Віталій Портников констатує: «Як і Путін,Мілошевич розв`язав війну в мирній країні,де всі питання могли бути вирішені виключно політичним шляхом. Як і Путін,Мілошевич не хотів допустити того,щоб в інших колишніх югославських республіках жили б краще,ніж у Сербії – це загрожувало майбутньому кримінально-корупційної камарильї,пов`язаної з диктатором. Як і Путін,Мілошевич спирався головним чином на шовіністичний плебс. Як і Путін,Мілошевич використовував найбільш огидні інстинкти натовпу,почавши своє криваве сходження з гасла про те,що «всі серби будуть жити в одній державі».

На думку аналітика,відмінність між обома диктаторами – хіба в тому,що маршал Йосип Броз Тіто не залишив своєму несподіваного наступнику в Белграді атомну бомбу,а генералісимус Йосип Сталін своєму не менш несподіваного наступнику в Москві – залишив. Як зазначає Портников,«з Хорватією в Мілошевича не вийшло. А з Боснією – вийшло. Хорвати прийняли виклик і кілька років жили в стані війни з недавнім братом. Причому «брат» діяв рівно так само,як і зараз російське керівництво – засилав диверсантів,обирав «народних керівників» у захоплених містах,проголошував квазі-республіки».

Він також констатує,що в Боснії теж прийняли виклик Белграда,але там не було єдності навіть серед супротивників Мілошевича. Як наслідок – «Боснія досі не може розвиватися як повноцінна держава. Фактично вона перебуває під зовнішнім управлінням. Частина країни дивиться на Захід,частина – на Белград».

Аналітик наголошує: «Путін готує Україні долю Боснії,а ми просто зобов`язані стати Хорватією,якщо хочемо вижити. Необхідно зрозуміти одну просту річ. Якщо для збереження миру і стабільності в країні ми приймемо російські умови гри,почнемо всерйоз сприймати тези про «федералізацію»,«особливий народ» Донбасу чи Бессарабії,«Новоросії» та іншу псевдоісторичну нісенітницю,південний схід України стане осередком найтемнішої реакції – навіть якщо залишиться в складі нашої країни. Більше того,коли в Росії вже забудуть про Путіна і почнуть жити нормальним життям,тінь напівзабутого у власній країні політика буде все так само падати на Донбас,як падає на сербську частину Боснії тінь Мілошевича».

Аналітик нагадує,що «перемогти реакцію і шовінізм може тільки єдина,впевнена у своєму виборі і своїй правоті країна».

Як і жителі колишньої Югославії,ми в Україні переживаємо,вважає Портников,«не громадянську війну,не міжнаціональний чи мовний конфлікт,а конфлікт цивілізаційного вибору,конфлікт між минулим і майбутнім. Майбутнє не може здаватися просто тому,що для нього в минулому місця немає».