Кожної четвертої суботи листопада Україна в скорботі вшановує пам’ять жертв голодомору. Ми з сумом і глибоким співчуттям до мільйонів загиблих предків відзначають одну з найжахливіших сторінок в історії нашого народу – Голодомор 1932-1933 років – штучний, спланований тодішнім більшовицьким режимом злочин проти української нації. 

Сьогодні, 23 листопада, ківерчани, зібравшись біля міської ради ходою пам’яті рушили до пам’ятника жертвам Голодомору і тоталітарних режимів, де відбувся мітинг-реквієм «І досі чути голосочки про три страждальні колосочки…».

Свічу пам’яті на знак пам’яті про людей, які загинули в 1932 – 1933 роках внаслідок штучного голодомору, запалили представники районної та міської влади, громадських організацій, духовенства та небайдужі ківерчани.

Сьогодні ми згадуємо призабуту і приховану українську історичну правду. Тільки два десятиліття тому про Голодомор не тільки заговорили як про факт, що таки був, – йому дали оцінку. Відповідною постановою Верховної Ради цю трагедію українського народу було визнано геноцидом. За масштабом, жорстокістю, цинізмом та організованістю з боку влади і наслідками для майбутніх поколінь він не має аналогів в історії людства. Голодомор – не історична минувшина, а глибока демографічна і духовна рана, яка нестерпним болем пронизує пам’ять його очевидців. Це був розбій, свідомо спрямований на винищення українців. Людям, які вижили, ці роки запам’ятались на все життя, – наголосив  перший заступник голови райдержадміністрації Юліан Таранчук.

До учасників заходу звертались також голова районної ради Олександр Гурський, міський голова Володимир Жгутов.

Артисти районного будинку культури тематичними виступами, Ківерцівський краєзнавчий музей ілюстративною виставкою «Ми звинувачуємо! Голодомор 1932-1932 – геноцид українського народу»  навіяли присутнім сумні спогади про трагічні сторінки історії, які щемливо торкаються сердець кожного з нас.

Сьогодні, на жаль, ми не можемо повернути час назад та виправити ті лихі події далеких 1932-1933 років. Та наш синівський обов’язок – зробити все, аби зболена пам’ять про заморених голодом, розстріляних, закатованих була живою для нинішніх та прийдешніх поколінь, аби ніколи не допустити подібного на нашій українській землі та в світі, берегти мир і спокій, жити у злагоді і порозумінні.

Під час мітингу духовенство міста відслужило панахиду за спокій душ, замучених голодомором, за отців, братів і сестер наших, жорстоко вбитих руками злочинної влади.

Після вшанування загиблих хвилиною мовчання усі присутні поклали квіти до меморіалу на знак вшанування та пам’яті про втрачені людські життя.

Разом із загальнонаціональною хвилиною мовчання відбулася традиційна громадська акція “Запали свічку пам’яті”.

Кожен міг запалити свічку і встановити її на підвіконні, ушанувавши таким чином пам’ять мільйонів українців, яких було вбито голодом в Україні. Цей вогник символізуватиме нашу скорботу і пам’ять про мільйони загублених життів наших співвітчизників.