Ще не розставлені остаточні крапки над «і» щодо результатів дострокових парламентських виборів,як інформаційний простір «взяли у полон» організовані Москвою 2 листопада псевдовибори на території окупованого Донбасу. «Фарс під дулами танків та автоматів,який влаштували дві терористичні організації на частині Донбасу,– це жахлива подія,яка не має нічого спільного з реальним волевиявленням»,– резюмував Президент України Петро Порошенко (посилаємося на прес-службу Глави держави). Однак при цьому не забудьмо,що подібну оцінку давав не тільки Київ,але й світ «виборам» у Криму.

Правда,незважаючи на черговий явний успіх Кремля,ця перемога не настільки й перспективна. Як зауважує російський політолог Андрій Окара («Радіо Свобода»),«можна сказати,що Путін переграв ситуативно і тактично,але стратегічно виграла Україна. Виграв новий український проект і виграла система міжнародної безпеки».

Звісно ж,переконатися у правдивості чи помилковості подібних «вердиктів» навряд чи вдасться значній частині сучасників. Тим паче,що в нашій країні вже стартували внутрішньополітичні процеси,які можуть допомогти путіно-гундяєвській компанії вирішити по-своєму українське питання. У цьому ракурсі – цілий «букет» запитань.

Чи підкаже відомій політичній «збірній»,як не наступити на стократ згадувані граблі,досвід пріснопам’ятної Ющенкової «Нашої України»? Чи допоможе екскурс у стосунки «між містером Ю і леді Ю» (перефразую назву прозового полотна Марії Матіос) не допуститися до взаємознищення між Арсенієм Петровичем і Петром Олексійовичем?

Навряд чи варто гадати на тій чи іншій «політичній кавовій гущі». Адже за умов,коли ми де-факто об’єднані спільною поразкою,не до ілюзії олімпів. Якщо державний корабель «Україна» піде на дно,не до конвертації політичного успіху в той чи інший капітал. Адже йдеться в буквальному розумінні,без жодного перебільшення чи применшення,про життя або смерть нашої країни. Чи зуміє на цей виклик гідно відповісти новообрана ВР 8 скликання? За нинішніх реалій та тенденцій наївно на це сподіватися. Дай Боже,аби менше цвяхів набила нова ВРУ в уже виготовлений «човен вічності».

При цьому навряд чи варто стверджувати,що новообрані нардепи не повторять «подвиг» своїх попередників. Хрономентр (поглиблюваний механізм хаосу) уже фактично ввімкнуто. При цьому девізом тенденцій може слугувати й зізнання Ольги Богомолець: «В тилу ворогів у нас не менше,ніж на передовій» («Український тиждень»).

При цьому,зважаючи на вірогідність (як складову російської стратегії) «заготовки» у вигляді масштабного внутрішнього конфлікту (з врахуванням фактора нездатності частини українського суспільства на сході одужати від фатальних,згубних стереотипів),навряд чи варто заперечувати перспективу отримати удар у спину з боку Заходу – Польщі,Угорщини,Румунії. Звісно,це неодмінно станеться,коли «питання існування Української держави» буде вирішене російською окупацією нашої столиці. У цьому ракурсі польський міністр оборони навіть обіцяв незабаром пояснити,чи «вже зараз тисячі солдатів сідають на танки та їдуть на схід». Чи варто нагадувати,в яких областях відчуються ці геополітичні корективи передовсім?

Правда,на Волині наразі нічого особливо екстраординарного не сталося. Перемога нинішніх нардепів (Сергія Мартиняка,Степана Івахіва,Ігоря Єремеєва) у трьох округах засвідчила продовження кредиту довіру цим діячам,успішність напрацьованої методики під час виборів дворічної давності,морально-цінністі орієнтири електорату. У той же час,якщо в окрузі № 19 домінування представника «Народного Фронту» Ігоря Гузя,який взяв реванш за поразку дворічної давності в Ковелі (тоді він був кандидатом від «Батьківщини») не матиме «каменів спотикання»,то цього не можна сказати про округ №22 (Луцьк). І справа не стільки в невинній персоні Ірини Констанкевич,яка на 28 голосів «відстала» від фронтовика (у буквальному розумінні та за партійною приналежністю) Ігоря Лапіна. Суттєвіше те,що обоє представляють потужні структури. Переможець – людина Яценюка,«друга призерка» – Коломойського (опосередковано,через Палицю),який в буквальному розумінні утримує «дніпропетровський форпост».

Тож якщо,не дай Бог,Кремлю таки вдасться запустити в хід масштабний сценарій «української війни всіх проти всіх»,виборче протистояння ще й як відгукнеться не тільки у волинській столиці». Хоча вже зрозуміло,кого очікує перемога під час наступних дострокових виборів до ВРУ за умови збереження української державності.

Навряд чи варто говорити про те,що п’ятеро обраних у мажоритарних округах,й ті нардепи,що мають стосунок до Волині та потраплять до ВРУ завдяки партійним спискам,лобіюватимуть інтереси області. Вони,навіть маючи таке бажання (включно зі згадуваним «конвертуванням» витрачених ресурсів),навряд чи встигнуть це зробити. Адже,погодьмося з аналітиками,швидше за все,вік у цієї ВРУ недовгий.

А зважаючи на електоральні вподобання на сході країни,продовження російської агресії,гостроту соціальних проблем,наявність «повпредів РФ» у парламенті (не тільки,звичайно,під знаменами «ОБ»,не лише за рахунок динамічної позиції значної частини мажоритарників),привид реваншу у ВРУ 8 скликання набиратиме цілком реальних обрисів. Причому вже невдовзі. Навіть до прийняття присяги нардепами. Звісно,якщо,вкотре нагадаємо,зуміємо зберегти державність у нинішньому форматі.

Тож спробуймо,оскільки поки що є така можливість,перегорнути кілька сторінок тижня,що стали надбанням історії.

«Я твердо вірю в нашу перемогу»

Президент Петро Порошенко,звертаючися до співвітчизників з нагоди 70-ї річниці визволення України від фашистських загарбників ,нагадав,що «Ще в березні 1939 року,коли до початку Другої світової війни залишалося півроку,наша країна однією з перших відчула подих кривавої трагедії. Героїчні захисники Карпатської України вступили у нерівний бій із окупаційними військами. І відтоді протягом шести довгих та неймовірно важких років Україна була ареною спочатку ігрищ двох тоталітарних режимів,а згодом – особливо запеклих та масштабних бойових дій. Саме тут,на нашій землі,значною мірою визначалася подальша доля світу. У розпал глобального протистояння на території України воюючі сторони провели майже половину всіх стратегічних оборонних і наступальних операцій. Тут було розгромлено більше 60 відсотків сухопутних сил Вермахту. Понад 9 мільйонів вихідців з України стали на бій з ворогом у складі Червоної армії. Ще мільйони українців воювали з нацистами та їх союзниками у складі УПА,у лавах радянських партизанських з`єднань,в рядах Війська Польського,американської,австралійської,британської,канадської армій,загонах французького,югославського та словацького опору» (тут і далі посилаємося на на прес-службу Президента України). Відтак він підкреслив: «За перемогу над фашизмом наш народ заплатив неймовірно високу ціну – мільйони загиблих,поранених та ненароджених. За різними оцінками,від 8 до 9 мільйонів наших земляків полягли на полях боїв,загинули в окупації,у концтаборах,гетто,в`язницях та на каторжних роботах на чужині. Десятки тисяч українських міст і сіл було перетворено на руїни,чверть мешканців залишилися без даху над головою»,- зазначає Глава нашої держави.

Глава нашої держави також констатував,що «кордони України були непорушними 70 років,поки до нас знову не повернулася війна. Цього разу вона прийшла не із заходу,а зі сходу. Уперше за 70 років ми знову стали на захист України,її свободи та територіальної цілісності».

Він не сумнівається у торжестві справедливості. «Я твердо вірю в нашу перемогу у Вітчизняній війні 2014 року,в те,що мій політико-дипломатичний план спрацює і принесе мир на Донбас і всю Україну»,- зазначає Глава нашої держави. Петро Порошенко переконаний,що «народ,який пам`ятає звитяги своїх предків – незборимий. Кожен,хто у минулому захищав рідну землю,кожен,хто боронить її нині,має бути вшанований суспільством».

«Геополітична ситуація змінилася»

Віце-глава польського уряду та міністр оборони Польщі Томаш Сємоняк в ефірі Польського радіо,поки що не озвучив дані про те,наскільки може бути збільшена чисельність військових у гарнізонах на східних кордонах Польщі. «Ми представимо його у листопаді. Ми не хочемо,аби це був лише план міністерства оборони,працює над ним кілька міністерств,співпрацюємо з Радою національної безпеки. Ми хочемо зламати таке вузьке мислення,що за оборону держави відповідає лише військо чи спецслужби»,- сказав міністр (посилаємося на версію УНІАНу). Він також зауважив,що не говорив агентству Assosiated Press,що на схід країни буде відправлено додатково «тисячі військових»,а журналіст агентства сама зробила такий висновок. «Інформація агентства правдива,але заголовок міг наробити непорозуміння,бо читач міг зробити висновок,що вже зараз тисячі солдатів сідають на танки та їдуть на схід»,- сказав міністр,зауваживши,що насправді йде мова про план,котрий буде реалізовуватися кілька років. Сємоняк зазначив,що у східних регіонах Польщі є багато досить занедбаних військових гарнізонів,котрі вимагають інвестицій,та власне вони будуть «зміцнюватись».Він теж наголосив,що посилення військових частин на кордоні з Україною,Білоруссю та Росією не є лише реакцією на українсько-російський конфлікт,а частина довгострокового плану посилення обороноздатності Польщі. Нангадаємо: Assosiated Press інформувала з посиланням на Сємоняка,що польська влада планує збільшити кількість вояків щонайменше у трьох гарнізонах на сході країни (у Сєдльцах,Холмі та Сувалках) до 90% із запланованої кількості військових з нинішніх 30%. Крім цього,міністерство оборони планує відправити в ці гарнізони додаткову важку техніку. А попередньо Томаш Семоняк заявив (ukr.media): «Геополітична ситуація змінилася,і ми спостерігаємо найбільшу кризу безпеки з моменту закінчення «холодної війни». Ми повинні зробити з цього висновки». Нагадаємо,що,за повідомленями ЗМІ,Путін ще 6 років тому,як стверджував нинішнішій спікер Сейму Сікорський,пропонував тодішньому очільнику польського уряду Туску взяти участь у «розподілі» України,забравши собі Львів і Західну Україну.

«Третій Майдан може стати реальністю»

Директор фонду «Демократичні ініціативи» Ірина Бекешкіна у виданні «Главред» вважає,що,судячи з волевиявлення під час виборів до ВР 26 жовтня «українське суспільство,дійсно,сильно виросло після Майдану». На її думку,«нова Рада відрізнятиметься принципово: там уже не буде приблизно рівного поділу на політиків проєвропейської та проросійської орієнтації,проросійський вектор буде представлений слабо. По-друге,буде багато нових облич – людей,які ніколи раніше взагалі не займалися політикою. Крім того,в цій ВР,в принципі,можлива не просто більшість,а конституційна більшість. Ну,і,нарешті,вперше за всю історію парламентів незалежної України в цій Раді не буде комуністів».

Експерт нагадує,що раніше країна досить чітко ділилася на прихильників проєвропейської і проросійської орієнтації. «Зараз кількість прихильників союзу з Росією різко поменшала,але вони не зникли зовсім – зараз їх приблизно 20%,- підкреслює вона. – Другий профіль поділу більш складний,умовно можна поділити на тих,хто дивиться в минуле (прихильники комуністів,їх стає все менше),тих,хто очікує,що хтось забезпечить їм добре життя (це прихильники патерналізму,на жаль,їх більшість),і та частина суспільства,яка вважає,що саме вона своєю активністю може змінити і своє життя,і майбутнє країни (це активна меншість,але все-таки,на мою думку,їх стає все більше). Наскільки ця група активних набере критичної маси,і залежить майбутнє України». Роздумуючи про можливість третього Майдану,Бекешкіна зауважила,що все залежить від того,наскільки конструктивно працюватиме влада. «Якщо влада буде успішною,то Майдану не буде. Якщо ж влада займеться замість конструктивної роботи з`ясуванням стосунків між собою (як це було за часів Ющенка і Тимошенко після Помаранчевої революції) або почне використовувати владу для власного збагачення (як це було за часів Януковича) ,третій Майдан може стати реальністю»,- припустила вона.

«Третього Майдану держава не переживе»

Зокрема Міхал Кацевіч,оглядач часопису «Newsweek Polska» позитивно оцінює той факт,що українці обрали до парламенту здебільшого політиків поміркованих поглядів. «Під час цих виборів радикалізм поліг як політичний проект. Це є предметом великого смутку в Росії,тому що росіяни розраховували на те,що націоналісти матимуть значне представництво в парламенті й на Україну надалі можна буде вішати усіх собак і поширювати пропаганду,що Україна фашистська»,– сказав він (тут і далі посилаємося на «Радіо Свобода»). Натомість експерт Катажина Квятковська-Москалевіч результати виборів по одномандатних округах називає досить песимістичними. Мовляв,саме з одномандатних округів до Верховної Ради потрапили скомпроментовані політики. Міхал Кацевіч бичем українського політичного життя вважає місцеві олігархічні клани,які пропихають своїх представників до парламенту. Польський оглядач говорить: «Вони мають в кишені усіх місцевих чиновників,міліцію,ЗМІ,а також мають гроші,тож вони можуть конструювати місцеву політичну сцену так як хочуть і вони точно впливають на те,що відбувається в Києві. Це потужна армія людей,і ця проблема без сумніву існуватиме в Україні ще багато років».

Катажина Квятковська-Москалевіч зауважує: «Я боюся,що може статися так,що політики,які відмінюють слово «реформи» через усі можливі відмінки підуть по лінії найменшого опору й ухвалять такі реформи,які найбільше вдарять по суспільству. Тобто я маю на увазі те,про що говорила Тетяна Чорновол,що будується структура,яка вдарятиме в малий і середній бізнес,а не в олігархів». Думки Квятковської-Москалевіч поділяє кореспондент польського телебачення TVP Арлета Бойке. Вона зазначила: «Впливові політичні сили були фінансовані олігархами,тож схоже на те,що Україну непросто буде від них визволити». Такий небажаний для України сценарій,каже Квятковська-Москалевіч,може спричинити третій Майдан. А це,на думку експерта,дуже небезпечне адже внутрішньою політичною нестабільністю неодмінно скористалися б вороги української державності. «Усім повинно бути зрозуміло,що третього майдану ця держава не переживе. Якби він розпочався,то цим скористалася б Росія і серпаратисти. Сподіваюся,усі гравці політичного життя України меншою чи більшою мірою це усвідомлюють»,– зазначила експерт.

«Загроза українській незалежності реальна,як ніколи»

Політолог Євген Магда в есеї «Коаліція: між амбіціями і Україною» (див. УНІАН),нагадує,що достроково обраний парламент не може бути розпущений протягом року після початку своєї роботи. Тому,з формальної точки зору,зі створенням коаліції можна і не поспішати – уряд залишиться виконуючим обов`язки. Але,на його думку,є один нюанс – «загроза українській незалежності реальна як ніколи,перемир`я на сході країни навряд чи вводить в оману кого-небудь,хто прочитав чи прослухав «Валдайську промову» Путіна і стежить за публічними виступами офіційних осіб Росії».

Магда звертає увагу на те,що парламентські вибори принесли несподіваний результат: «Першість «Народного фронту»,який провів кампанію технологічно грамотно. Арсеній Яценюк,який відмовився вступати в президентську мега-партію,відчуває додатковий стимул – більше 20% виборців проголосували (якщо вірити рекламі) за його прем`єрство. Арсеній Петрович і раніше не страждав від надлишку скромності,а отриманий результат може вознести його самооцінку до небес. Праві будуть ті,хто просить пред`явити успіхи уряду Яценюка за останні 8 місяців роботи,але й охочих зайняти прем`єрське крісло в кінці лютого 2014 року було,нагадаю,небагато». За умов таких реалій,вважає політолог,«Блок Петра Порошенка» і особисто Глава держави почуваються обдуреними. «Ще б пак – соціологи віддавали перемогу протягом усієї виборчої кампанії,і тут на фінальному повороті «фронтовики» підклали свиню,- зазначає Магда. – Судячи з тональності заяв Петра Порошенко та Юрія Луценка (формальний перший номер партійного списку «БПП» Віталій Кличко сховався в столичній мерії та помовчує),вони були не готові до такого розвитку подій. Тому тактику доведеться міняти на марші і вчитися оперативно реагувати на різноманітні виклики. Принаймні,анонсована,але так і не представлена публічно коаліційна угода,освячена главою держави,сьогодні грає проти «БПП» – в інформаційному просторі з`являються неавторизовані версії з різноманітними варіаціями.

Так,президентська партія з урахуванням мажоритарників отримає найбільшу фракцію,але соратники Петра Олексійовича,єхидничаючи перед днем виборів,підкреслювали,що європейський прем`єр – це той,чия партія виграє вибори за партійними списками. Виходить,що це Яценюк,який,як мінімум,в нинішній ситуації не програв. І тут Президенту було б непогано здійснити політичний маневр,адже виснажлива боротьба за посаду голови Уряду б`є з носка по всіх демократичних партіях,нехай вони навіть не апелюють публічно до ідеалів Майдану. До того ж розміри фракції «БПП» дозволяють перевести кадрові торги на якісно новий рівень,здійснивши прем`єрський гамбіт».

Аналітик вважає,що «і Порошенку,і Яценюку в нинішній ситуації корисно було б вивчити досвід співіснування президента Франції Франсуа Міттерана з прем`єром Жаком Шираком у 80-х роках минулого століття. Вивчити – і перенести на український грунт все корисне в процесі взаємодії сильних політичних фігур,оскільки система стримувань і противаг влади повинна запрацювати в Україні хоча б на 24-му році незалежності. Перетягування повноважень в нинішніх умовах становить серйозну загрозу не кар`єрі того чи іншого політика,а суверенітету держави в цілому. Часу на розкачку еліти і імітацію реформ немає». Євген Магда переконаний,що формула створення ефективної парламентської коаліції виглядає простою,але важко реалізовуваною. Адже передовсім,як вважає він,йдеться про «усвідомлення народними депутатами ступеня своєї відповідальності за події в країні,готовність приймати непопулярні рішення і здатність йти на тактичні поступки заради досягнення стратегічних інтересів». А відтак висловлює пораду,що «збірній парламентської солянці восьмого скликання буде корисно провести перше засідання не в будівлі під куполом,а в зоні АТО – і я впевнений,що суспільство пробачить це порушення парламентського регламенту,навіть якщо свою депутатську присягу парламентарії-неофіти візьмуть не в стінах Верховної Ради».

«Зараз головне – пережити цю зиму»

Між президентом України Петром Порошенком і прем`єр-міністром Арсенієм Яценюком,швидше за все,продовжиться прагматичне партнерство,але при цьому вони залишаться конкурентами. Таку думку висловив на прес-конференції на тему: «Вибори ВРУ: перші висновки» голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента» Володимир Фесенко. «Що стосується стосунків Порошенка і Яценюка,судячи з того,як вони складалися останні місяці… Мені здається,що і Петро Олексійович,і Арсеній Петрович зробили правильні висновки з історії 2005 року. Вони розуміють,що зараз йти на повторення конфлікту,який був між Ющенком і Тимошенко,- це обопільна політична смерть. Причому не тільки з погляду втрати виборців України,а й з погляду втрати міжнародних партнерів»,- сказав Володимир Фесенко (цитуємо УНІАН). За словами експерта,якщо Яценюк і Порошенко почнуть зараз з`ясовувати стосунки,вони не одержать грошей від міжнародних партнерів – Євросоюзу і МВФ. «А це вже економічна і фінансова смерть,і для них у політичному сенсі,і для держави. Тому я думаю,що вони стримуватимуть свої амбіції»,- вважає політолог. На думку Фесенка,«Порошенко – достатньо гнучкий політик,обидва прагматичні,Яценюк накопичуватиме свої амбіції до президентських виборів. Зараз головне – пережити цю зиму і зберегти рейтинги».

«А сам Порошенко в основному,може,не повністю,але в основному знайшов психологічний ключ до роботи з Яценюком. Він демонструє йому повагу,не принижує,навпаки,підтримує. Я думаю,що прагматичне партнерство між ними,швидше за все,продовжиться,але при цьому вони залишатимуться і почуватимуться конкурентами на майбутнє»,- сказав експерт.

«Ситуація цілком може погіршитися»

Як зазначає «The Guardian» редакційній «Погляд The Guardian на українські вибори: прощання зі старими політичними переконаннями» (посилаємося на версію УНІАН),«голосування також показало,що представники правих сил,яких Москва робить головними героями своїх похмурих історій про фашизм,що відроджується,як і раніше,не мають великого впливу в політичному житті,- констатує згадуване видання. – Хоча голоси виборців розділилися між блоком президента Петра Порошенка та партією Арсенія Яценюка,що може стати причиною напруженості і невеликого розколу в парламенті,зараз для України відкрилася можливість рішуче відмовитися як від свого комуністичного минулого,так і відійти від тієї темної епохи,що пішла за ним,перетворившись у здорову демократію». Відтак «The Guardian» підкреслює: «Ложка дьогтю в бочці меду – це президент Путін,який не відмовився від своїх українських амбіцій. Кращим варіантом для нього буде згодом повернути Україну в сферу впливу Росії. В іншому випадку,він буде використовувати військові важелі впливу в східній частині країни та економічні важелі в торгових відносинах і газових питаннях,щоб запобігти або обмежити політичну й економічну консолідацію,якої потребує Україна. Все говорить про те,що це буде довга та важка зима,під час якої напруженість на східній околиці європейського континенту не зменшиться».

А після цього зазначає,що питання тільки в тому,наскільки гіршою може стати ця ситуація. «Територія України продовжує залишатися ареною збройних зіткнень у Донецькій та Луганській областях. Наступної неділі лідери самопроголошених республік мають намір провести свої власні незалежні вибори»,- наголошують аналітики. На думку «The Guardian»,«прийняти умови деескалації конфлікту,які пропонує Путін,було б помилкою. Не варто скасовувати санкції,перш ніж будуть виконані умови Мінського договору,в тому числі повноцінну присутність міжнародних спостерігачів вздовж українсько-російського кордону. Дуже важливо також продовжувати надавати економічну допомогу Україні,яка знаходиться на небезпечній відстані від банкрутства. Цілком очевидно,що швидкого врегулювання ситуації в Україні не відбудеться. Але цю проблему взагалі не вдасться вирішити,і ситуація цілком може погіршитися,якщо пан Путін побачить,що Захід перестав вести себе рішуче щодо Росії».

«Ми можемо постати перед новою додатковою військовою загрозою»

Україна після 2 листопада може опинитись перед новою військовою загрозою. Так вважає В`ячеслав Кириленко.

Вітчизняний політик В`ячеслав Кириленко припустив,що проведення так званих виборів 2 листопада сепаратистами невизнаних Луганської та Донецької народних республік можуть лише загострити ситуацію на Донбасі. «Всі мінські протоколи летять шкереберть,якщо 2 листопада будуть проведені вибори в так званих ЛНР та ДНР»,- наголосив він (посилаємося на «5 канал»). Таким чином,за словами політика-«фронтовика»,2 листопада може вкрай загострити ситуацію в країні. «Ми можемо постати перед новою додатковою військовою загрозою. Тому поки ми не повернемося до чотиристороннього формату перемовин – Україна,ЄС,США і РФ – без жодних бойовиків та терористів,ми будемо в дуже складній ситуації»,- переконаний Кириленко.Нагадаємо,що раніше міністр закордонних справ РФ Сергій Лавров заявив,що Росія визнає результати виборів у так званих Донецькій і Луганській народних республіках. Водночас у США запевнили,що не визнають їх.

«Конфлікт в Україні може стати початком…»

Всесвітньо відомий американський політолог,філософ,футуролог та публіцист Френсіс Фукуяма після презентації у Вашингтоні нової авторської роботи «Політичний порядок та політичний занепад» («Political Order and Political Decay») в ексклюзивному інтерв`ю Укрінформу заначив: «Я думаю,нинішній конфлікт є дуже небезпечним для світового порядку. Не стільки через трагічні події в самій Україні,скільки через поведінку Росії. По суті,Путін дав сигнал росіянам,які мешкають за межами держави,що коли їм не подобається ситуація в країні проживання,Росія прийде на допомогу. Донедавна вся Східна Європа,яка сформувалася після розвалу СРСР в 1991 році,трималася на тому принципі,що росіяни,які опинилися за межами своєї батьківщини,повинні й залишатися там,без будь-яких територіальних претензій». Тому,з огляду на нинішню поведінку РФ та ситуацію,що склалася впродовж останнього часу попереджає аналітик,«конфлікт в Україні може стати початком тривалого періоду нестабільності для всього регіону,де живуть росіяни».

Він також вважає,що економічних санкцій проти путінського режиму недостатньо. «Я схиляюся до того,що Сполучені Штати мають надати військову допомогу Україні,тому що,ви знаєте,українській армії така допомога зараз дуже потрібна»,- підкреслив Фукуяма,уточнивши,що має на увазі «летальну зброю оборонного характеру». Він також висловив поради щодо того,як «стати на ноги» в умовах подальшої російської агресії. « Я думаю,передусім,потрібно довести до кінця реформи,за які Україна вже взялася чи ще планує реалізувати. Йдеться не тільки про боротьбу з корупцією. Потрібно підвищити якість послуг,зробити більш ефективним державне управління,поліпшити структуру та стан національної економіки. Отже,якщо узагальнити,Україна має,насамперед,досягнути успіху в модернізації самої себе»,- сказав Фукуяма.

Правда,про яку модернізацію можна говорити,коли дамокловим мечем над Україною зависла смертельна загроза? При цьому сила зла,ввібравши в себе всі «найсатанинскіші» сценарії,відступати не збирається. Для імперської Москви знищення України та українців – ідея-фікс,підтвердження вірності ідеології царату,радянської практики голодоморів і денаціоналізації. Схоже,для втілення в життя цих планів Кремль не пощадить ні людських життів,ні будь-яких ресурсів. Як і вірогідності втілення в життя смертельної обіцянки,коли що,перетворити весь світ у ядерний попіл.

Російський інтелектуал Дмитро Шушарін в есеї «Перетворення країни на ведмедя» («День»),згадуючи про недавню так звану «Валдайську доповідь» найголовнішого українофоба,констатує: «Сила Путіна в тому,що в нього є політична воля,якої немає в жодного політика в світі. Плюс абсолютна підтримка населення,консолідація еліт й повна незалежність від виборів та іншої демократичної муті,й навіть від стану справ в економіці й соціальній сфері…Ті самі 86 відсотків,про які всі говорять». Він вкотре нагадує,що «короткий період російської демократії породив такого тоталітарного монстра,якого ще не знала історія»,що Москва не зупиниться,якщо її не зупинити.

Як і впродовж століть,основний удар кремлівський шовінізм спрямовує проти України. На цьому акцентують увагу і ЗМІ: «Західні ЗМІ про вибори до Ради: Україна сходить із російської орбіти» («Главред»),«70 нардепів,які голосували за «диктаторські» закони,знову будуть у Раді» («Газета по-українськи»),«Про «фільтрування» політичного «пального». Вибори унаочнили низку проблем,які слід терміново розв’язувати» («День»),«Чубаров: Путін шукає свого «Кадирова» для кримських татар» («Тиждень») ,«Вибори на Донбасі: зрада влади» («Українська правда»),«Організації у Франції за гроші Кремля виправдовують Путіна і хочуть скасування санкцій – Liberation» («Дзеркало тижня»),«Україна відмовилася від зимової ціни на газ у $385» («Апостроф»),«Меркель пригрозила перекрити реверс,якщо Україна не домовиться з РФ щодо газу» («ДТ»),«Москаль: В окремих районах Луганської області проросійські настрої досягають 95%» (УНІАН),«Росія прислала ФСБ на Донбас для зачистки терористів» («Подробности»),«Свободу» почали «зливати» одразу після Майдану,– Тягнибок» (zaxid.net)…

Навряд чи нас заспокоять обіцянки західних експертів про те,що економічні санкції «перевиховають Росію». Швидше остання припинить існування,ніж відмовиться від реалізації шовіністичного «русскоміровского» курсу. При цьому навряд чи варто не взяти до уваги безапеляційний вердикт Бориса Нємцова («Газета по-українськи»),якому спершу начебто хотів передати РФ Борис Єльцин. Тож нині опальний опозиціонер переконаний,що втілюється в життя «найгірша стратегія для Росії… Ну немає у нас економічної могутності,щоб протистояти Європі та Америці. Немає і все. Наш ВВП у 8 разів менше американського,в 6 разів менше китайського і у 8 разів менше європейського. Він радить «свою країну будемо облаштовувати,а не до війни з усім світом готуватися». Голос волаючого і пустелі…

Який алгоритм подальшого розвитку ситуації? Судячи з демонстративних і вдалих запусків Росією балістичних ракет із ядерними боєголовками,показових польотів російських бомбардувальників біля Великобританії,Норвегії,Португалії,Москва продовжуватиме свою імперську стратегію. Україні суджено залишатися першим серйозним каменем спотикання на цьому шляху. Наскільки довго та успішно,коли Рада Безпеки ООН не здатна висловити бодай теоретичний осуд російської агресії,коли Європа допомогла «прогнути» Україну не тільки в газовому питанні,важко сказати. Якщо епатажний син росіянки та юриста,путінські уста,обіцяє російський прапор над Києвом на 1 січня 2015-го,то більш помірковані російські політики блефують,що це станеться раніше.

Так чи інакше,після псевдовиборів і «одержавлення» терористичних «ДНР» і «ЛНР»,не факт,що звідси не почнеться «освобождение» – спочатку решти Донбасу,далі «остальной Новороссии». А версія політичного аналітика Павла Нусса в «Обозревателе» («Не маю права не прокоментувати інформацію екс-народного депутата Олександра Бригинця,який повідомив інформацію про широкомасштабний наступ військ Російської Федерації на Україну 4-го листопада. На мою думку,якщо розглядати таку можливість,то паралельно потрібно розглядати ймовірність фізичної ліквідації Путіна спецслужбами РФ») не обіцяє жодної надії. Адже,навіть якщо б хтось усунув чинного господаря Кремля,маємо справу з «колективним Путіним»,яким є,за незначним винятком,уся РФ.

Навіть якщо масштабна окупація нашої країни запрограмована веселими московськими «путіними» на 1 квітня 2015-го,на чому акцентує увагу американський експерт Філліп Карбер,«гіркої чаші» вже не оминути. Як і новітнього Нюрнберга над «путлерами»,так і неодмінної чергової перемоги Христа над силами сатани у вигляді диявольського «Русского міра».

Тож попереду – можливо,найсуворіші іспити для України за всю історію. Тому й Бог та Україна,як нині,так і завше,– понад усе. Попри все,попереду – ПЕРЕМОГА. Будьмо!