Відповідаючи на запитання щодо рівня бідності,Елла Лібанова зазначає,що дуже любить «використовувати показник «відносна бідність». Він точний. Бо порівнює рівень життя кожної родини з так званим медіанним рівнем. Цей показник ділить все населення рівно на дві групи: нижче та вище медіанного рівня сукупних витрат. Так-от,у нас питомна вага тих,чиї доходи нижчі за медіанний рівень,перевищує 50%». А відтак пояснює: «Ми проводимо порівняння з країнами Європи,де такого показника,як у нас,нема. У нас межа бідності – 75%,в Європі зазвичай використовується 50-60%. Ми свого часу домоглися міжнародного визнання нашого рівня,нашої межі бідності».
 
Лібанова також пояснила,наскільки бідніші ми стали за три останні роки. «Кількість бідних збільшилась. Було десь 26-27%,а тепер 51%. І це показник за 2015 рік. Що вже буде у 2016 році,я не знаю. Передусім я пов`язую це з інфляцією,заморожуванням заробітної плати,подіями на Донбасі»,- підкреслила вона.
 
Експерт також звернула увагу на демографічну ситуацію. «Для того,щоб забезпечувалося просте відтворення населення,щоб покоління батьків заміщувалося поколінням дітей,треба,щоб пересічна жінка народжувала 2,13 – 2,15 дітей. Такого нема 50 років в Україні,- пояснила вона. – Зрозуміло,що потенціал демографічного зростання вичерпався. В Європі така сама ситуація. Просто там це компенсується міграційним напливом». За даними аналітика,«в Україні депопуляція не компенсується міграційними процесами. Різниця десь приблизно 300 тис на рік. В Україні потенціал демографічного зростання зберігався до 91 року. Повірте,це жодного відношення до Незалежності не має. В 91 році ми побачили,що фактично смертність вже перевищила народжуваність. Але ще до 2004 року це компенсувалося міграційним напливом з колишніх республік Радянського Союзу. Відбувався розпад СРСР,ті,хто мав українське коріння,намагався сюди приїхати. Зазвичай із Середньої Азії».
 
Лібанова не оминула і проблематики соціальних настроїв. При цьому вона висловила переконаність у тому,що «ми не дамо сісти собі на шию. Люди чітко дають зрозуміти: будеш поводити себе не так,то буде третій Майдан! Мені здається,що це є. Я сподіваюсь,що цього не станеться,що ми зможемо спокійно пережити,бо будь-яка революція не на користь суспільству». На її переконання,«і перший,і другий Майдани були пов`язані з тим,що люди відчули: їх обдурили. Оце була реакція. А другий Майдан взагалі,якщо б тих студентів не побили,я вважаю,що нічого і не було б,чесно кажучи. Це була така помилка тієї влади,що я сама собі пояснити її не можу. Що може бути новим стимулом? Не підвищення тарифів,не відмова у безвізовому режимі з ЄС. От якщо нас знову обдурять,якщо з`явиться раптом інформація. Знаєте,якщо,не дай Боже,з`ясується щось страшне про причини подій на Донбасі. Мені здається,що це може спонукати людей до рішучих дій».