Навряд,чи варто докоряти експертам,що вони вкотре «прокололися»,заявляючи,начебто Росії вигідний статус Абхазії для Криму. Адже це вже не помилка,а початкова точка відліку глобальної геополітичної катастрофи,яку не зумів (не захотів) зупинити цілий світ. Українську автономію (2 млн 200 тис жителів) «собиратель русских земель» за присутності статистів з обох палат парламенту,який його обожнює,«воссоеденил» 18 березня. Попередньо господар Кремля дав зрозуміти,що не вважає українців нацією,висловився про єдиний «роз’єднаний народ»,торжество «русского мира». А перефразоване ним літописне твердження про «мать городов русских» дало достатньо інформації,яке майбутнє для української столиці запрограмовано московськими стратегами. Хай навіть,скористаємося самозізнанням самопроголошеного спадкоємця «слави» російських царів і Сталіна,«це вже навіть не подвійні стандарти,це дивовижний цинізм. Не можна все так грубо підверстувати під свої інтереси».

Як агресорові відповіла минулого тижня Україна? Наша країна встигла підписати політичну частину Угоди про асоціацію з ЄС. Прем’єр пообіцяв не вступати в НАТО. А парламент ухвалив Декларацію про боротьбу за звільнення України (№4498). Покинуті фактично напризволяще вояки українських ЗС залишали території своїх підрозділів у Криму. Росіяни (разом із так званою кримською самообороною) забирали в полон морських піхотинців (зокрема у Феодосії),зенітно-ракетні комплекси «Бук-М1»,викрадали командирів… Для агресора без жодного спротиву віддавалися кораблі: «Тернопіль»,«Хмельницький»,«Кіровоград»…

Правда,коли армія виявляла свою небачену в світі миролюбність до агресора,то глава МВС Арсен Аваков на своїй сторінці у Facebook розповідав про нові сучасні БТРи українського виробництва для Національної гвардії. А виконувач обов’язків міністра закордонних справ Андрій Дещиця в ефірі американського телеканалу «ABC News» попереджав,що після ймовірного вторгнення російських військ у східні регіони України,«нам буде важко просити людей,українців,які живуть там,не відповідати на таке воєнне вторгнення». А попередньо констатував: «Ми не знаємо,що на думці у Путіна і яке буде його рішення. Тому становище стало ще більш вибухонебезпечне,ніж минулого тижня».

Тим часом,Держдума РФ надсилала Польщі,Румунії,Угорщині пропозиції щодо «розшматування» України. Російське ж МЗС є в ультимативній формі вимагало «без зволікання скликати за рішенням Верховної Ради конституційні збори з рівним представництвом усіх українських регіонів для підготовки нової федеративної конституції». Натомість США,пообіцявши не протидіяти РФ силою зброї,вводили санкції проти помічника президента Росії Владислава Суркова,Радника президента Володимира Путіна Сергія Глазьєва,члена Ради федерації Федеральних зборів Андрія Кліншаса,голови Федеральних зборів Валентини Матвієнко,заступника прем’єра Дмитра Рогозіна… Також санкції впровадили проти відстороненого екс-президента Віктора Януковича та лідера Українського вибору,кума президента Росії Володимира Путіна – Віктора Медведчука.

У самій же Україні,незважаючи на смертельну загрозу,під волання «Лови злодія!» ,«Провокатор!»,тривала,як зауважила Оксана Забужко (див. «УЛГ») «війна всіх проти всіх». Під виглядом люстрації тривала боротьба за посади,які можна конвертувати в капітал. Ситуація «успішно» розхитувалася,створюючи благодатні передумови для агресора. Утім,спробуймо перегорнути деякі сторінки тижня,що все означував історію ще Української держави.

«Війна розпочалася з підведення ідеологічної бази під подальші агресивні дії»

Ідеологічним забезпеченням імперської стратегії нинішньої російської влади фактично займається РПЦ. Архієпископ УПЦ КП Євстратій (посилаємося на портал Київської Патріархії) цитує Московського Патріарха Кирила,який нарікає: «Принаймні понад 400 років робилися спроби розколоти й розділити «Русский мир»… На Вітчизну нашу нападали вороги,то головне,що вони хотіли зробити,– це розділити наш народ,і особливо відірвати південні й західні руські землі від єдиного світу». «Сьогодні всі мої думки там,в Україні,серед нашого віруючого народу,який проходить через найтяжчі випробування»,– сказав Предстоятель РПЦ. «Патріарх підкреслено говорить,що в Україні живе «наш народ»,– продовжує владика Євстратій,– так,ніби український і російський народ є одним і тим же народом. Якщо ж згадати скандальні попередні заяви протоієрея Всеволода Чапліна,одного з найближчих співробітників Патріарха Кирила,в яких він говорить про росіян як «розділену націю» та її «право на возз’єднання»,про російські окупаційні війська в Криму як про «миротворців» та сподівається,що українці «не будуть їм опиратися»,– то ця промова керівника РПЦ набуває зовсім іншого звучання. По-суті,він каже,що мир буде доти,доки українці будуть перебувати в «Русском мире»,а якщо вони з нього підуть,наприклад у Європейський Союз,то це буде розцінене,як спроба ворогів «відірвати південні й західні руські землі від єдиного світу». З відповідними,мабуть,наслідками,у вигляді нападу на нашу державу російських «миротворців». На думку речника УПЦ КП,риторика «розділеної нації» та «Русского мира» все більше нагадує риторику германського фашизму. «Друга світова війна розпочалася не у 1939 р. нападом на Польщу,а раніше – коли біснуватий фюрер Гітлер почав говорити про «розділену німецьку націю»,про її «право на возз’єднання»,про особливі німецькі цінності,про «приниження Німеччини і страждання німців» – зазначив архієпископ Євстратій. – Війна розпочалася з підведення ідеологічної бази під подальші агресивні дії». Відтак він зазначає: «Нинішнє російське керівництво вже майже 15 років серед свого народу так само плекає ностальгію за Радянським Союзом,за імперською величчю Кремля – як Адольф Гітлер на почуттях образи за поразку Німеччини у Першій світовій війні плекав у німецького народу бажання реваншу і відродження імперії. Чим це все закінчилося для Європи,для світу і для самого німецького народу – всі добре знають. Не дай Бог,щоби Росія повторила шлях,на який її зараз штовхають».

«Майбутнє України і її ідентифікації вже вирішене»

Кримський референдум і його підсумки стали одними з головних тем на сторінках західної преси. Видання (посилаємося на top.rbc.ru) попереджають про імперські апетити Путіна і наслідки від анексії частини території Української держави. Британська «The Guardian»,наголосивши,що референдум у Криму по-своєму глибоко символічний – за його засудження в ООН не проголосувала тільки РФ. «Але,в той же час,референдум є дуже важливим кроком в анексії Криму Росією і дуже багато чого може сказати про президента країни Володимира Путіна. Як і багато тиранів,Путін спонукуваний не тільки зухвалістю,а й страхом. Він взявся за розчленування України тому,що боїться відходу цієї країни в бік Європи»,– робить висновок видання. Схожий аналіз мотивації кремлівської агресії в Україні проводить французька» Le Monde»: «У Путіна – свій світогляд,доктрина,заснована на переконанні в тому,що розвал СРСР є найбільшою геополітичною катастрофою XX століття. Він керується місією відновити,наскільки це можливо,радянську імперію. Його стратегія заснована на ностальгії».

Свою інтерпретацію ситуації пропонує британська «The Independent». «Події в Криму не зможуть заглушити зростаюче в Росії невдоволення режимом Путіна. Не зможуть вони зупинити і невідворотну втрату Росією статусу одного з лідерів світового співтовариства»,- зазначає видання. А відтак резюмує,що «Україна навряд чи піде до Росії на поклін. Швидше,навпаки,з усією швидкістю попрямує до Європи. І в цьому сенсі питання про майбутнє України і її ідентифікації вже вирішене. Причому не на користь Росії».

«Україна не зможе відстояти свою незалежність»

Андрій Ілларіонов,старший науковий співробітник приватного аналітичного центру – Інституту Катона у США,радник Путіна впродовж 2000 по 2005 років,відповідаючи на запитання,чому здійснюється агресія проти України,Андрій Ілларіонов зазначає: « Є мета і план по нападу на Україну,який був підготовлений багато років тому. Шість років тому він був оприлюднений ,в тому числі,самим Володимиром Путіним на саміті НАТО в Бухаресті в 2008 році,коли Путін сказав про те,що Україна не відбулася як держава,що Україна займає велику кількість споконвічно російських земель. З чого випливало,що рано чи пізно питання повернення споконвічно російських земель – або,як тепер заведено говорити,«возз’єднання роз’єднаного народу» – стане до порядку денного Путіна» (тут і далі цитуємо «Українську правду»).

Відтак експерт уточнює: «Мова йшла лише про те,коли саме це станеться. Революція і повалення колишнього режиму були названі зручним моментом для початку цієї програми. Там є багато різних пунктів,які викладені в позиції російського міністерства закордонних справ стосовно областей України: це Крим,це Південний Схід,ну і,звичайно,зміна влади в Києві. Плюс ще додаткові речі – підготовка нової Конституції,яку пишуть у Кремлі ,роззброєння українського народу,ліквідація Майдану,і так далі».

Він пояснює,що,виходячи з принципів нової Конституції,підготовленої Кремлем для України,«має бути проведена так звана федералізація,в результаті якої у різних регіонів України повинні з’явитися права на зовнішні зв`язки. Де-факто це переведення регіонів України в статус автономій з правом повторити ту саму процедуру,свідками якої ми тільки що стали в Криму».

Ілларіонов переконаний,що,оскільки не дотримано Меморандуму гарантування територіальної цілісності України (з боку США і Великобританії),адже Росія окупувала частину нашої держави,– це сигнал всьому світові,що можна розвивати ядерну зброю. Він підкреслює: «Абсолютно ясно,що зараз до сотні держав серйозно задумаються про те,в які терміни їм негайно потрібно створити ядерну зброю як неминучий засіб,який тільки і може гарантувати територіальну цілісність цих держав. Оскільки гарантії ні Великобританії,ні США не варті того паперу,на якому вони написані. Україна в даному випадку є яскравим прикладом,на який дивляться всі».

Загалом же,проводячи аналогії,він підкреслює,що «Україна має вибір – або піти дорогою Чехословаччини,або шляхом Фінляндії та Грузії». Ілларіонов наголошує,що закон світового життя,закон дипломатії: «Ніхто не допомагає жертві агресії – зовнішньої або внутрішньої – якщо сама жертва не опирається».

Він,піддаючи критиці чинну українську владу,вважає,що «необхідно було робити – це проводити загальну мобілізацію. Необхідно було відразу ж перекривати сухопутний українсько-російський кордон,щоб не допустити припливу так званих «путінських туристів». Якби це було зроблено,не загинули б люди в Донецьку і в Харкові».

Ілларіонов також висловився з приводу того,чи може окупація Криму,війна проти України привести до повалення чинного режиму в Росії. «Путінський режим в класифікації політичних режимів називається «жорсткий авторитарний політичний режим»,– констатує він. – І ми знаємо,що там вже протягом трьох років йде громадянська війна. У країні загинуло більше 110 або 120 тисяч осіб,і режим поки ще не пішов». Екс-радник Путіна також зазначає: «Я вже не перший раз це чую,що Крим або Південний Схід залишаться у складі України завдяки діям США ,гарантів Будапештського меморандуму,подій в Росії і так далі. Я вам точно гарантую: якщо ви сподіваєтеся тільки на це,Крим ніколи не повернеться в Україну. Не тільки Крим не повернеться в Україну,Україна не зможе відстояти свою незалежність».

Він погоджується,що «єдиний спосіб діалогу з Путіним – це мова зброї». Однак,зауважує Ілларіонов,«нинішні українські власті вибрали варіант неопору. Ну що ж,це вибір законної влади України. Але ми зі свого боку зобов`язані сказати,до чого призведе вибір цього варіанту. І закликаємо не живити ілюзії,що за допомогою заяв або навіть санкцій російські війська залишать територію Криму. Ні,цього не станеться».

«Це найпотужніший виклик Україні»

Політолог Юрій Романенко,згадуючи про 18 березня,виступ Путіна і «возз’єднання Криму з Росією»,констатує (посилаємося на «Новый Регион»): «Цей день реально увійде в історію. Так починається Третя світова війна. Її почав Путін,підтвердивши це у своєму зверненні. Він,по суті ,знищив всю систему попереднього світового порядку,остаточно розтоптав угоду про нерозповсюдження ядерної зброї,знищив всі статути ООН. Путін сьогодні почав радикальну фазу перебудови всієї системи». Політолог вважає,що «цей процес триватиме п’ять-шість років до тих пір,поки не буде сформований новий порядок». На думку експерта,Путін почав цей процес глобальної трансформації,хоча сама Росія не готова до цього : «Ні ресурсно,ні мобілізаційно,ні економічно,ні у військовому плані Росія не готова протистояти силам країн Заходу». Романенко зауважує,що «Росія нагадує сьогодні Російську імперію 1853 року,коли почалася війна з Туреччиною. Коли в результаті Росія впала,Крим потрапив у пастку. А сам Путін сьогодні повторює долю імператора Миколи I,якого за однією версією вбили,а за іншою – він покінчив з собою». У той же час,нинішня ситуація,вважає аналітик,значно складніша. «США дестабілізують Сирію і доб`ють Башара Асада,– не сумнівається він. – Протягом декількох днів піде зниження цін на нафту,що вдарить по Путіну».

За словами політолога,Україна опинилася на передовій,і це,швидше за все,нічого доброго їй не обіцяє,хоча можливо і варіанти. «З іншого боку – це найпотужніший виклик Україні,можливість і унікальний шанс закріпитися на арені західного світу,як Польща свого часу. По суті,Польща передає Україні естафету,в тому числі в плані здійснення тут реальних і досить швидких ефективних реформ. Якщо ми це не упустимо,то можемо дуже скоро куштувати всі принади західного світу. Але для цього потрібно не розтікатися думкою по древу,потрібно бути вкрай раціональними». Відтак він пояснює: «Перше завдання – зберегти Південний Схід. Нинішні еліти на це не здатні. Але тут серйозну роль відіграватимуть США,які вже ввели сюди велику кількість своїх радників. Проблемою залишається відсутність тут західних армій. А Росія буде і далі «качати » ситуацію. Тому в Україні потрібно діяти ,як свого часу Ататюрк,який брав всю відповідальність на себе,волюнтаристськими методами брав країну в руки і виводив її з кризи Думаю,що Україна в цьому процесі народить плеяду нових лідерів».

«…то нічого не залишається»

Володимир Огризко,міністр закордонних справ України у 2007–2009 роках,вважає,що «Україна має повне право повертатися до ядерного статусу» (тут і далі цитуємо «Тиждень»). Торкаючись нинішніх реалій,він наголошує: Україна свої зобов’язання виконала. Гаранти – ні. Отже,маємо повне моральне і юридичне право повертатися до цього статусу та вживати заходів,щоб захищати себе самостійно». У той же час,екс-міністр закордонних справ зауважує,що «повернення до свого ядерного статусу не знадобилося б,якби Україна могла швидко просунутися до членства у НАТО,адже ядерного потенціалу трьох країн,а саме Великої Британії,Франції та США,було б достатньо,щоб вони накрили територію України цією «парасолькою». А оскільки таке питання,як ми чуємо від нашого уряду,на порядку денному не стоїть,то нічого не залишається,окрім шукати засобів для гарантування своєї безпеки власними силами». Огризко також піддав критиці світову спільноту. «Якщо вона думає обійтися закликами і «стурбованостями»,то фактично підігруватиме агресору,не виконуючи своїх зобов’язань,– підкреслив колишній очільник МЗС. – За цих обставин жодних моральних,а також юридичних гризот в України бути не повинно. Якщо одна сторона угоди не виконує своїх зобов’язань,інша має всі права почуватися вільною від своїх».

«Йдеться про відрізання України від моря»

Науковий директор Інституту Євроатлантичного співробітництва Олександр Сушко прогнозує,що на захопленні Криму президент РФ Володимир Путін не зупиниться. Він не виключає,що Росія невдовзі визнає Придністров`я частиною РФ.«Далі… Дивимось на карту: Придністров`я – це ексклав,затиснутий між двома країнами,які інтегруються у ЄС. І,використовуючи інтереси тих,хто там проживає,(ці люди) будуть використані маніпулятивно для того,щоб пробити до них «данцигський коридор» (тут і далі цитуємо УНІАН). Власне,йдеться про відрізання України від моря,відторгнення південного сходу. Питання лінії проходження кордону може вар’юватися,але суть буде в тому,щоб суттєво зменшити територію України»,- сказав експерт. Він вважає,що механізм «створення території Росії до Дністра» вже запущено Кремлем у дію. «А що стосується інших регіонів,кажуть,що і Балтія,потенційно,в небезпеці,інші країни. Ось Фінляндія вже розглядає питання,чи не приєднатися їй до НАТО. В цьому випадку,я думаю,не треба переоцінювати силу Росії. Вона вв’язується,хоч це авантюрно і навіть злочинно з точки зору права,але вона вв’язується лише туди,де вона може перемогти»,– вважає він.

«Але все має свої межі»

Навіть побіжний аналіз стенограми виступу Володимира Путіна 18 березня 2014 року не дає жодних підстав сподіватися,що «собиратель русских земель» зупиниться після анексії Криму. Не збирається він і обмежуватися захопленням (тим паче,що наразі підрозділи ЗС України здають територію,військову інфраструктуру,кораблі без жодного бою ) й південно-східних областей. Путін відверто сказав: «Ми фактично,як я вже багато разів говорив,один народ. Київ – мати міст руських. Стародавня Русь – це наш спільний витік». Тож,якщо відкинути іншу словесну «біжутерію»,плани реаніматора імперії не передбачають можливості нашій столиці залишатися українським містом. Путін,заявляючи,що «Крим завжди був і залишається невід`ємною частиною Росії»,дає зрозуміти,що подібна участь чекає й інші українські території. Жалкуючи,що «СРСР розпався»,докоряючи,що в СНД не дотрималися обіцянок про «загальну валюту,і єдиний економічний простір,і спільні збройні сили»,він відтак заявляє: «Росія відчула ,що її навіть не просто обікрали,а пограбували». На думку господаря Кремля,«російський народ став одним з найбільших,якщо не сказати найбільшим розділеним народом у світі». Тож зараз він «виправляє» ситуацію,возз’єднуючи «один народ». Путін,заявляючи,що «Україну вже більше 20 років»,маніпулює правдою та брехнею про сучасні реалії: «Головними виконавцями перевороту стали націоналісти,неонацисти,русофоби і антисеміти». Тож,за алогічною логікою «воскресителя «Русского мира»,він і встановлює «порядок». Заявивши,що «легітимної виконавчої влади на Україні досі немає,розмовляти ні з ким» (на фоні незрозумілих сподівань офіційного Києва на можливість мирного врегулювання російської агресії),відверто пояснює: « У нас є всі підстави вважати,що горезвісна політика стримування Росії,яка проводилася і в XVIII,і в XIX,і в ХХ столітті,триває і сьогодні…Але все має свої межі». Сам Путін,заохочений фактичною капітуляцією України,жодної межі наразі для своїх імперських планів не відчуває.

«Путін використав засіб диявола»

«18 березня 2014 р. керівниками Росії було публічно вчинено порушення трьох заповідей Божих: не кради; не говори неправдивого свідчення на ближнього твого; не бажай дому ближнього твого… (і) нічого,що у ближнього твого (Вихід 20:15-17). Наслідком збройної агресії російської влади проти України також вже стало кровопролиття – вбивство сепаратистами українського активіста у Донецьку,вбивство кримського татарина та українського військовослужбовця у Крим»,– констатує Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату (тут і далі цитуємо сайт УПЦ КП). Святіший Філарет підкреслює,що «у виступі 18 березня в Кремлі Президент Росії В. Путін використав засіб диявола – змішав правду з неправдою. Переконаний,що напівправда,яку з вуст глави російської держави чув весь світ,гірша за відверту неправду – як схована в їжу отрута є більш небезпечною,ніж отрута явна. Вважаючи розпад тоталітарного СРСР «трагічною подією» він не сказав,що в Україні,в тому числі в Криму і Севастополі,більшість людей 1 грудня 1991 р. на відкритому референдумі без жодного примусу підтримали незалежність України. Також він жодним словом не згадав про зобов’язання не тільки поважати,але і гарантувати територіальну цілісність,суверенітет і недоторканість кордонів України,взяті на себе Російською Федерацією за Будапештським меморандумом 1994 р. та Договором про дружбу 1997 р.». Він підкреслює,що,окупувавши і анексувавши Крим,керівництво Росії поставило під сумнів всю систему міжнародного права. «Мотивуючи агресію проти України,Президент Росії апелює до спільного історичного минулого наших держав і народів. Але ж у різний час під російською владою,окрім України,перебували ще низка держав – Білорусь,країни Балтії,Польща,Фінляндія,Молдова,країни Закавказзя та Середньої Азії,- підкреслює Патріарх Філарет. – Судячи з усього,від російського керівництва тепер можна очікувати не лише вторгнення у південно-східну Україну,але і в будь-яку з цих країн. Адже там,як і в Україні,є етнічні росіяни та російськомовні люди,«захистом інтересів» яких Кремль готовий виправдовувати своє загарбництво». Відтак він наголошує: «Володимир Путін офіційно почав використовувати такі визначення,як «русский мир»,«історична Росія»,«росіяни – розділена нація»,«ми з українцями – один народ». Все це,разом з ностальгією за минулою державною величчю та прагненням реваншу за розпад СРСР,є точною копією ідеології та риторики фашистських режимів ХХ століття,зокрема у Німеччині та Італії».

Предстоятель УПЦ КП звертається до всього українського народу: «На нашу Батьківщину віроломно напав ворог,який окупував частину України та прагне взагалі знищити нашу державність і незалежність,повернути нас у імперське кремлівське ярмо. Тому священний обов’язок кожного – допомагати боронити від нападника наш спільний український дім». Він нагадує,що «згуртованість та самовіддана боротьба в обороні рідного дому забезпечувала перемогу навіть над значно численнішим і сильнішим агресором. Адже Бог не в силі – Бог у правді».

«Україна переможе…»

Верховна Рада України прийняла Декларації про боротьбу за звільнення України (№4498). За цей документ минулого четверга проголосували 274 із 303 зареєстрованих обранців. У Декларації зокрема значиться: «18 березня 2014 року Президент Російської Федерації поставив підпис під так званим «Договором про входження Республіки Крим та міста Севастополя до Російської Федерації». У помпезній атмосфері Георгіївського залу Кремля з відвертим викликом усьому світові Росія зухвало порушила не тільки чинне законодавство суверенної України,але й фундаментальні норми міжнародного права,закріплені у Статуті ООН,Статуті Ради Європи,Заключному акті НБСЄ 1975 року та інших підсумкових документах НБСЄ/ОБСЄ,Угоді про створення Співдружності Незалежних Держав від 1991 року,Меморандумі про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 5 грудня 1994 року між Україною,США,Росією та Великою Британією про неядерний статус України,Договорі про дружбу,співробітництво і партнерство між Україною і Російською Федерацією від 1997 року. Уперше після завершення Другої світової війни загально визнані кордони Європи цинічно «перемальовує» країна,яка за багатосторонніми і двосторонніми договорами гарантувала територіальну цілісність України,недоторканність і непорушність її кордонів. Єдиним неприхованим мотивом Російської Федерації у здійсненні цього міжнародного злочину є горезвісна доктрина «приростання руського світу».

Парламент України звернув увагу урядів та парламентів світу,міжнародних організацій та світової громадськості,що український народ ніколи не визнає анексію невід’ємної частини своєї території – Автономної Республіки Крим.

«Від імені народу України Верховна Рада України заявляє,що Крим був,є та буде в складі України. Український народ ніколи і за жодних умов не припинить боротьбу за звільнення Криму від окупантів,якою б важкою і тривалою вона не була.Україна переможе,бо з нами Бог і правда»,– констатується в згадуваному документі.

Безумовно,Україна переможе. Лишень побачити цю звитягу наряд чи судиться нам. Адже поки що кожен день кавалькадою втрат,капітуляцій лише засвідчує наближення національної катастрофи. Правда,вона «відрикошетить» і на весь та званий пострадянський простір,і на всю Європу… Що зробиш,коли історія тільки тому й вчить багатьох із нас,іще сущих нині,що нічому не вчить.

Про суворі виклики реалій та прийдешнього ще намагалися догукатися і ЗМІ: «Віхи тижня. Безкарний Путін,Тимошенко в своєму репертуарі й турбулентність для України» (УНІАН),«Україна відкликає свого посла в Росії для консультацій» («УП»),«Росію вигнали із «Великої вісімки»(delo.ua),«Михайло Горбачов: повернення Криму – це щастя» (slon.ru),«Єврокомісія пропонує прийняти Україну в склад ЄС» («Главком»),«У Севастополі з адмінбудівель знімають державні символи України» (УНІАН),«Нацрада тюрків-каракалпаків пропонує Україні допомогу у боротьбі з путінськими оккупантами» («УТ»),«Обама виключає військове втручання США у російсько-український конфлікт» («Радіо Свобода»),«Україна виходить з СНД» («ЛБ»),«Жириновський хоче віддати Волинь Польщі» («ВП»),«Гриценко: Українська влада «подарувала» Путіну час для захоплення…» («Дзеркало тижня»)…

Так чи інакше,але попередження «Якщо не спинити Путіна в Криму,він спрямує свій погляд на інші частини України,а можливо,й на інші колишні радянські країни,де є російськомовні меншини. Це може призвести не лише до економічної розрухи,але і до війни» («Washington Post» у версії iPress.ua) так і не було почуте. Або,точніше,усвідомлене. Тому наслідки виявилися цілковитою закономірністю,а не набором випадковостей.

Звісно ж,ми не вибираємо часу,в який дано бути. Інше питання,що не вправі в екстремальну мить відмовлятися від власного вибору,придумувати тисячі оправдань для бездіяльності (чи,якщо точніше,зради). Адже отримане такою ціною життя – навряд чи життя. Нині (а тим паче – завтра) – час дій.

Тож наразі ще маємо нагоду потішитися цією неповторною весною,яку все частіше сприймають за осінь української державності. Як і спробувати встигнути перед Великоднем,який московські слуги сатани (зла,ненависті) можуть зустріти в Києві,висповідатися та причаститися ще в Українській Церкві. Адже,попри всі поразки,втрати,навіть програвши,не маємо права програти. Свято перемоги сповна (і неодмінно!) відчують прийдешні покоління. Будьмо!