Про це пише Музейний простір.
Провідна тема виставки ? розкриття слів Ольги Косач-Кривинюк: «Наша сім`я жила в дуже близьких стосунках з селянами,всі ми […] мали між колодяжненцями не лише знайомих,а й приятелів,і товаришок,і товаришів,тому весь їх побут дуже скоро став нам відомим,а далі й рідним. Ми,діти,так органічно зрослися зо всім колодяжненсько-полісько-волинським,що уважали себе тоді і потім усе життя […] за волиняків-поліщуків».
Виставка розповідає про історію приїзду Косачів до Колодяжного,стан садиби в момент приїзду родини,розбудову її у подальшому,впив розкішної поліської природи на розвиток поетичного таланту Лесі Українки,споглядання життя селян,як основи формування світогляду письменниці.
На виставці представлені розділи
– Види с. Колодяжного у творах художників і фотографіях;
– Види садиби Косачів;
– Родина Косачів,селяни Колодяжного у світлинах;
– Записи в церковних метричних книгах Волошківської Свято-Миколаївської церкви про народження трьох Косачівських дітей,хрещення Георгія Косача,хрещення Оленою-Пчілкою селянської дівчинки;
– Родинні речі Косачів,предмети побуту,етнографії колодяжненців.
Матеріали виставки розповідають про етнографічну,фольклористичну діяльність Лесі Українки і Олени Пчілки. Звертається увага на побут Косачів у Колодяжному,можливість вести господарство про що яскраво писала Леся Українка двоюрідній сестрі Аріадні Драгомановій: «По різним причинам вийшло так,що сих два дні я варила сама обідати для себе,для Дори і для двох служащих,що обідають з нами. Ся непривична робота (між іншим,я робила для Дори les oeufs a la neige – en ton souvenir) плюс біганина в погріб і льодник,трусіння яблук,неминуче,як фатум,збирання сметани,шиття і шукання Дори по всіх усюдах avant chaque repas так утомили мене,що,може,воно вже і не гріх лягти спати у 12 ч.,а не в 2,як то було в Софії».У листі до О. Франко писала: «… а я з Дорою от уже 1,5 місяця тут сиджу,господарюю (у нас економки нема тепер),вожуся з тифозними на селі,роблю,що можу…».
У Колодяжному народилося троє Косачівських дітей,про що свідчать виписки з церковних метричних книг Волошківської Святомиколаївської церкви,у цій же церкві був охрещений Георгій Косач (син Миколи Косача). Косачі ріднилися з селянами,охрещаючи їх дітей.
Деякі документи,подаровані Державним архівом Волинської області,експонуються вперше. І вони підтверджують слова Михайла Косача,брата Лесі Українки: «У мене тільки з Колодяжним в`яжеться думка про дім свій. Як ото в Гарольдовій пісні «отцовский дом» співається. Ні про які інші краї я не можу сказати «Їду додому». Як не як,а на Волині ми народилися,на Волині хрестилися,на Волині і помирати нам краще буде…».