Рішення останнього Священного синоду,що пройшов 26 січня,без участі Блаженнішого митрополита Київського Володимира,фактично передбачає відсторонення його від будь-яких важелів управління церквою,пише у статті для «ZN.UA» Катерина Щоткіна.

«Влада зосередилася переважно в руках Синоду,а точніше,деяких його учасників. Усе це дало спостерігачам підстави говорити про «переворот» в УПЦ,а самих «синодалів» порівняти з ҐКЧП»,– констатує автор.

Крім того,ще одним цікавим результатом засідання Синоду стало те,що,в результаті відсторонення від влади в УПЦ митрополита Володимира,контроль над церквою взяли архієреї,фінансовані відомим бізнесменом,церковним меценатом Нусенкісом. А він на літньому Ювілейному Соборі УПЦ відкрито оголосив про те,що йде в опозицію до митрополита Володимира.

«Якщо вірити офіційним коментарям,які не забарилися після Синоду,предстоятель УПЦ повинен підкоритися рішенням Синоду. У крайньому разі він може записати свою «окрему думку». Він не може просто «скасувати» ці рішення. І в такому становищі митрополит Володимир залишатиметься доти,доки не буде «повною мірою здатний виконувати свої обов’язки». Хто визначить,чи здатен він їх виконувати і якою саме мірою? Усім відомо,що стан здоров’я предстоятеля не блискучий уже багато років. Чи означає це,що з посиланням на медичні висновки його в будь-який момент можна оголосити «недостатньо здоровим»?» – розмірковує автор.

Сама історія із цим Синодом змушує замислитися про таку можливість. Адже,згідно з інформацією секретаря митрополита Володимира,предстоятель УПЦ був готовий проводити Синод і чекав прибуття архієреїв до себе в лікарню. Чекав до самого вечора,поки йому не повідомили,що засідання вже відбулося,а його просто «не хотіли турбувати».

«Відсутність на засіданні Синоду митрополита Київського дала змогу вирішити важливу проблему: затвердити комісію з перегляду Статуту УПЦ – саме те питання,яке спричинило скандал на літньому Соборі. У результаті до цієї комісії увійшли й зайняли ключові позиції люди,досить далекі від ідеї автономії УПЦ. І це можна вважати маленькою,але досить важливою перемогою Московської патріархії та її найближчих союзників в українському Синоді. Адже якщо вирішити проблему Статуту УПЦ,привівши його «у відповідність до Статуту РПЦ»,уже буде неважливо,хто стане (або навіть залишиться) митрополитом Київським – юридично залежність УПЦ від Московської патріархії буде закріплено,українське священноначалля змушене буде діяти в рамках Статуту. Цілком можливо навіть,що в усієї цієї історії із «синодальним переворотом» насправді всього лише одне підґрунтя – створити «потрібну» комісію з перегляду Статуту»,– констатує автор.