Весна-2015 вже впродовж своїх перших днів дарує не лише не нові надії,а й обпікає трагічними парадоксами. Навіть Щастя (так промовисто називається місто у Луганській області) російські бойовики обстріляли з мінометів,завдавши удару по лікарні. Незважаючи на перемир’я і відведення Україною від фронту,згідно з домовленостями,під наглядом ОБСЄ,важкої артилерії,окупанти перегруповують сили і,схоже,вже готуються до штурму Маріуполя. Можливо,не таке вже й перебільшення у словах попереджень аналітиків: ще кілька перемир’їв – і війська «собирателя» можуть опинитися біля Берліна чи й далі. Тим паче,що ЄС,як зізнався Дональд Туск,не зумів усвідомити всієї загрози,яку становить собою кривавий «русский мир».

Згадуючи Шевченкову констатацію про те,як «Україну злії люде присплять лукаві і в огні її,окраденую,збудять»,переконуєшся і в далекоглядності Генія,і в тому,що саме на плечі сучасників ліг тягар відповідальності за те,бути України чи не бути. На фоні обіцянок про підтримку нашої країни Заходом,маємо нагоду спостерігати й протилежне. Навіть натівська Чехія продовжує озброювати Росію! Російські бомбардувальники (цілком вірогідно,з ядерними бомбами на борту) кружляють над Ірландією; все прозоріше звучать із Москви наміри почати «освобождать соотечественников» у країнах Балтії; Крим перетворено у плацдарм на агресію проти країни Чорноморського басейну…

Вже не треба плекати ілюзій і на те,що реальною збройною потугою допоможуть Україні й США до завершення каденції Барака Обами. Тож сподіватися залишається тільки на самих себе,оскільки для нас «немає часу на поразку» (Ліна Костенко). Нинішні реалії,коли з найлютішим ворогом Україна продовжує залишатися фактично наодинці,можна характеризувати визначенням Івана Багряного з його роману «Людина біжить над прірвою»: «В апокаліптичному гуркоті чорної доби відчаю». Впродовж 2014 – 2015-го цілком збулося прохання,яке проверещав у грудні 2013-го на одному з київських антимайданів волинянин,тоді ще нардеп Григорій Смітюх: «Путін,Путін!»,попередньо пояснивши: «Якщо ви дозволите,я від себе,і якщо ви підтримаєте,від вас усіх разом. Давайте звернемося до Володимира Володимировича,давайте його закличемо,що сьогодні Україна потребує допомоги».

Звичайно ж,чи скандував би за вказівкою волинянин,чи ні,все одно «собиратель русских земель» запустив би в дію напрацьовану стратегію реанімації імперії (спочатку – в кордонах СРСР,відтак – до теренів царату перед початком Першої світової). І не варто сподіватися,грітися надією,що він уже спроможний зупинитися. Тож навіть якщо згадати про театральний принцип,коли рушниця на сцені мусить вистрелити,то,поза сумнівом,путінський геополітичний театр теж використовує нинішні «перемир’я» як антракт для фінального акорду. Коли завезено стільки озброєння,коли вишколені російські військовики на території Донбасу,можна вже не сумніватися,що «далі буде». Причому після отриманого в Москві ордена та спілкування віч-на-віч з господарем Кремля білоруський президент теж цілком здатний суттєво змінити своє ставлення до ЗС РФ на території Білорусі (зрештою Росія та Білорусь – одна,Союзна держава,як зауважує Путін). Тож чи не відкриє «собиратель» іще один фронт,вдаривши на Україну (Волинська,Рівненська,Житомирська області) з півночі?

Однак ще відомо достеменно,від якого фактора більша небезпека – від зовнішньої загрози чи від «внутріукраїнського фронту»,про що нагадує Президент Петро Порошенко. У цьому контексті неминуче і питання,в якій мірі своїми діями владці (причому «угорі» – на рівні Парламенту,Кабміну) можуть інспірувати,прискорювати його «відкриття». Зрозуміло,що ніяка влада,навіть най-,най-,не ставитиме інтереси держави вище власних. При цьому,якщо ця влада без суїцидального синдрому,вона не знищуватиме ту ж таки державу,народ,суспільство,оскільки вони потрібні принаймні для того,щоб було за чий рахунок жити,розбудовувати бізнес,брати адекватну участь у політичних іграх. Який сенс зі злидаря,переведення у такий статус значної частини населення? Це може бути виправне тільки такою прагматикою,коли вершитителі доль вже «нагострили лижі»,аби встигнути на Багами,до Москви,в Єрусалим,Вашингтон чи куди-інде. Але це невдячна роль. Тим паче,що в нинішньому світі (навіть коли майже не береться до уваги аксіома,що від своєї совісті – якщо вона ще залишалася – не втечеш) заховатися неможливо. Як зауважував герой «Ключа» Василя Шкляра,«земля – як макове зерня».

Зрештою,не втекти нікому з нас від того,чого не оминути. Та,попри всі песимістичні оцінки та прогнози,Богом бережена Україна творить диво,відстоюючи фактично всю Європу від захланної путіно-гундяєвської імперії. І так важливо,аби під виглядом утвердження реформ не було завдано по Україні вирішального удару,на який не спроможний навіть українофоб №1. А така вірогідність цілком реальна,у чому переконували (більш ніж достатньо!) події та тенденції минулого тижня.

«Поки що війна не закінчиться»

Політолог Віктор Небоженко на сайті molbuk.ua попереджає,що «військова хунта,що зараз формується в Росії,офіційним представником якої є Путін,влітку може розпочати широкомасштабний відкритий збройний наступ на українську армію. Їм не потрібен Маріуполь,Харків чи Київ. Вони давно вже відмовилися від цього плану. Їхнє завдання – розгромити кістяк Української державності,який перебуває у процесі формування – нашу армію». А відтак експерт додає: «Вони хочуть ввести війська для того,щоби знищити якомога більше наших військ. Це буде дуже серйозне випробування для України. Та,мені здається,що ми його витримаємо».

Водночас політолог переконаний,що зброю від США Україна таки отримає.

«Я думаю,так. Гадаю,ближче до літа все-таки почнуться поставки зброї»,- сказав Віктор Небоженко. «Якщо Захід нам чимось допоможе,то надалі ми зможемо не хвилюватися»,- додав він.

Більш песимістично дивиться на перспективу розвитку ситуації російський політолог Станіслав Бєлковський (див. «Хартыя ‘97»). На його переконання,проти України «поки що війна не закінчиться. Володимиру Путіну потрібен важіль для дестабілізації в Україні,і таким важелем є війна. Путін досить досяг успіху в шантажі світової спільноти великою війною,як він сам вважає. Це його основний інструмент,значно серйозніший,ніж всі економічні або політичні позиції». А відтак добавляє: «І ще одне – Путін хоче стати Сталіним-2». На жаль,наголошує Станіслав Бєлковський,улюбленець більшості росіян може вдатися й до найрадикальніших кроків. «Більше того,Росія може навіть провокувати ситуацію,при якій використання ядерної зброї стане неминучим і виправданим. Росія буде провокатором і буде наче наносити удар у відповідь. Путін постійно підкреслює,що всі його бойові дії – це відповідна реакція на подразники»,- сказав політолог.

«Це не вселяє оптимізму»

За словами командувача сухопутними військами США в Європі генерал-лейтенанта Бена Годжеса,сепаратистам на Сході України допомагають російські військові інструктори,техніки з обслуговування систем озброєння і власне бойові частини (посилаємося на «DW»). Він має дані,що РФ сепаратистів на Сході України приблизно 12 тисячами солдатів. За словами генерала,до названих цифр слід додати майже 29 тисяч солдатів,які дислокуються у Криму. До анексії на півострові,відповідно до угоди між Росією й Україною,могли бути розташовані до 25 тисяч військовослужбовців,нагадує агентство Reuters. Ще близько 50 тисяч солдатів,за словами Годжеса,перебувають на російській території в безпосередній близькості від українського кордону – на той випадок,якщо сепаратисти зазнають важкої поразки,як це було наприкінці 2014 року. Генерал Годжес стверджує,що існують і інші докази втручання Росії у конфлікт в Україні. Наприклад,неодноразові випадки впливу електронними методами на роботу безпілотників,що належать Організації з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ). «Це неможливо зробити за допомогою обладнання,яке майструють у підвалі»,- наголосив Годжес.

Натомість старший науковий співробітник з питань Росії Американської ради зовнішньої політики доктор Стівен Бланк під час слухань у Сенаті США назвав інші цифри,які ілюструють російську воєнну присутність в Україні (посилаючись на Укрінформ). Зокрема за даними експертно-консультаційної компанії IHS,української влади та Інституту Потомак,зараз на сході України перебувають 14,4 тис. російських регулярних військ та 29,3 тис. незаконних збройних формувань сепаратистів. Вони мають на озброєнні бойові танки останньої розробки,бронетранспортери та БМП,сотні одиниць ракетно-пускових артилерійських установок,а також активно використовують сучасні засоби радіоелектронної боротьби. Крім того,29,4 тис. російських військ зосереджені в Криму та 55,8 тис. – уздовж кордону зі Східною Україною. За словами Бланка,нинішня війна Росії проти України – не нова стратегія Москви. Російський Генеральний штаб займається підготовкою подібних операцій з 1999 року. А безпосередньо українська операція почала плануватися в Москві,щонайменше,з 2005 року,наголосив експерт. У цьому зв`язку він висловив нерозуміння,«чому адміністрація США не може або уникає оцінок того,що відбувається». Це,за його словами,говорить про рівень готовності та здатності США «оцінювати російські кроки правильно,і це не вселяє оптимізму». Експерт підкреслив,що подальша пасивність американської адміністрації тільки сприятиме збільшенню напруження,й не тільки в Україні.

«Ми перебуваємо на лінії фронту»

Перед країнами Балтії існує реальна загроза з боку Росії,яка стала малопрогнозованою,і регіон уже зазнав нападу – проти нього ведеться інформаційна війна. Про це сказала президент Литви Даля Грібаускайте (посилаючись на «Український тиждень»). Вона нагадала про зростання активності російської армії в Калінінградській області,у Балтійському морі,у повітряному просторі над Балтикою,де польоти російських літаків,за її словами,представляють загрозу для цивільної авіації. За словами Грібаускайте,досі Литва могла дозволити собі обходитись без обов’язкової військової служби. «Але поряд з нашими кордонами змінилася геополітична ситуація,ми зрозуміли,що загроза дуже реальна. Загроза реальна для всього регіону,країн Балтії. Наші сусіди стали малопрогнозованими,я маю на увазі Росію»,- сказала Грібаускайте.

Президент Литви нагадала про зростання активності російської армії в Калінінградській області,у Балтійському морі,у повітряному просторі над Балтикою,де польоти російських літаків,за її словами,представляють загрозу для цивільної авіації. «Нам відомі процедури НАТО. Сили швидкого реагування можуть почати діяти щонайменше через 72 години. Країни Балтії досить невеликі. Ми самі повинні оборонятися протягом 72 годин,а може і довше»,- сказала вона. Повернення призову вона назвала сигналом,який дає зрозуміти,що Литва буде захищатися. «Ми перебуваємо на лінії фронту,проходить перший етап конфронтації,я маю на увазі інформаційну війну,пропаганду і кібератаку. Отже,на нас напали. Чи переросте це в конвенційну конфронтацію? Ніхто не знає. Але вже зараз ми повинні захищатися від цієї агресивної поведінки»,- сказала Грібаускайте.

«Головне – це фронт»

За словами генерал-майора у відставці,Вадима Гречанінова,президента Атлантичної ради,активність бойовиків в зоні АТО знизилася,оскільки мали місце мінські домовленості. У той же час,вогонь не припиняється повністю,«тому що це не входить в плани Путіна і Росії» (тут і далі посилаємося на «Обозреватель»). Генерал зазначає: «Я Путіну не вірю. Прийшла весна,і я боюся,що він планує вторгнення на нашу територію».

За оцінками Гречанінова,«це може бути у квітні-травні». На його думку,«зараз будуть провокації. Будуть зосереджуватися війська на кордоні,будуть провокації в Харкові,в Одесі. Поки ми будемо дрімати». Генерал переконаний,що зараз «головне – це фронт,і на фронті треба перемагати». Натомість заступник командира сектора «С» Валентин Федічев (див. «Газету по-українськи») висловлює версію про нове відрядження в Україну колишнього лідера бойовиків. «В Одесу,за нашими даними,зібрався приїхати Гіркін»,- повідомляє він. Після цього зазначає,що Гіркін – професійний терорист і організатор терактів,який у свій час захопив Слов`янськ,Краматорськ,Лисичанськ,Рубіжне та інші міста та нагадує про те,що в «у нього було всього два «Урали» людей,під який «падали» відділи СБУ і міськвідділи міліції,хоча там співвідношення озброєних людей було непорівнянне. Вони могли спокійно дати відсіч,але не дали». А відтак Федічев ставить ряд запитань і робить невтішний висновок: «Направлення його до Одеси – це що? Надія,що повториться досвід зі Слов`янськом? Мене це по-справжньому лякає як військовослужбовця. Виходить,що за моєю спиною буде організований фронт проти мене».

«65 років – це норма»

Експерт реанімаційного пакету реформ,екс-народний депутат Верховної Ради VI скликання Юрій Ганущак зазначає (див. «Гордон»): наша пенсійна система ґрунтується на тому,що пенсія повинна відповідати розміру відкладених людиною засобів під час активного життя. На його думку,«є певний конфлікт: з одного боку,не можна збільшувати час виходу на пенсію,а з іншого боку,не можна платити двічі – і пенсію,і зарплату. Це нонсенс: або ти на пенсії,або ти отримуєш зарплату. Політикам треба визначитися,що 65 років – це норма». Ганущак вважає,що «у нас повністю знищена пенсійна система». Він констатує,що «у нас в середньому люди,що виходять на пенсію,доживають до 80 років жінки,і до 75 років чоловіки. Живуть дуже довго і тому продовжувати вік виходу на пенсію – це абсолютно нормально. Треба перейти до умовно-накопичувальної системи,коли відстежуються всі вклади в пенсійний фонд,а тоді вже питання самого пенсійного віку відпадає само по собі». Експерт зауважує,що відрахування на пенсії повинні відповідати рівню пенсійного забезпечення. Він вважає,що народ,можливо,і «проковне» всі новації парламентарів щодо пенсійного забезпечення. Хоча й,констатує Ганущак,«ніхто на захист нової системи не стає,і це складається в картину,що все дуже погано,що народ категорично проти,що не сьогодні-завтра буде третій Майдан. У цьому відношенні я можу сказати,що інформаційна політика Кабміну дуже слабка».

«…ти вже ніким і нічим не захищений»

Володимир Лановий,президент Центру ринкових реформ,голова Фонду державного майна України з березня 1997-го по квітень 1998 року,висловився з приводу самогубств Чечетова та Семенюк-Самсоненко. «Хтось зацікавлений,щоб таємниці приватизації державної власності України не були розкриті. Не думаю,що ця «симптоматика» (самогубство Валентини Семенюк-Самсоненко,Михайла Чечетова. — Ред.) є випадковою. Є люди,які не хотіли,щоб те,що знали і Семенюк-Самсоненко і Чечетов стало надбанням суспільства»,- вважає він(тут і далі посилаємося на «День»). На думку Володимира Ланового,«на жаль,в Україні ми переживаємо той час,коли життя людей у порівнянні з тими «таємницями»,які в собі ховає історія нашого великого капіталу,нічого не вартують». Відтак він зазначає: «Щоб назвати імена тих,кому було вигідно,щоб Михайло Чечетов не розповів деталей про набуття капіталів,треба подивитися,в який період він працював у сфері приватизації державного майна. Я пригадую,він у 2000-х був першим заступником у Бондаря (Бондар Олександр Миколайович – голова Фонду державного майна України з жовтня 1998-го по квітень 2003 року. – Ред.). І як стало відомо,в багатьох випадках,як-от по «Криворіжсталі»,саме Чечетов підписував документи про продаж. Тому-то його потім «тягали» на допити в 2005-му. Звичайно,Чечетов ще й сам був головою Фонду з 2003 по 2005 рік».

Лановий вважає,що саме в ці роки (кінець 90-х початок 2000-х) і склалась олігархічна власність в Україні. Лановий констатує,що тоді «окремі «сім’ї» кінцево заволоділи крупними державними активами. І щоб деталі цього процесу не стали надбанням суспільства,передусім зацікавлені самі олігархи,а також політики,які «давали на це добро». Річ у тім,що в українських реаліях голова Фонду держмайна як листок на вітрі,куди останній дме,туди той і летить. Від людей на цій посаді дуже часто вимагають незаконних дій,на жаль. І,мабуть,ті,хто тримається за цю посаду,знову ж таки,на жаль,погоджуються на це. І такі «компроміси» потім призводять до драматичних наслідків». Він робить висновок,що «ці «самогубства» є,свого роду,наслідком перебування у залежності. Це ж «залежність» мовчати про чужі гріхи». А відтак зізнається: «Я був головою Фонду держмайна України «чистих» 10 місяців. І на мене теж намагалися «тиснути». Я відчував це і з боку президента,прем’єра,віце-прем’єрів,керівників великих державних підприємств,голів фракцій та інших парламентаріїв,від Комісії з питань приватизації… З усіх боків була атака… Але треба тримати лінію і бути захищеним Законом. Інакше,якщо ти «поступаєшся»,ти вже ніким і нічим не захищений».

«Це питання часу…»

«Я побачив недавно дуже хороший коментар,по-моєму,у поляків: ще п`ять-шість таких перемир`їв – і Путін дійде до Берліна. Захід намагається відкупитися,не розуміючи,що там немає предмету переговорів. Вони намагаються,як Чемберлен,відкуповуватися територією іншої країни,але питання в тому,що території,які отримав сьогодні Путін – Крим,Донбас,не є для нього самоціллю»,- зазначає російський опозиціонер Гаррі Каспаров («Фокус»). А відтак наголошує,що «його мета сьогодні абсолютно очевидна: розвалити Україну як незалежну державу і створити абсолютно нестерпну обстановку в Європі,де НАТО і ЄС перестануть грати притаманну їм роль». За словами Каспарова,Путін переводить гру в інший режим,і це для нього питання виживання. «Чи піде він завтра штурмувати Маріуполь,або почне провокації в Харкові? Це питання часу,куди він рушить далі. Путін може несподівано перейти на Естонію,але цілком очевидно,що питання,як він каже,розширення російського світу,а насправді питання тотального руйнування системи міжнародної безпеки є для нього пріоритетом»,- зазначив російський опозиціонер.

Каспаров пояснив,що наразі «йдеться про тотальну руйнацію системи континентальної безпеки,яка створювалася в 1945 році і послужила основою для світової системи безпеки». Водночас політик,нагадавши,що «диктатори самі не зупиняються»,підкреслив: «І поки він не буде зупинений,сам не зупиниться. Я з огидою читаю західних політиків,які бояться відправити якусь зброю в Україну. Держави,які змушували Україну відмовитися від ядерної зброї в 1994 році,сьогодні ніяк не можуть зважитися продати їй протитанкову зброю. Це ганьба».

«У нас немає іншого вибору»

Росія дала зрозуміти,що не збирається дотримуватися Мінських угод. Про це заявив головний редактор польського видання Gazeta Wyborcza Адам Міхнік в інтерв’ю «Frankfurter Allgemeine». Він визнав провал «Мінська-2»,виступив за поставки озброєння на Україні і назвав Володимира Путіна сучасним Беніто Муссоліні. «На жаль,мінські угоди від 12 лютого провалилися: сепаратисти порушують їх практично кожен день,бої на сході України тривають»,- заявив Міхнік (посилаємося на «Соцпортал»). На його переконання,«загроза,що виходить від Путіна,вимагає адекватних дій». Росіяни,за словами аналітика,«дуже явно дають зрозуміти,що вони не хочуть дотримуватися їх і роблять що хочуть,бо переконані в своїй абсолютній перевазі».

Міхнік зауважує,що Росія,вимагаючи «федералізації України,хоче отримати контроль над її політикою та економікою. Тому нам необхідно об’єднатися перед лицем цієї небезпеки». Він вважає: «Цілком адекватною відповіддю на ситуацію,що склалася,мені видається відправка британських військових радників в українську армію. Також необхідно почати відправку озброєння до України. У нас немає іншого вибору по відношенню до Путіна. Ми повинні діяти рішуче і конструктивно: Європі доведеться ввести драконівські економічні та політичні санкції. Путін розуміє тільки жорстку позицію».

На думку Міхніка,Путін «ніколи не визнавав розпаду Радянського Союзу. Він зневажає Європу і модерністські цінності. Путін — це виклик для Європи та ООН. Він небезпечний тим,що не припиняє відчувати своїх супротивників. Він постійно пересуває все і далі і далі кордони терпіння».

Та,схоже,до реалізації путінської стратегії все відчутніше починає докладати своїх зусиль… Захід. Пригадаймо,фахівці з якої країни вишколили російських «зеленых человечков»,компанії якої держави в лютому продали в Росію автомати Bushmaster виробництва США,Heckler-Koch виробництва Німеччини та німецькі пістолети Sig Sauer,що вважаються кращими в світі… Зрештою,яка західна держава вже в березні надала Росії високотехнологічну тканину військового призначення,яка захищає від розпізнання за допомогою радарів та детекторів інфрачервоного випромінювання…

Російський «собиратель» ґрунтовно готується до свого параду «победы». Очевидно,ще до 9 травня,коли до Кремля прибудуть його «друзі»(у тому числі – з країн Заходу),він спробує за максимумом досягнути результатів,аби відтак перекроїти політичну мапу світу. Звісно ж,за умови,якщо зуміє дестабілізувати внутріукраїнську ситуацію,щоб,анексувавши ряд регіонів,у Києві поставити свій маріонетковий режим.

Тому не треба бути політичною Касандрою,щоб зрозуміти: найближчі тижні та місяці можуть стати найвизначальнішими випробуваннями. Про це в міру свої можливостей намагалися попередити та нагадати ЗМІ: «Порошенко ввів у дію рішення РНБО про направлення миротворців в Україну» («Громадське ТV»),«ООН: Кількість внутрішніх переселенців в Україні перевищила мільйон» («УТ»),«Кількість загиблих на Донбасі перевищила 6 тисяч осіб» («ЛБ»),«Україна і вбивство Нємцова. Спецоперація під брамою Кремля» («Радіо Свобода»),«Бойовики імітують відведення важкої техніки» («Новости Донбасса»),«Обама: Вбивство Нємцова і агресія проти України – частини одного цілого» («ДТ»),« Каспаров – Заходу: Припиніть легітимізацію жорстокого режиму Путіна за рахунок російського народу» (УНІАН),«Після вбивства Нємцова «месники» будуть вбивати росіян за незгоду з Кремлем – NYT» («ДТ»),«Гонтареву надихнув похід у Раду: у відставку голова НБУ не збирається» (24tv.ua),«Бойовики розгортають штурм під Маріуполем» («Газета по-українськи»),«Путін не змінює свою стратегію щодо України – глава МЗС Британії» («УП»),«Росія перетворила Крим у військовий «плацдарм для подальшого застосування» – НАТО» («ДТ») …

Окрім війни,ситуація в Україні стає все більш напруженою і внаслідок низки соціально-економічних факторів. Адже,як зауважують аналітики,ми «повернулися в початок 90-х». На переконання економіста Олександра Савченка,«наші доходи,якість та рівень життя – як у середній країні Африки… Валюта здешевлена майже вчетверо. За доходами населення десь утричі відстаємо від Білорусі».

На цій хвилі,коли доля кого – війна,а для кого – мати вона,цілком прогнозовані такі ігри вітчизняних олігархів,що,як співала російська «примадонна»,«то ли еще будет». До того ж,як наголошує президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий,ряд начебто проукраїнських ініціатив – із московською пропискою,«це політичне завдання. Нічого спільного з українськими національними інтересами це не має. Є задача,поставлена Росією».

Так чи інакше,полум’я війни (у всіх аспектах) лише розгорається. Однак,як справедливо зазначав уже згадуваний Іван Багряний,«найчорніше зло не в силі подолати добро,що виходить з любові. Невмирущим є все,що здатне любити. В любові тріумфує над чорною тьмою світ – сонячний,прекрасний,божественний світ…Над чорними кратерами бомбових вирв пробивають ніжні пагінці трав і квіток. Над прірвою буйним цвітом зацвітає весна». А відтак від імені героя роману «Людина біжить над прірвою» ,який асоціюється з українським народом,висловлював переконання: «Ні,він з цієї землі не зійде… Помиляються ті,хто вогнем і залізом прийшли йому диктувати свою волю». Будьмо!