Роздумуючи про російську військова агресію,Тіна Пересунько веде мову і про Формат війни «русского мира» в Україні. Вона підкреслює: «Якщо російська культурна пропаганда з тезами про «русский мир» стала підставою для розв’язання війни в Україні,то українська культурна дипломатія з посланнями миру і свободи має вивести Україну зі збройного конфлікту в цивілізований світ. І хоча сьогодні ці послання діють на далеку перспективу і не вирішують питання війни,вони виразно характеризують українську ментальність для майбутнього».

Наразі ж,вважає експерт,висновки з теперішньої кризи варто робити з бездарної політики культурної безпеки України в минулому. «Саме гуманітарна стратегія мала б позиціонувати український народ як окремішній від російського і не давати путінському режиму підстав для розбудови «новоросій» всередині української держави»,- наголошує вона.

Пересунько нагадує,що «відсутність українського цивілізаційного меседжу в світі впродовж тривалого часу,українська політика «тиші» в європейському культурному просторі утворила забагато вільного місця,поступившись і тим самим підіграючи російському шовінізму і новітній російській імперській міфології. Варто говорити,що саме ми,українці,й несемо відповідальність за дисбаланс сил в Європі та своєму регіоні. Наша державна пасивність,а точніше заблокованість українського єства провадити власну політику культурної ідентичності в європейському регіоні спровокували Росію на експансію».

Вона зазначає,що саме «тому «русский мир» можна перемогти лише «український світом» – і не міфічним,а реальним,таким який він є. Фактично лише тепер в ситуації війни нація почала реально жити. В хід пішли українські архетипи: самоорганізація громад,творча кооперація,жертовність тощо. Цей процес рефлекторного пошуку себе в сьогоденні заради майбутнього дає нам найбільше гарантій,що ми отримаємо не ширму держави,а живу історію,живу пам`ять,живих героїв і живу країну».