Анатолій Гай зазначає,що «На жаль,ми багато в чому програємо в інформаційній війні на Сході України. Одним із шляхів боротьби за уми людей є друковане слово. Тому за моїм пілотним проектом щодо відродження малотиражної військової преси за рішенням т.в.о. начальника Генерального Штабу Збройних Сил України №11488/С від 22.04.2016 р. розпочато роботу по формуванню бригадних інформаційних вісників».
 
А відтак інформує,що він уже два місяці редагує бригадну військову газету (інформаційний вісник) «у воюючій на сході 72-й гвардійській окремій механізованій бригаді – колишній стрілецькій дивізії Олеся Гончара,бойовий шлях якої описаний у романі «Прапороносці» і де у мирні роки я служив редактором дивізійної газети».
 
Письменник нагадує,що 30.05.2016 р. генштаб ЗСУ прийняв рішення щодо продовження пілотного проекту до 06.12.2016 року та створення у наступному році таких вісників у інших воюючих бригадах Збройних Сил України.
 
Він підкреслює: «Для виконання такого розпорядження потрібно призвати у Збройні Сили України більше сотні військових журналістів,які змогли б виконувати обов’язки редакторів – прес-секретарів бригад (майорська посада) і відповідальних секретарів – кореспондентів-організаторів – офіцерів по зв’язках з громадськістю (посада капітана – старшого лейтенанта). Оскільки підготовка професійних військових журналістів – річ тривала,а штати новостворюваних редакцій військових видань потрібно укомплектувати швидко,маю як голова Комісії НСПУ з військово-патріотичної літератури відповідальне доручення посприяти залученню українських літераторів (не лише членів Національної спілки письменників України) з досвідом журналістської роботи чи охочих за короткий термін опанувати такі навички на курсах військових журналістів при Генштабі ЗСУ».
 
Умови:
 
«1) Бажання літератора послужити у війську мінімум один календарний рік на контрактній основі військовим журналістом – редактором (прес-секретарем бригади) чи кореспондентом (офіцером по зв’язках з громадськістю) в одній з бригад ЗСУ,які стримують агресію Збройних сил Російської Федерації і її ставлеників-сепаратистів на Донеччині й Луганщині; 
2) Вища (бажано журналістська,але не обов’язково) освіта і навички роботи журналістом,іншими словами – уміння писати газетні матеріали,робити газету;
3) Вік охочого служити в якості військовослужбовця – до 60 років; 
4) Щодо тих,хто має вік більше 60-ти років,але бажає попрацювати військовим журналістом при належному стані здоров’я,вирішується питання щодо їхнього влаштування у воюючі з’єднання в якості службовця Збройних Сил України.
 
Стимули:
 
1) Одержання для тих,хто не має,офіцерського звання;
2) Оклад з надбавками бл. 12 000 грн на місяць;
3) Збереження пенсій у повному обсягу:
4) Збереження місця роботи і нинішніх посад у мирному житті;
5) Статус учасника АТО з усіма належними пільгами;
6) Відчуття не на словах,а на ділі причетності до долі рідної Вітчизни у тяжкий для неї час;
7) Змога в реальних бойових умовах зібрати колосальний фактичний матеріал,який стане основою соціально значимих документальних і художніх творів».
 
Анатолій Гай уточнює,яким є шлях до реалізації бажання послужити рідній Вітчизні у якості військового журналіста:
 
1) Прийняти для самого себе зважене рішення піти у військові журналісти з врахуванням,що на сході України йде війна і служити доведеться у воюючій армії;
2) Пройти подальший профвідбір та спеціальну підготовку на військових курсах для здобуття практичних навиків участі у війні та навиків військового журналіста.
 
Для реалізації свого рішення слід зробити такі два перші кроки:
 
1) Прийняти зважене рішення стати військовим журналістом;
2) Повідомити про це рішення за номером 066-251-70-72 чи 068-561-28-72 і одержати розширену інформацію.
 
Відтак А. Гай просить «своїх колег – голів обласних письменницьких організацій,а також інших письменників довести цю інформацію до своїх колег-письменників – чоловіків і жінок,передати її знайомим журналістам,непрацевлаштованим випускникам вишів,у першу чергу філологічного та гуманітарного профілів,які мають нахил до журналістської праці і після певної підготовки могли б піти військовими журналістами в діючу армію». Він також,за дорученням Генштабу Збройних Сил України,просить «голів обласних письменницьких організацій,враховуючи їхній статус,з проханням невідкладно звернутись до вишів своїх обласних центрів,де є факультети чи відділення журналістики,та довести цю інформацію до керівників відділень і кафедр журналістики,а при змозі і безпосередньо до цьогорічних випускників-журналістів незалежно від статі (можливо,вивісити там на дошці об’яв оголошення чи в інший погоджений і можливий спосіб),які ще не працевлаштовані і не визначились щодо свого професійного майбутнього».