Вчені з’ясували, яку відстань складає так званий “радіус ураження” при чханні, яке вважається одним з ключових чинників при поширенні вірусів повітряно-крапельним шляхом. Про це пише «Страна».

Дослідники з Массачусетського технологічного інституту прийшли до висновку, що заразні частинки поширюються на 7-8 метрів при чханні, а краплі рідини у вигляді хмари зберігаються від декількох секунд до декількох хвилин.

Осідаючи, вони забруднюють поверхні патогенами. Важливий не тільки діаметр крапель: в залежності від вологості повітря їх суспензія може затримуватися від декількох секунд до декількох хвилин.

Існуючі моделі поширення крапель суспензії, яка виходить при чханні, засновані на застарілих даних 1930-х років.

Ще в першій половині XX століття стало зрозуміло, що збудники деяких інфекційних захворювань передаються від людини до людини з повітряно-крапельної суспензією при чханні або кашлі.

Один з головних дослідників цього питання Вільям Уеллс припустив, що краплі в такий суспензії умовно діляться на дві групи: великі і маленькі.

Великі, на думку Уеллса, швидко осідають в невеликому радіусі від того, хто чхнув або кашлянув, а маленькі зберігаються в повітрі довше, але потім вода з них випаровується і патогени залишаються в підсушеному вигляді. Ці дані, як писав сам Уеллс, багато в чому теоретичні, однак їх досі використовують в рекомендаціяхпо запобігання поширенню ряду інфекційних захворювань.

Дані знання дозволять уточнити запобіжні заходи для запобігання зараження коронавірусів і іншими вірусними захворюваннями, зазначають американські вчені.

Передбачається, що ці дані можуть виявитися важливими і для боротьби з нинішньою пандемією COVID-19. Вони не суперечать тому, що виявили співробітники сінгапурських лікарень: там пацієнти заражалися коронавірусів, навіть коли в повітрі кімнат його не знаходили: ймовірно, SARS-CoV-2 з хмарами частинок, викинутих хворими при кашлі або чханні, потрапляв у вентиляцію і поширювався по ній . Знезараження поверхонь допомагало позбутися від вірусу.