони служать людям, а не тим, хто більше заплатить. Українське законодавство дає право громаді відкликати депутатів. Артем Запотоцький, як справжній чоловік, не ховаючись за підставних осіб, особисто очолив процес очищення влади в Луцьку від продажних депутатів.

То в чому його провина? В тому, що він вірить у правду? В тому, що він діє згідно з буквою закону?

Тримайся, Артеме! Ти робиш все правильно та по совісті. А ті, хто на тебе нападає та поливає брудом, не варті того, щоб їм відповідати.

Люди на Волині мудрі. Вони все бачать і роблять висновки. А я й надалі буду повністю тебе підтримувати! Слово офіцера! Бо ми з тобою боролися за одне й те саме. Ти – на Майдані, я – на війні!»

Іван Мирка, активіст київського Євромайдану, директор департаменту інфраструктури та туризму Волинської ОДА:

«Я не хочу коментувати цю ситуацію – це як сидіти в кінотеатрі на блокбастері і почати на весь зал роздавати коменти. Реакція залу буде однакова.

Я колись бачив як собака, в якого поцілили скобликом хлопці, із засідки кинувся гризти лежачу палку.

За Артема піду у вогонь і в воду, я йому добряче заборгував. Я сьогодні живий і здоровий, а він постраждав».

Анатолій Бірюков, депутат п’яти скликань Луцької міської ради:

«Я поважаю Артема Запотоцького. Він мужня людина. Він багато пережив, але далі тримається. Він юрист і розуміється на тому, що робить.

Він керує ініціативою з відкликання депутатів, і я, як людина з багаторічним депутатським досвідом, вважаю, що він робить все грамотно, чітко і згідно з законом».

Олександр Кашевський, луцький хореограф, керівник клубу сучасного бального танцю «СК-ДЕНС»:

«Артем – достойна людина. Він робить добрі діла. І, звісно ж, він не заслуговує на негативне ставлення до себе. Справжні суперники реагують достойно і борються чи доводять свою правоту сам на сам. А боягузи, зрадники, перебіжчики діють підлими методами. Таким – зневага!»

Вадим Ваврищук, кіборг – захисник донецького аеропорту, голова правління ГО «Волинська спілка ветеранів антитерористичної операції»

«Поважаю і підтримую Артема. Він пройшов дуже складний шлях і сьогодні, попри все, залишається в строю і працює. При тому працює не на своє благо, а на благо міста.

А щодо дій депутатів, яких хочуть відкликати, то поводять вони себе негідно. Якщо є законна процедура, немає порушень – то чого вони обурюються? У нас правова держава, і ми всі повинні поважати закони України. Незважаючи на те, хто ти – депутат, атовець чи продавець у магазині».

Павло Данильчук, активіст Майдану, депутат Луцької міської ради:

«Можна сперечатися, чи саме Артему потрібно було очолювати ініціативну групу з відкликання депутатів міськради. Мабуть, тут більше відповідальність місцевих керівників двох політичних сил, які ухвалили рішення відкликати депутатів, що пішли врозріз із позицією своїх партій.

Скоріш за все, постать Артема Запотоцького, який активно виконує обов’язки депутата, незважаючи на тимчасову фізичну неповносправність, мала стати як еталон чесності та непідкупності в цьому непростому процесі. Все ж таки це вперше запускається відповідна процедура, передбачена законом про вибори. І вона не є простою в нинішніх умовах нашого суспільства, де підкуп та брехня вершать долю політичного життя.

Але нападки окремих депутатів-«відкликанців» проти Запотоцького не піддаються жодному виправданню. Перехід на особисте, погрози та заяви в поліцію – це межа цинізму. Розберіться всередині партій, від яких ви отримали право бути депутатами Луцької міської ради. А публічні розборки, цькування колишніх колег показує, наскільки важливо для них лишитися зі статусом депутата.

Тому я підтримую Артема Запотоцького і бажаю йому швидше стати на ноги, щоб повноцінно відстоювати інтереси лучан!»

Олександр Гуч, активіст Майдану, голова Дернівської сільської ради:

«Мене з Артемом «познайомив» Майдан. Ми обоє були поранені і завдяки старанню Наталки Попової та інших волонтерів вирушили в Ізраїль на лікування. Можу охарактеризувати Артема як людину принципову та таку, що ніколи не зраджує своїм поглядам.

В Ізраїлі на лікуванні він вразив мене своїм сталевим характером. Ніколи не втрачав оптимізму, постійно працював над собою. Чим і досі займається.

На жаль, він досі не може ходити, але я вражений тим, що він і далі залишається активним учасником суспільного життя. Я не знаю, звідки він бере сили та енергію, та нашій державі потрібно побільше таких людей, як Артем Запотоцький».

Наталка Соколова, волонтерка:

«Артем – справжній герой! Я вперше побачила його в Києві, у лікарні швидкої допомоги, куди Артема у важкому стані доставили з Майдану одразу після поранення. Артем переніс в Україні за 2 тижні 5 операцій. У критичному стані разом із 9-ма важкопораненими майданівцями мені вдалося відправити його в Ізраїль на лікування.

Сила волі Запотоцького ще тоді вражала тисячі людей у всьому світі. Принциповий, вольовий, мужній… Пам’ятаю важку розмову в клініці, коли майже не було надії на одужання. Спитала його, чи не жалкує, що поїхав на Майдан? Відповів: «Однозначно ні! Я як потім все життя дітям би в очі дивився?» З того часу ми дружимо. Твердо знаю, що Артем завжди готовий прийти на допомогу і відстоювати правду.

Тому я була збентежена, коли побачила, скільки бруду зараз на нього ллють деякі депутати. Та де ваша совість? Ви депутати лише тому, що Євромайдан переміг. Ви прийшли до влади на крові героїв. Невже ви думаєте, що лучани вас похвалять за весь цей бруд?».

Олександр Ніколайчук, підприємець, самооборонівець:

«Брехнею світ пройдеш, а назад не вернешся». Шкода, що народна мудрість залишається лише гарними повчальними рядками на папері. Для великої кількості людей простіше знайти масу причин, силу-силенну відмазок, аби лиш себе коханого виправдати замість того, щоб все ж таки спробувати розібратися у глибинах душі своєї. Напади ненависті на Артема розпочалися, коли він публічно став ініціатором відкликання тих депутатів Луцької міської ради, які зайшовши в раду з певними партійними лозунгами та під партійними прапорами, вирішили перейти до іншої політичної сили. Як таких депутатів називають?

Я розумію одне й кожному, хто хотів мене почути говорив: ти не одноосібник і не самовисуванець, бо зараз такого у виборчому законодавстві депутатів місцевих рад немає. Якщо бачиш та відчуваєш, що серед твоїх колег відбувається щось не чесне, не сприйнятне тобі, тримай позицію, переконуй колег із фракції і доводь свою правоту усіма тобі доступними методами. Але підкоряйся рішенню більшості.

Якщо категорично не згоден і відчуваєш, що не в силі впливати на колег та на процеси, то поклади на стіл депутатський мандат і лишайся собою. Йди на наступні вибори з тими, хто тобі ідеологічно та позиційно ближчий, якщо гостро відчуваєш потребу у тому, що з позиції депутата місцевої ради ти будеш більш корисним громаді. Не було б отих всіх цирків, що відбуваються у місті та вчергове підривають довіру людей до влади. Вам байдуже? А мені ні. Скільки можна заганяти моїх земляків у зневіру?

Мені шкода, що депутати дозволяють собі переступати межі етичності, елементарних норм моралі та переходити на особистості задля з’ясування стосунків. Дуже не правильно, коли власні амбіції переважають над громадськими обов’язками. Ще страшніше, коли під виглядом служіння людям, депутат влаштовує безбідне існування родини та збагачується особисто, замість того, щоб турбуватися про суспільний поступальний розвиток.

Й наостанок. Хочете допомагати людям, які потребують підтримки, робіть то діло. Але ніколи не викоростовуйте статус чи якесь особливе своє положення для власної вигоди. Депутат своїм прикладом повинен надихати, а не деморалізовувати. Спеціально не називаю прізвищ, бо вважаю, що кожен себе й так віднайде, кому моя думка потрібна. Всім іншим нехай буде наука на майбутнє та щеплення від вірусу «тушкування».

А людей я традиційно закликаю не бути пасивними. Бо ваш громадянський обов’язок не завершується у кабінці для голосування, а лише там розпочинається. Якщо ви проголосували за політичну силу та кандидата від неї, то саме й ви взяли відповідальність на себе за їх дії. А це означає, що берете й спільно несете отой хрест. Тяжко нести? Скидайте, а не голову в пісок. Учіться відповідати за свої рішення».