Щороку внаслідок ерозії з орної площі країни змивається півмільярда тон верхнього шару ґрунту,з яким втрачається мільйони тонн гумусу. У грошовому виразі це $ 6 млрд побічних збитків через недобір врожаю на сплюндрованих землях,пише у статті в DT.UA оглядач Володимир Чопенко.
“Хтось скаже: подумаєш,якісь десяті відсотка… Але для того,щоб наростити енергетичний потенціал бодай на 0,1%,треба мінімум 25-30 років копіткої праці та значних витрат енергії. А на відновлення сантиметра ґрунту – два-три століття”,- зазначає він. Погіршення цієї характеристики автор поясняює тим,що сьогодні агрохолдинги і фермерські господарства “на догоду ринку” часто засівають монокультурами,і,до того ж,не завжди мають у своєму складі відділи тваринництва,”а,відтак,рілля – без органічних добрив”.
“Це і забута контурно-меліоративна система землеробства,і деформована структура посівних площ. Коли на догоду ринку спрощують сівозміни,у яких частка багаторічних трав,починаючи із 1990 року,зменшилася із 12,3% до 3,7,кормових культур – із 24,7 до 3,8%”,- пише Чопенко. Зате частка експортоорієнтованих кукурудзи зросла із 8,5% до 17,5%,соняшнику,сої,ріпаку – із 11,6% до 27,3%.
Крім того,ще й на законодавчому рівні визнається анахронізмом розробку проектів еколого-економічного впорядкування сівозмін,паспортизацію земель. “Це – рукотворні “дива”. А,з іншого боку,природа калічить водною та вітровою ерозією”,- резюмує автор. Як пише Чопенко,за прогнозними розрахунками,щоб реалізувати заходи зі збереження й відтворення родючості ґрунтів,на найближчі чотири роки потрібно загалом близько 200 млрд грн. У середньому 50 млрд щороку.