Експерти припускають, що українські церкви (УПЦ КП, УАПЦ та частина УПЦ МП) не здатні об’єднатися.  Якщо  так станеться, то  православні, які захочуть канонічного статусу, входитимуть до парафій Вселенської Патріархії. Таку версію висловила аналітик Катерина Щоткіна. Про це йдеться у її публікації на сайті «Дзеркало тижня».

Катерина Щоткіна зазначає: « Ми отримали всі зовнішні гарантії – від Держдепу (вони підтримають), від Фанару (вони дадуть Томос і вже повернули в лоно канонічної церкви всіх «розкольників»), від Банкової (готові всіляко сприяти і вже віддають Константинополю найрозкішніший київський храм), від МЗС (і надалі переконуватимуть усі закордонні центри ухвалення рішень у тому, що Томос потрібен нам для перемоги навіть більше, ніж «Джавеліни»)». Тож, підкреслює вона, зараз  «наша, українська, частина роботи -об’єднавчий собор».

Експерт припускає, що об’єднання між УПЦ КП і УАПЦможе не відбутися.  А відтак зазначає: «Саме цього напружено чекають у Москві – схилять голову УПЦ КП хоч до якогось компромісу чи ні. На  «ні» поставлено дуже багато, коли не все. Патріарх Філарет – ключова фігура у московській грі. Якщо пам’ятаєте, менше року тому Москва намагалася перехопити контроль над цією фігурою  -Патріарха переконали через «спільних знайомих»  написати пам’ятний  «лист до з’їзду» з проханням зняти канонічні заборони і почати життя з чистого аркуша. Ініціативу обізнані джерела приписують на той час ще архієпископу Тихону Шевкунову («духівнику Путіна»). Архієпископ Тихон нібито пропонував зняти анафему, поки цього не зробив Константинополь, – і таким чином бодай зберегти обличчя. А ще – закріпити у статутах обох церков статус широкої автономії і навіть, можливо, курс на автокефалію – таким чином перехопити ініціативу на українському напрямі, випередивши Фанар».

Але, наголошує Щоткіна, «витівка не вдалася. Ініціативу майбутнього митрополита Тихона перехопила партія патріарха Кирила — і спустила її на гальмах… Патріарх Філарет, якщо пам’ятаєте, був страшенно засмучений черговою  «московською зрадою». На щастя, не минуло й півроку, як стартувала президентська кампанія «Томос від Константинополя», – і команда патріарха Філарета з незвичайною енергією включилася в неї».

Вона намагається прояснити, «чому ж у Моспатріархії не погодилися на план архієпископа Тихона». За версією Щоткіної,  ймовірно, «просто розраховували на те, що з патріархом Філаретом ніхто – включно з Фанаром- каші не зварить? Адже пробували вже одного разу – у 2008-му – взяти під канонічну опіку Україну, обіцяючи в перспективі автокефалію. Глава УПЦ КП не погодився, – йому була потрібна тільки автокефалія, і не «потім», а зразу».

При цьому,  констатує вона, «передбачати «сценарій 2008-го» вже не доводиться. Ситуацію на шахівниці докорінно змінює поява Константинопольської ставропігії –  фактичне приєднання України до Вселенського Патріархату. Навіть якщо компроміси так і не дозріють, якщо об’єднавчий ообор провалять, якщо в результаті замість єдиної церкви, за відомою українською арифметикою, один плюс один дасть три (дві старі, які так і не об’єдналися повністю, плюс одна нова конфесія), — для всіх охочих залишається можливість зберігати єдність із церквою Константинополя, що діятиме в Україні: приєднатися до неї в індивідуально-парафіяльному порядку. Судячи з того, що сказано в підсумковому документі Синоду на Фанарі, Київ – це тільки перший етап, далі ставропігії можуть з’явитися по всій Україні».

Щоткіна пояснює, що це, «коли хочете, «план Б». Який, до речі, вже давно висів у повітрі і обговорювався при митрополиті Володимирі (Сабодані), але так і не був реалізований через опір промосковських сил в УПЦ МП…Такий план називають навіть більш бажаним для Константинополя: він дозволяє зберегти у своєму складі Україну досить довго, і при цьому Константинопольська церква виявляється за кількістю парафій найбільшою православною церквою світу, випереджаючи Російську й Румунську ПЦ. Але це досить проблемний план, бо в Україні доведеться мати справу не тільки з Москвою, а й з патріархом Філаретом, який – за давньою звичкою 0 обов’язково обвинуватить Константинополь у віроломстві (не себе ж обвинувачувати в незговірливості!). І основна лінія конкуренції в такому разі проляже саме таким чином – між УПЦ КП і Константинопольською церквою, до якої захоче приєднатися не тільки частина УПЦ МП (більша, ніж та, яка готова була б приєднатися до патріарха Філарета), а й частина УПЦ КП (та, яка віддасть перевагу константинопольській гарантії канонічності, а не харизмі патріарха Філарета)».