Юрій Касьянов згадує: «Зимовими вечорами 2004 року ми ходили до Адміністрації президента,беззлобно кидали сніжки в вевешників,заглядали в освітлені вікна головної будівлі країни і весело кричали: «Медведчук,підлий боягуз,виходь!». Майдан 2004-го був святом. Кучма був старим,Янукович безглуздим,Медведчук – дурним хлистом. Медведчук зрежисував піднесення Яника,і програв. На довгий час про нього забули».
 
Відтак,зазначає він,у 2012-му з`явився «Український вибір». Як зазначає Касьянов,«відверто сепарська реклама закликала провести референдум,перетворити Україну в федерацію,і на правах етнічної резервації приєднати до Тайожного союзу. Ми не забули. В кінці грудня 2013 року,після поїздки в Межигір`я,«Автомайдан» завернув до лігва Медведчука. Кричали в мегафон,співали гімн,стукали по шестиметровій загорохі,кричали: «Медведчук,підлий боягуз,виходь!». Медведчук не вийшов; відповів через Фейсбук: мовляв,«хочете воювати – я воювати вмію». Уваги тоді не звернули. Але через три місяці він разом зі своїм кумом забрали у нас Крим,і почали кровопролиття на Донбасі. «Український вибір» – блок-пости,зброя – референдум – незаконні органи влади – війна».
 
Громадський активіст згадує про розбитий сепаратистський блок-пост на в`їзді до Костянтинівки під білбордом Медведчука «Народовладдя!». Він констатує,що «це був липень 2014- го,а вже в серпні – «Мінський процес»,і знову Медведчук,тепер уже в ролі примирителя сторін».
 
Касьянов підкреслює,що «Медведчук – людина непублічна. Амбіційний,хитрий,цинічний. По духу – російський шовініст,для якого Україна – це вічне «Весілля в Малинівці»,яке нескінченно «рятують» кінні російські «брати». Сьогодні історія йде за його планом: війна – федералізація – дезінтеграція – окупація». На переконання аналітика,«кінцева мета – повернення України під протекторат Російської імперії. Під керівництвом Медведчука. Тоді і Крим можна буде знову «подарувати».