«Волинська правда» пропонує низку інтерв`ю з людьми,які точно представляють владу,яка в буквальному розумінні ближча до народу за Президента,Верховну Раду чи Уряд. Ми спробуємо з`ясувати як працює ця ближча до народу влада,що з реального вона може зробити для громади і чи є від цього користь. Ми будемо спілкуватися з головами районних рад,щоб дізнатися їхню позицію щодо державних процесів і стосовно децентралізації,і об`єднання громад,і чи дійсно реформа місцевого самоврядування буде самоврятуванням для України. І,звісно,нас буде цікавити,чим унікальні райони Волині і який мають потенціал для розвитку.
Починаємо цю серію інтерв`ю з Луцького району. Сьогодні тут районну раду очолює укропівець Валентин Приходько. В минулому він працював завідувачем дитячим садочком у Лищі. Сьогодні керує 34 депутатами. Виборці Луцького району довірили представляти свої інтереси представникам УКРОПу,БПП,”Батьківщині”,”Свободі”,Радикальній партії Олега Ляшка та Аграрній партії.
Не був готовий до того,що в людях є так багато зла
– Валентине Васильовичу,чи проводите Ви паралелі з відомим фільмом “Джентельмени удачі”,де головний герой – також завідувач садочком потрапляє в ситуацію,коли йому доводиться керувати дорослими не зовсім слухняними людьми?
– Під час роботи в дошкіллі часто їздив на семінари по всій Україні і зустрічався з іншими завідувачами садочків. Мені не траплялося зустрічати серед них поганих людей,бо ніхто,працюючи в цій галузі,не буває злим по своїй сутності.
А коли став головою районної ради,то не був готовий до того,що в людях є так багато зла. Я не можу сказати цього про всіх,бо переважна більшість людей – добрі,порядні,хороші.
Сам депутатський корпус – різношерстий. Частина людей прийшли з бізнесу. В нас чимало самодостатніх аграріїв. Вони керують сільськогосподарськими підприємствами,формують левову частину бюджету Луцького району. З їхньою думкою доводиться рахуватися. Але все рівно,коли розподіляємо бюджет,то тісно співпрацюємо з керівниками різних політичних фракцій та головами постійних комісій.
– Де було простіше працювати: в садочку чи в раді?
– Знаєте,перед тим,як мене призначили завідувачем,я був вихователем в садку. Більш безпосередніх,щирих та добрих істот на світі не існує,аніж діти. Вони – святі люди,бо не встигли за життя причинити комусь зла. Вони можуть зробити якусь шкоду просто через дитячу безпосередність та недосвідченість,але зла – ніколи. Тому з дітьми працювати набагато легше і простіше.
– Повернімося до теми про ваш район. Оскільки він має найкращий бюджет,то вважається найбагатшим. А Ви самі сприймаєте Луцький район,як найзаможніший в області?
– Я вважаю його передовим. І справа не тільки в бюджеті та економіці,а й в культурному та освітньому потенціалі. Але,насамперед,своїми показниками ми завдячуємо підприємствам,які працюють на нашій території. Це – “Модерн-експо”,”Кромбег енд шуберт”,”Шинака-Україна”. Хочу назвати цілий ряд сільськогосподарських підприємств: “Рать”,Дружба”,”Урожай”,”Лище”,”Городище”,”Романів”.
– Луцьк завжди нарікає,що ці підприємства район в них переманив,бо вони там зареєструвалися,але фактично знаходяться майже в Луцьку і луцькі люди на них працюють.
– Це – безпідставні розмови. Луцьк багато чого говорить. Скажімо про те,щоб ми повертали кошти за кожну дитину,з району,яка відвідує луцьку школу чи садочок.
– А хіба це не справедливі претензії?
– Звісно,що не справедливі. А давайте підрахуємо,скільки луцьких дітей ходить до наших садочків та шкіл. Майже 200. А скільки людей,які проживають на території Луцького району і особливо з наближених сіл,працюють на підприємствах міста Луцька? ПДФО йде до міської казни. А скільки дач для працівників міста роздано на території Луцького району?
А давайте згадаємо про сміттєзвалище в Брищі. В жителів села чимало непростих питань до міста.
– В світі на смітті заробляють,а не створюють проблему. Для Брища залишається актуальна тема сміттєпереробного підприємства,але про нього тільки розмови…
– Були інвестори з Голландії,які хотіли збудувати завод. Були й шведи,які зацікавилися темою,але вони стикнулися з нашим бюрократизмом і опустили руки. Ті речі,які за кордоном роблять за два тижні,в нас не можна було вирішити за два роки.
От чому Луцький район просить грошей?..
– Давайте проаналізуємо бюджет вашого району. Він має 327 млн грн річних доходів. Але 245 млн грн отримує в субвенціях і дотаціях,а власних доходів має на порядок менше. 80 млн грн становить ПДФО,20 млн грн – податки від втрат з діяльності сільськогосподарської та лісової галузей,233 тис грн – за адмінзбори та стільки ж від оренди комунального майна. Є якийсь люфт для збільшення ваших власних доходів?
– Я не вважаю себе великим експертом в галузі фінансів. Але думаю,що в нас було б більше власних доходів,якби інвестиційний клімат поліпшився та підприємства мали би більший люфт для свого розвитку. З новими потенційними інвесторами ми працюємо. Маємо в планах декілька поїздок в Польщу та Білорусь. Фракція УКРОП ініціювала програму з реалізації проектів. Вона була підтримана сесією. Будемо переймати досвід польського Білостока в цьому плані. Вони мають на території гміни технопарк. Подібне ми також могли би в себе започаткувати. Для цього є підходяще місце – територія Крупівського аеропорту. Треба дійти згоди з власниками.
Взагалі ми зараз готуємо 11 різних проектів.
– Ви вже згадували про те,що на території району працює чимало потужних сільськогосподарських підприємств,а чи є ще вільні землі для того,щоб збільшити виробництво в цій галузі?
– Такими землями здебільшого опікується управління держгеокадастру. Яка земля сьогодні цікавить нас насамперед? Ми претендуємо на ділянку на території Рокинівської сільської ради,щоб побудувати будинки для учасників АТО. Сьогодні ці землі належать Волинському інституту науково-дослідного виробництва і не використовуються ним. Ми ведемо переговори з Києвом,але поки нічого не рухається.
– Колись пропонувалося зробити на території Луцького району оптовий ринок сільськогосподарської продукції за аналогією львівського “Шувара” …
– … і такий ринок є побудований на території Боратинської сільської ради,але він не використовується за призначенням чомусь.
– Як можна сьогодні пожвавити інвестиційний клімат в районі при нинішніх повноваженнях районної ради?
– Має бути живе спілкування з потенційними інвесторами. Ми це й намагаємося робити. Нам є що показати їм,запросивши до нас,адже в наших сільгоспвиробників також є чому повчитися. Але крім того,ми як орган місцевого самоврядування повинні добиватися від держави підтримки сільгоспвиробників,так як це робиться в Європі. В нас якось так складається,що державі вигідні тільки крупні корпорації,під які приймаються вигідні закони. Для розвитку фермерства в нас мало сприятливих умов.
– Яку потребу в соціальній інфраструктурі має Луцький район? Де потрібні школи,садочки чи заклади охорони здоров`я?
– Ми подавали в обласну раду свої пропозиції. Але хочу зосередити увагу всіх,хто буде читати цю статтю. От ми коли ведемо мову про наші найкращі в області прибутки,то треба розуміти,що й не такі вже й вони великі. Ми маємо всього лишень 19 млн грн вільних лишків…
– ??? Але ж це майже третина вільних залишків обласного бюджету!
– Не треба області прибіднятися. А якщо серйозно про потребу в інфраструктурі,то скажу,що нам потрібно добудувати школу в с. Забороль. Там вона розрахована на 250 дітей,а вони мають на сто більше і вчаться в три зміни. До кінця 2018 року прийдуть вчитися понад 500 дітей. Добудова цієї школи – більш як на часі. Ми виділили свої кошти на проектно-кошторисну документацію та 2 млн грн на будівництво. Голова обласної ради Ігор Палиця пообіцяв,що допоможуть і з обласного бюджету.
Є ще ситуація в Радомишлі. Там треба добудувати дитячий садок. Ми виділили своїх 2,7 млн грн. Унікальність в тому,що сюди можна буде довозити дітей з трьох сільських рад.
Маємо довгобуд – Торчинський дитячий садок. Там потрібна допомога від держави,бо нам не вистачить коштів обласного та районного бюджетів,щоб завершити його. Чекаємо зрушень від держави,бо в Торчині сьогодні плачевна ситуація. Діти займаються в 4 корпусах. Їдальня в п’ятому приміщенні.
– Знаю,що просите допомоги від обласного бюджету й для садка в Рованцях. Але погодьтеся – це територія далеко не бідної сільської ради. В Буратині гарна школа,садок,стадіон сільської ради називають волинським “капітолієм”. То може спочатку треба було садок збудувати в Рованцях,а вже потім “капітолій”?
– Я дуже просто це прокоментую. Так часто задаються питання: от чому Луцький район просить грошей?.. Що таке обласний бюджет? Це кошти,які стікаються з усієї області. Яка частка надходжень з Луцького району? Нововолинськ,Ковель,Володимир разом взяті дають до обласної казни менше,ніж один Луцький район. То ми маємо право просити?
Тепер про Боратин. Місцевий сільський голова – дуже активний. Він зумів створити хороші умови для інвесторів і вони потягнулися туди. Люди бачать,куди йдуть їхні податки. Думаю,що ця сільська рада має право претендувати й на допомогу з обласного бюджету. Їхньому досвіду не треба заздрити,у них треба вчитися.
– Чи планується у вашому районі провести оптимізацію освітньої мережі? Як пропозиції чиновників сприймаються депутатським корпусом?
– Є прийнята відповідна урядова постанова. Все крутиться навколо опорних шкіл,але хочу наголосити,що жодна школа Луцького району не підлягає під критерії,щоб бути опорною. Є понад десяток пунктів вимог від кількості місць до наявності спортзалу.
Якщо в інших районах є школи,які відповідають всім тим вимогам,то я за них радий.
На жаль,нам доведеться в цьому році закрити одну школу в с. Тарасово. Це малокомплектна школа,де навчається 16 дітей.
– От Ви розповіли за освітні заклади. А що потрібно для повного щастя в галузі охорони здоров`я?
– За програмою Світового банку в нас в районі буде реконструйовано 5 амбулаторій,а в Піддубцях буде будуватися нова.
– За умови,якщо будуть таки створені госпітальні округи,чи може так трапитися,що не потрібно буде Луцької ЦРЛ,оскільки жителів району могло би обслуговувати місто і за це отримувати певний бюджетний ресурс? Варто й згадати,що ваш район має дві районні лікарні.
– Насамперед,якщо вести мову про реформи в охороні здоров`я,то навести лад з первинкою і зокрема з наданням екстреної медичної допомоги. Потрібно так налагодити роботу,щоб карети швидких вчасно приїздили до пацієнтів.
Про закриття районної лікарні не може бути й мови. Ми вклали в ремонт та придбання медичної техніки до 10 млн грн з районного бюджету. Більше того,вона потрібна людям. Зараз навіть переповнена. Те ж саме хочу сказати про лікарню в Торчині,яка обслуговує торчинський кущ і також ніколи не пустує.
– Питання актуальне для всієї України,а не тільки для Луцького району – дороги. Де в районі потрібен ремонт першою чергою?
– Частину доріг ремонтують потужні сільськогосподарські підприємства,які є в районі. Взагалі мушу сказати,що цей бізнес в нашому районі справді соціально відповідальний. Вони й людям часто допомагають,коли ті в скруту втрапляють.
Тепер про дороги. Ми з депутатами та райдержадміністрацією вирішили,що вільні лишки з 2015 року виділяємо на соціальну інфраструктуру. А кошти,які будемо мати за підсумками перевиконання бюджету в першому півріччі спрямуємо на дороги. Маємо чимало депутатських запитів та звернень громадян про те,що перевізники відмовляються заїжджати в окремі села,бо там – бездоріжжя.
– На початку нашої розмови Ви сказали,що Луцький район лідер по культурному потенціалу також. Куди б Ви на правах господаря сьогодні запросили туристів? Що цікавого у вас можна побачити?
– Найперше,мушу згадати про музей-скансен,яким керує Олександр Середюк,а то,дивись,ще образяться в обласній раді,бо ж то їхнє підприємство і вони туди виділяють кошти. Але музей дуже цікавий та привабливий для туристів. Сердюк – молодець,фанат своєї справи. В нас багато цікавих історичних пам’яток,які потрібно більше популяризувати та розкручувати. Цікаво побувати в Торчині в музеї Гуртового. Луцький район – батьківщина відомого шевченкознавця Миколи Куделі.
– На сайті районної ради ви популяризуєте ансамбль “Колос”. Колись він утримувався на районному бюджеті,а зараз,як і музей-скансен,про який ви вели мову – в обласному. Чи є можливості району самотужки підтримувати сьогодні цей талановитий колектив?
– Поки рано говорити про такі можливості. Нехай залишається все так,як є.
– Чи багато комунального майна сьогодні є у власності району?
– В нас частина котелень знаходяться у власності КП “Луцьке”. Ми їх реконструювали за бюджетні кошти. Послуги по опаленню шкіл,які отримують тепло з цих котелень,надає саме це підприємство. Нам це вигідно. Там палять твердим паливом пелетами та торфобрикетом. Плануємо зробити свій ЦНАП та облаштувати паспортний стіл.
– Чи є проблема з виділенням земельних ділянок АТОвцям в районі?
– У селах,де були вільні земельні ділянки,всі заяви атовців задоволені. Але в нашому районі є такі сільські ради,де вже немає вільної землі. Втім ми подбали й про їхніх вояків. На сьогодні зарезервовано 37 га землі поблизу сіл Баїв та Цеперів,де ми готові надати землю АТОвцям з інших сільських рад. Вже є 112 заяв. Я мав розмову з сільським головою з Баєва. Вони готові надавати землю й воїнам з Луцька. Єдине,про що просили Луцького міського голову Миколу Романюка,відремонтувати відрізок дороги Баїв-Цеперів за кошти міського бюджету. Будемо спільно з Яромольським луцькому меру про це нагадувати.
В Луцькому районі,що не село,то – лідер
– Ваше бачення реформи місцевого самоврядування та процесів децентралізації. Чому,з Вашої точки зору,ці реформи так мляво рухаються в нашій країні. Місцевих бюджетів,які самодостатні критично мало. Громади не поспішають до об`єднання,хоча їм обіцяли золоті гори.
– Першою чергою,висловлю своє переконання,що демократія в Україні має бути більш керованою. Є й ніби Закон “Про добровільне об’єднання громад,а підзаконних актів немає,які б регулювали більшість процесів. Думаю,що коли ми далі гратимемося в демократію,то буде як у Польщі. В один момент вони прокинулися в реформованій країні.
– А якби ви прокинулися в іншій країні,де вже відбулися реформи,яких чекає місцеве самоврядування,то чи були би готові морально до того,щоб очолювати орган влади,який має суттєво більші повноваження і володіє ресурсом для їх реалізації?
– Бог дав мені таку можливість,що я познайомився з людьми від партії УКРОП,серед яких є чимало фахових спеціалістів в різних галузях. Якби дійсно було б більше повноважень і довелося виконувати більше відповідальної роботи,то я знаю до кого звернутися за порадою і кого підтягнути собі в допомогу,щоб район почав розвиватися активніше.
– Скільки об’єднаних громад планується в Луцькому районі?
– 7. Центри в Гіркій Полонці,Боратині,Торчині,Підгайцях,Смолигові,Липинах та Маяках.
– Як у вас складається співпраця зі Смолигівською об`єднаною громадою,яка допоки єдина створена та зареєстрована в Луцькому районі?
– Лідер цієї громади Галина Дмитрівна Прус – дуже активна та ініціативна. Постійно пише якісь проекти. Вона регулярно приїздить на сесії райради. Своїм досвідом ділиться охоче. В нас нормальна співпраця. Смолигівська громада на сьогодні самодостатня та не потребує дотацій. Мають вони певний ресурс і на депозиті.
– А чи суттєво постраждав районний бюджет,від того,що утворилася ця громада і напряму отримує кошти з державних субвенцій?
– Абсолютно ніяк не постраждав.
Повертаючись до теми об`єднання громад,скажу,що дуже добре,що внесені зміни до Закону України “Про добровільне об’єднання громад”,яким передбачено,що ці громади можуть і між собою об`єднуватися. Адже раніше їх не можна було рухати “ні вправо,ні вліво”. Тепер – інакше.
– А скільки,на Ваш погляд,в Луцькому районі має бути громад?
– Від сили 5,а то й 4. Але в Луцькому районі,що не село,то – лідер. Ніхто не хоче поступитися своїми амбіціями. Хоча з однієї сторони їх можна й зрозуміти,бо вони мають доходи і багато чого роблять для своїх громад. Але ж ті села,які не мають таких прибутків не повинні страждати.
– Час від часу виринає тема про бажання міста Луцька розширити свої межі за рахунок району,але от наближені села ніяк не поступаються. А яка Ваша позиція з цього приводу?
– Це нікому не вигідно,виходячи з економічних розрахунків. Вигідніше,щоб були самодостатні громади навколо Луцька.
Але знаєте,яка найбільша проблема децентралізації та адмінреформи,яка мусить їй передувати? Те,що в пресі маса всякої інформації,але більшість викривленої в бік суцільного негативу. Власне роз`яснювальної роботи дуже мало. Потрібно залучати більше експертної думки та показувати вдалий закордонний досвід,який можна адаптувати до наших умов.
– А хто має цю інформацію ініціювати?
– Ті,хто стоять за ідеєю децентралізації,тобто державна влада. Треба частіше збирати сільських голів і пояснювати їм ситуацію,але й активніше працювати з громадами,бо треба розуміти,що не всі сільські голови будуть зацікавлені доносити до громад об`єктивну інформацію.
– Луцький район має свою комунальну газету “Слава праці”. Зараз в Україні тривають процеси роздержавлення таких видань. У вас вже якісь рішення приймалися щодо того,аби “Славу праці” відправити у вільне плавання?
– Так ми вже рішення про роздержавлення прийняли.
– Скільки коштів виділялося на газету в рік?
– В цьому році ми передбачили 100 тис грн на захищені видатки та 20 тис грн на їхній сайт.
Велика політика не повинна царювати на рівні районної ради
– До складу Луцької районної ради входять депутати з 6 політичних сил. Як Ви оцінюєте політичну атмосферу в очолюваній вами представницькій владі району?
– Ми намагаємося знайти компроміс з усіма політичними силами. Як би наші керівники зверху не наказували,що одна партія – хороша,а інша – погана,а ще інакша – союзники,а ще якісь – не зовсім. Ми не повинні на це зважати. Велика політика не повинна царювати на рівні районної ради. Але,на жаль,я знаю такі факти,де велика політика верховодить навіть на рівні села. Я дуже поважаю усіх керівників фракцій. В нас прекрасні люди представляють “Батьківщину”. Дуже добрі депутати зі “Свободи”. Ми маємо достойне представництво в Радикальній партії. В Аграрній партії працюють кваліфіковані обранці громади. Не можу обминути БПП. Там чимало самодостатніх людей,які гідно представляють інтереси громади в нашій районній раді. З одної сторони мені комфортно працювати з усіма цими людьми,але інколи насторожує їхня авторитетність. Кожен хоче,щоб до нього дослухалися і рахувалися саме з його думкою.
– Ви представляєте партію УКРОП,яка на рівні країни є опозиційною політичною силою. Чи відображається цей факт на вашій роботі?
– На рівні нашого району,не відчуваю ставлення до себе як до представника опозиційної політичної сили.
– Як складаються стосунки з Олексієм Гвоздецьким – вашим попередником? Відомо,що він мав підстави сподіватися,на головування в раді й у цій каденції.
– Я в нормальних відносинах з Олексієм Ярославовичем. Він – порядний чоловік,який багато прагнув зробити на посаді голови районної ради. Коли він програв вибори на голову в нинішній каденції,то,напевно,мав певний стрес. Але на сьогодні ми нормально спілкуємося та співпрацюємо з тими політичними силами,які його висували (йдеться про “Батьківщину” та БПП). На скільки я знаю,то Гвоздецький не має на мене образи.
– А як співпрацюєте з очільником виконавчої влади в районі Ігорем Ярмольським? Якщо проаналізувати ваші біографії,то в нього трохи більше досвіду,адже він тривалий час був Маяківським сільським головою та навіть очолював обласну асоціацію сільських та селищних голів. Не давить на вас своїм авторитетом?
– Про що ви? В багатьох питаннях він допомагає та чимало всього підказує. Я до нього можу в будь-який момент звернутися за порадою і не відчуваю в цьому дискомфорту. Перед тим,як формувати проекти рішення з бюджетних питань,він постійно консультується з районною радою. Не тягне ковдру на себе. Він навіть свої деякі розпорядження підписує після того,коли з нами порадиться. Постійно намагаємося досягати компромісу. Приємно,що в нас такі толерантні відносини та конструктивна співпраця.
– Ви постійно буваєте на сесіях обласної ради,спостерігаєте за роботою ВРУ. Скажіть,чого із досвіду столичних та обласних депутатів Ви ніколи б не запозичили для органу місцевого самоврядування,який очолюєте?
– Для мене страшенно не приємна та не прийнятна тема про “політичні договорняки”. Вони всюди існують,але у Верховній Раді аж занадто. Я сприймаю домовленості в благо чогось корисного для громади,але не розумію,коли робиться багато речей заради блага однієї людини,при цьому через багатьох грубо переступають.
– Ви самі прийшли в УКРОП,чи Вас туди запросили?
– Я сам обрав цю політичну силу. Не буду приховувати,що свою роль зіграв авторитет Ігоря Палиці. Мені також імпонували команди людей,які йшли до районної,Луцької міської та Волинської обласної рад.
– За яких умов Україна може стати успішною країною та комфортною для своїх людей? Скажіть,щоб би ви робили для цього,якби довелося працювати в центральній владі?
– Перше,на що я звернув би увагу це – дошкілля,щоб діти були всім забезпечені,а їхні батьки не переживали,що не мають коштів,щоб купити стілець чи відремонтувати групу. Свого часу,коли я аналізував державну політику стосовно дошкільної освіти в усьому світі,то зробив для себе таке несподіване відкриття,що на першому місці по досягненнях в цій царині є не США чи європейські країни,а Білорусь. Коли держава звертає увагу на дошкілля,коли дитина з дворічного віку росте справжнім патріотом,коли далі батьки не переживають,що дитина не має чого їсти,чи не забезпечена підручниками,це – важливо.
Далі я взявся за податкову систему,щоб вона почала працювати на місцеві громади. Вражають розповіді про те,що в Грузії за 7 хвилин можна відкрити фірму,а через 8 вона вже починає працювати.
Щоб ми до такого дійшли має пройти трохи часу. Нашим людям треба змінити багато чого самим,тоді буде приречена змінитися політика та ситуація в державі загалом.