«Не так давно був у єдиному музеї Липинського на Волині, думав потраплю на могилу – з’ясувалось, ніхто не знає, де вона. У 70-х роках місцевий п’яничка за пляшку самогону втрамбував могилу бульдозером. Страшно уявити, що такі речі могли відбуватись. Однак тоді, слухаючи історії директора музею – я думав: іще страшніше, що уже в Незалежній Україні ми так і не спромоглися усвідомити помилок, які привели до втрати української державності, до знищення чи виселення в Сибір справжніх господарів, до масових репресій, до Голодомору врешті-решт», – пише Віталій Скоцик. А відтак радить«нашим урядовцям і політикам почитати головну працю Липинського – «Листи до братів-хліборобів». Там є не лише важливі ідеї для аграрної реформи, а й фундамент для будівництва нашої держави».
 
Він нагадує, що В`ячеслав Липинський (1882 – 1931) «був етнічним поляком. Але став духовним українцем і присвятив життя творенню української держави. багато в чому випередив свій час. Коли Україна отримала невелике вікно можливостей наприкінці першої світової війни, він був одним із перших і найбільш послідовних прибічників її незалежності. І виступав за об’єднання всіх народів, що живуть в Україні, в одну політичну націю».
 
Скоцик зазначає, що у час великого хаосу (період визвольних змагань 1917-1921 років) Липинський, можливо, був єдиним, хто розумів, що земельне питання є ключовим для виживання України, тому й закликав: «Не руйнуйте земельної підстави, без якої нема й не може бути Української Держави, нема й не може бути Української Нації». Але, констатує аналітик, «головна опора новонародженої держави – селянство – врешті піддалася на примітивну агітацію більшовиків. У підсумку – крах України і нове закріпачення селян, у яких землю відібрали в процесі колективізації».
 
На думку Скоцика, «коли сьогодні наша влада, прикриваючись вимогами МВФ, намагається поспіхом відкрити ринок землі, вона робить ті самі помилки, яких сто років тому припустилися її попередники. Бо без цивілізованої реформи землю буде втрачено, а довіра народу до держави зникне остаточно».
 
Він закликає почути і слова із трактату «Листи до братів-хліборобів»: «В цілім світі йде тепер боротьба не на життя, а на смерть двох законів: закону землі й закону капіталу. Це боротьба двох непримиримих світоглядів. Людини, як голови власного сільського господарства – й людини, як члена анонімного акцийного товариства; хлібороба – й біржового игреця».
 
Скоцик підкреслює, хоч «це сказано століття тому, але сказано і про наш час, коли великий капітал хоче узурпувати українську землю, як уже узурпував промисловість». На його думку, українці досі не усвідомили послань Липинського. «Якби наші політики знали історію, Україна б не дійшла до такого зубожіння. Якби знали, не ходили би з простягнутою рукою по світу, ладні за черговий транш МВФ розпродавати безцінну українську землю», – підкреслює Скоцик.