Напередодні 18-ліття Конституції Україна зробила крок,який став другим за значимістю після проголошення Незалежності у серпні 1991-го. Саме така вартісність підписаної 27 червня цього року Угоди про асоціацію з Європейським Союзом. Під документом поставили підписи президент Європейської Ради Герман Вам Ромпей,президент Європейської комісії Жозе Мануель Баррозу,всі глави держав або урядів 28 країн-кленів ЄС і Президент України Петро Порошенко. Правда,у Брюсселі вже й не так часто згадували,що ця Угода могла бути підписана ще сім місяців тому у Вільнюсі. Ціна цього втраченого часу – не лише анексований Крим,війна в Донбасі та непоправні людські жертви…

Чи розпочався насправді шлях повергнення України в Європу? Чи усвідомлює так званий Старий світ ті загрози,які його очікують у випадку поглинання нашої країни імперською Росією? Однозначно відповісти поки що не вдасться навіть найобізнанішим геополітикам. Тим паче,після рекомендації пані Меркель щодо Путінового кума у переговорах на Донбасі,після зустрічі господаря Кремля у Відні… І питання навіть не в тому,що Глава Української держави заявляє про намір України стати повноправним членом ЄС,а в Євросоюзі домінує думка про недоцільність «політики розширення». Складається враження,що навіть осуджуючи агресора,в принципі,Старий Світ готовий «відкупитися» Україною від імперії зла. При цьому ніби не розуміючи,що після Києва Москва неодмінно кине свою орду на Кишинів,Вільнюс,Ригу,Варшаву… Звичайно,можливо,відповідь на ряд питань – у суто грошовій площини,у тому,що,ймовірно,й деякі європейські миротворці,схожі на великого патріота Німеччини Шредер,- теж на «газпромівській» чи іншій російській трубі.

Так чи інакше,Україні довелося стати не стільки геополітичним майданом (оскільки зі світових гравців реально ніхто не збирається зупиняти російський імперіалізм),а опинитися сам на сам з агресором,який фактично наближає Третю світову війну. Європейські поради щодо продовження на Донбасі мирного плану ще на три дні насправді дали можливість сепаратистам,контрольованим та озброєним Росією,зміцнити свої позиції,а Кремлю розширити «театр» тотального тероризму (з підривом залізничних колій,мостів,газогонів) на інші регіони України.

У цьому ж ракурсі навряд чи варто очікувати,що Угоду про асоціацію України з ЄС впродовж найближчих місяців ратифікують у всіх 28 країнах Євросоюзу. Та й чинний український парламент,зважаючи на наявність у ньому контрольованих специфічною мораллю «недобитків» екс-партії влади,симоненківців і т.д.,і т.п.,ще може видати таке,що Пунін і Тютіна («дівоче» прізвище спікера Ради Федарації Матвієнко) від щастя пустяться «в пляску счасться,напевая «Калинку-малинку»).

Минулий тиждень,коли путінська «шістка» Глазьєв називав Президента України Петра Порошенка нелегітимним,а уряд нацистським,переконав: Кремль не відмовився від своєї імперської стратегії. Заручником російського месіанського шовінізму поступово стає вся Європа. Та свій основний удар озброєна до зубів імперська потвора,використовуючи методику тотальної брехні,продовжує спрямовувати проти України. У відповідності зі стратегією «Русского мира»,у стилі держиморд: «Не было,нет и не будет». Тому,хоч,як зауважив Президент Петро Порошенко,«Україна демонструє не тільки словом,а ділом своє прагнення до миру. І ми уже заплатили дуже високу ціну за це прагнення»,Кремль нам «відплачував» війною.

Зважаючи на ці реалії спробуймо подумки перегорнути кілька сторінок періоду,що став надбанням історії. Тижня,про який змушений був зізнатися навіть Президент Білорусі Олександр Лукашенко: «Такого цинізму ми не чекали від керівників Росії».

«Імперії потрібна вся Україна»

Політичний аналітик Олександр Кочетков у своєму есеї «Україна – республіка світла» наголошує (див. «Українську правду»),що «нині українська нація народжується в реальній боротьбі за свобод. Сьогоднішня Україна освячена кров`ю полеглих на Майдані і «братньої війні». Війні,в якій одну частину єдиної країни вміло і цинічно нацьковують на іншу,підживлюючи конфлікт важким озброєнням і запеклими «миротворцями». Він також згадує,що так проект так званої Новоросії (Харківська,Херсонська,Миколаївська,Одеська та інші області),анонсованої помічником Путіна Сурковим та й самим «кремлівським баскетболістом»,не реалізується,адже «після оголошення санкцій імперії потрібна вся Україна – щоб не даремно страждати. І обов`язково Київ,аби косооким ординським оскалом вписатися у велику історію Київської Русі,включаючи канонічне православ`я». Експерт зазначає,що натомість кремлівські агресори винайшли новий «план Барбаросса» – економічне удушення. Адже Москва переконана: якщо воєнне протистояння триватиме досить довго,то Україна економічно завалиться,а США і ЄС не стануть нести на собі країну-банкрута. Однак,зауважує Кочетков,«усупереч Кремлю,війна не триватиме довго. Тому що ідея незалежної України куди предковічніша і життєздатніша,ніж міф про російську орду від Португалії до Японії. Не кажучи вже про експромт-конфуз на кличку «новоросія».

Він вважає,що імперські плани вдасться звести нанівець,якщо Україна зуміє «стати «республікою світла» – єдиною,патріотичною,з динамічним розвитком і соціально орієнтованою». Для цього,на його думку,слід втілити в життя принципи люстрації та антикорупції.

«Агресор все одно не зупиниться»

Російський економіст і політолог Андрій Ілларіонов,колишній радник президента Володимира Путіна,зазначає,що «мета Путіна залишається незмінною – або Україна стає путінською і йде під управління Кремля,або повинна перестати існувати як сучасне,незалежну державу» (тут і далі посилаємося на gordonua.com). За його даними,носіями антиукраїнських настроїв в Україні є близько мільйона людей,причому у них не стільки проросійські,скільки прорадянські настрої. Оскільки ж їх «не вистачило,щоб створити що-небудь переконливе для російського,українського та світового співтовариства,тому довелося здійснювати інтервенцію на півдні і сході країни за допомогою «стрілків»,«бісів»,«бабаїв» та інших терористів. Але з`ясувалося,що і цього недостатньо – при проведенні серйозної операції навіть зусиллями ослабленої української армії вони все одно будуть придушені». Зважаючи на це,наголошує експерт,«Путін прийняв рішення про новий етап в здійснюваної стратегії подальшої дестабілізації України. Ці дії можна назвати «Операція «Тліюче торфовище». На територію «ДНР» і «ЛНР» будуть закидатися бойовики і зброя з території Росії. Одночасно буде посилено поширення підривної діяльності в тих регіонах України,в яких у квітні-травні підтримки антиукраїнської діяльності серед громадян не виявилося». Ілларіонов попереджає,що «зараз випробуваний на Донбасі варіант,але вже на новому рівні і з новими силами буде поширюватися на всі вісім областей так званої Новоросії. Те,що ми бачили в Харкові та Одесі,і вибух газопроводу в Полтавській області,і масовий перехід кордону бойовиками і технікою,і підтягування російських збройних сил до кордону – все це частини нового етапу з підриву суверенітету та незалежності України. У Кремлі ухвалили рішення «не здавати» «ДНР» і «ЛНР»,що означає розв`язування повномасштабного військового конфлікту». Як переконаний аналітик,«у цій ситуації ключове питання полягає в здатності українських Збройних сил вирішити питання. Можливостей для дипломатичного припинення російської агресії проти України зараз,на жаль,немає. В останні два-три дні ми вступили в ситуацію,при якій високоймовірною стає повномасштабна війна між російськими та українськими Збройними силами. Не знаю,якою мірою новий президент України буде здатний на прийняття силового вирішення,але якщо він не віддасть такий наказ,то виразка на території Східної України обросте стінами,межами,усіма ознаками нового квазідержави». За версією Ілларіонова,«у Кремлі,схоже,прийняли рішення не здавати «ДНР» і «ЛНР» ні за яких обставин,що означає розв`язування повномасштабного військового конфлікту. У їхніх планах – відтворення «Русского мира». Єдиний серйозний гравець у світі,хто може цьому протистояти,- англо-саксонський світ,в який входять США,Великобританія,і так звані «прифронтові держави»: Польща і країни Балтії. З точки зору Кремля домовитися тут неможливо,тому війну потрібно вести до їх повного розгрому».

Експерт також констатує,що «у цій війні,на думку агресора,союзником може і повинна стати континентальна Європа на чолі з Німеччиною. Ця концепція знаходить розуміння серед низки політичних і ділових кіл європейських континентальних країн,передусім Німеччини та Франції. Україну розглядають як поля битви,яке агресор віддавати не збирається».
Ілларіонов категорично не згоден із думками,начебто війна припиниться,коли віддати окупантам Донбас. «Агресор все одно не зупиниться,- пояснює він. – Донбас сам по собі нікому не потрібен,він буде використаний як плацдарм для наступу на інші регіони України. Згідно з концепцією «Русского мира»,зародження єдиного російського православного народу відбулося в Києві,де Володимир Перший хрестив Русь. І тепер Київ разом з Києво-Печерською Лаврою повинні жити під одним державним дахом з рештою «Русского мира». Володимир Другий від України не відступиться».

«Посередницька місія Медведчука втрачає всякий сенс»

Політолог Володимир Фесенко,даючи оцінку спробам діалогу між представником України,екс-Президентом Леонідом Кучмою й особами зі створених Кремлем на території Донбасу сепаратистських ДНР і ЛНР,не вірить у щирість планів РФ. Він підкреслює (цитуємо «Главред»): «Головні перемовники про мир – це українська сторона,її зараз представляє Леонід Кучма,який не є офіційною посадовою особою,і тому може здійснювати переговори навіть з представниками сепаратистських республік. Друга сторона – Росія,третя – ОБСЄ. Медведчук з’явився за російською ініціативою як посередник з боку ЛНР і ДНР». Відтак він зазначає,що «оскільки в переговорах взяли участь прямі представники цих утворень (Бородай та інші),тому виникає питання – чи потрібна далі присутність Медведчука? Царьов з’явився за власною ініціативою. Думаю,що надалі українська сторона має жорстко наполягати на складі учасників переговорів,щоб там не з’являлися сторонні люди з метою попіаритися». Експерт вважає,що «ні Медведчук і вже,тим більше,ні Царьов не є членами контактної групи з переговорів у Донецьку. Якщо в переговорах і далі будуть брати участь представники ДНР і ЛНР,то посередницька місія Медведчука втрачає всякий сенс,як і його участь у переговорах». Він також не вірить,що Кремль справді підтримує мирний план Глави Української держави. «Путін одночасно і прагматик,і неоімперський романтик з ностальгією за радянськими часами. Він абсолютно самостійний у прийнятті найважливіших рішень. Але він вже не контролює повністю ситуацію на Донбасі та дії бойовиків. Очевидно,що Путін не хоче системного і гострого конфлікту з Заходом,який може принести величезні економічні ризики для Росії і для режиму Путіна. І неконтрольований розвиток конфлікту на Донбасі буде створювати ризики для Росії. Тому Путін пішов на участь у великій дипломатичній грі з мирного врегулювання конфлікту на Донбасі»,- пояснює експерт. Водночас він попереджає: «Але нам не варто розслаблятися. Путін буде просувати свій «мирний план» і спробує залишити своє шило в нашій дупі,вибачте за ці слова».

«… у подальшій дестабілізації в Україні»

Публіцист і журналіст Віталій Портников на сайті kontrakty.ua аргументує,чому політика президента РФ приречена на провал. Він сконцентровує увагу на трьох визначальних моментах,які фактично запрограмовують такі наслідки для Кремля. Віталій Портников вважає,що відповіді на суттєві питання щодо розвитку ситуації в Україні складно знайти,якщо не зрозуміти,які завдання сьогодні вирішує президент Російської Федерації. «Перше з цих завдань – це уникнути подальшої конфронтації з Заходом»,- переконаний він. Водночас,констатує експерт,«собиратель» мусить не спокушати долю так,щоб не уславитися в шовіністично налаштованому російському суспільстві «зрадником Донбасу і російських людей». Відтак Портников,торкаючись так званого другого завдання,спростовує міф,начебто це Путін зробив росіян такими шовіністами і агресорами. «Вони такими були до нього і залишаться після,- зазначає аналітик. – Єдине,що заспокоює Росію – необхідність зайнятися собою. Тому 90-ті і були короткою ілюзією нормальності – але при цьому трапилися і дві чеченські війни,і війна в Придністров`ї за участю віце-президента Росії,і війна в Абхазії,і марш-кидок до Приштини,і обіцянки створити «багатополярний світ» з Китаєм – і це все за Єльцина,не при Путіні. Путін просто прекрасно розуміє,від чого його співвітчизники втрачають розум – і блискуче спекулює їх божевіллям. Але при цьому йому не можна створити враження «зради» – а значить,необхідно продовжувати підтримувати «ополченців» і не допустити їх повного розгрому». Путін,зауважує Портников,«зацікавлений у подальшій дестабілізації в Україні,тому що ніяких інших важелів впливу на Київ вже не залишилося. Енергетичний важіль теж фактично перестав працювати на тлі зупинки переговорів і появи консолідованої позиції Києва і Брюсселя – чого ніколи не було раніше. По суті,Україна все більшою мірою стає частиною європейського політичного та економічного організму,навіть не входячи в ЄС. Це Путін і хоче поламати за допомогою дестабілізації».
При цьому «собиратель» має можливість створити пропагандистську ілюзію донбаського врегулювання,зменшити після цього тиск на Київ і уникнути економічного краху. Водночас у нього « є можливість ввести війська на Донбас,розв`язавши війну і отримавши нові санкції. Рейтинг буде рости,але в міру вв’язування російської армії в цю війну та економічного згасання з`являться нові проблеми,які можуть призвести до краху режиму і розпаду держави». Так чи інакше,Путін,який не допускає несприятливого результату,приречений на ще більш відчутний крах через відсутність логічного рішення.

«…цьому потрібно покласти край»

Глава МЗС України в інтерв`ю для«Die Presse» заявив: Україна має багато доказів,що колишній Президент Янукович підтримує терористів на сході країни. «У сфері зовнішньої політики ЄС має говорити в унісон,це важливо для його репутації та довіри до нього. Якщо приймаєте Путіна,потрібно говорити з ним відкритим текстом,і в особистих розмовах,і в публічних… На вирішення австрійців (запросити Володимира Путіна до Відня) я вплинути не можу. Як би там не було,Росія порушила всі можливі політичні та міжнародно-правові правила. Життя без правил несе в собі небезпеку для всіх»,- сказав Павло Клімкін (цитуємо з сайту liga.net). «Росія повинна припинити спроби переправляти в Україну зброю та бойовиків,- переконаний міністр. – Хто це організовує,я сказати не можу. Автомат Калашникова можна купити на чорному ринку,але от танк або ракети «земля-повітря» не можна. Нам потрібні сигнали,що Росія підтримує (запропонований Президентом України Петром Порошенком) план мирного врегулювання». «У нас маса доказів,що колишній Президент Янукович підтримує терористів. Ми чинимо тиск на російську сторону,щоб ці фінансові потоки були заблоковані. Але в останні дні підтримка зросла: у Ростові діють вербувальні пункти,у сепаратистів все більше важкого озброєння. Деескалація виглядає по-іншому,- зазначив Клімкін. – Я вчора сказав європейським міністрам: у Ростові можна просто зателефонувати за телефонним номером і записатися (в ополчення). Цьому потрібно покласти край,інакше жодних шансів на деескалацію у нас не буде».
Він також підкреслив,що «досі Москва намагалася дестабілізувати південно-східні регіони. Ті,хто називає себе сепаратистом,потім висувають вимоги незалежності. Таке трапляється і в інших країнах Європи. Але що ж роблять терористи на сході України? Вони знищують стратегічну інфраструктуру,водопроводи та лінії електропередач ,економіку». А після цього уточнив,що «у регіоні живе майже 8 млн осіб,а тих,хто бере активну участь у бойових діях,всього 10 тисяч,причому багатьох із них привезли ззовні. Адже люди не хочуть війни». За його словами,опитування в Донецьку і Луганську показало ,що «прихильниками російської анексії є від 18 до 20%,в першу чергу це представники старшого покоління,що ностальгують за Радянським Союзом».

«…за допомогою Європи змусити Київ погодитися на відчуження Донбасу»

Російський політолог Лілія Шевцова переконана,що «Путін з допомогою Європи намагається примусити Київ погодитися на відчуження Донбасу від України». Про це вона висловилася в однойменній публікації у газеті «День». На думку Лілії Шевцової,«те,що відбулося в Донецьку,вважати переговорами було б великим перебільшенням. Швидше за все,ця зустріч повинна була дати можливість учасникам оцінити позиції,наміри один одного,можливий баланс сил,а також реакцію на цю зустріч різних суспільств – на Заході,в Україні,в самопроголошених республіках і,можливо,реакцію російського населення. Хоча росіяни є найпасивнішою спільнотою,думки якої мало кого цікавить у Кремлі». Відтак вона підкреслює: «Той факт,що Москва все ж пішла в особі посла Зурабова на цю зустріч,свідчить,що Путін,очевидно,розуміє межі колишнього силового сценарію свого впливу на Україну і межі своїх можливостей дестабілізувати ситуацію на південному сході,перш за все в Донбасі. Очевидно,Путіна починає турбувати обіцянка Заходу,нехай і аморфна,перейти до санкцій третього рівня,які можуть завдати реальної шкоди російській економіці».

Лілія Шевцова висловлює свою версію щодо видозміненого сценарію умиротворення України по-кремлівськи. «Російський президент намагається змусити Київ погодитися з новим конституційним статусом самопроголошених республік і,по суті,за допомогою Європи змусити Київ погодитися на відчуження Донбасу від України,- констатує вона. – Таке,швидше за все,завдання Путіна в його новій тактиці – перетворити Донбас на подобу Придністров`я. Тобто на українське Придністров`я чи українську Абхазію». Експерт також висловила своє до ставлення до таких учасників перегорного процесу,як Леонід Кучма та Віктор Медведчук. Нагадавши,що Європа була представлена ОБСЄ та представником ОБСЄ пані Тальявіні,Шевцова вважає: цей факт «свідчить про те,що європейці дійсно побоюються подальшої конфронтації з ядерною Росією і не готові до застосування санкцій проти неї». На її думку,«навряд чи у Європи є стратегічний вектор і навряд чи Європа в особі Тальявіні наполягатиме,наприклад,про повернення Криму чи виведення російських найманців з Донбасу. Тому,швидше за все,Європа просто полегшує реалізацію російського сценарію в цій складній конфігурації».

«Йде війна не за Донбас,а за Україну на території Донбасу»

Блогер із Луганщини Олексій Заводюк підкреслює,що в довгостроковій перспективі фактично запрограмовано вихід Донбасу зі складу України,вважаючи,що «поступки щодо мови,фінансів і повноважень проблему сепаратизму не вирішать» (тут і далі посилаємося на «Українську правду»).

На його думку,«у боротьбі за Донбас Україна втратила найголовніше – час. Єдина тактика,яка могла привести до успіху,- миттєва реакція на сепаратистський бунт на Донбасі. Швидкий заклик добровольців і військовозобов`язаних,введення на Донбасі воєнного стану і прямого правління з Києва,взяття під контроль основних життєво важливих об`єктів,арешт всієї злочинної зграї,яка заправляє Донецькій і Луганській областю і безжалісне фізичне знищення всіх бойовиків». Експерт зауважує,що внаслідок зволікання ініціативу в свої руки взяли бойовики,тоді як владою України основна ставка начебто робиться на закулісні переговори з Путіним і залучення до цих переговорів США та Європи. «Зараз Путін повільно і обережно відповзає від Донбасу. Мавр зробив свою справу,і мавр може посидіти в сторонці,щоб не потрапити під роздачу західних санкцій і не дратувати зайвий раз США і Європу,- констатує Заводюк. – Бойовики на Донбасі вже досить добре озброєні і організовані. Скоро у них,крім важкої техніки,з`явиться авіація і установки ГРАД. Воювати за бойовиків будуть численні зрадники,яких дуже багато в керівництві України. І дуже скоро бойовики зможуть вести успішні бойові дії і без прямого військового втручання Росії». У той же час,він наголошує,що « жителі Донбасу дійсно ненавидять бойовиків за те,що вони підставили їх під кулі – але це не означає,що Донбас відмовився від ідей сепаратизму. Якщо на Донбасі пройдуть вибори,то перемогу на них здобудуть сили,які виступають за максимальну самостійність регіону або за повне відділення Донбасу від України. Перемога буде якраз за такими бойовиками,як Пушілін і Болотов».

Аналітик вважає,що Донбас хотів до Росії за кримським сценарієм,а йому в Кремлі запрограмували реалізувати цю ідею за югославським варіантом.
Олексій Заводюк також дає відповідь на запитання «Навіщо нам воювати за Донбас?»: «Справа в тому,що зараз йде війна не за Донбас,а за Україну на території Донбасу».

«Але Україну поставити на коліна вони не змогли»

Голова Верховної Ради України Олександр Турчинов,роздумуючи про російську агресію та анексію Криму,зазначає: «Європа і весь цивілізований світ не були готові до агресії. Вони боялися масштабної континентальної війни. Боялися,що війна прийде в Європу,яка сама воювати не готова. Так,на папері є країни-гаранти,але на ділі все,що ми отримали – співчуття и сухі пайки. Все» (посилаємося на «Лівий берег»). Колишній виконувач обов’язків Президента України підкреслює,що «спочатку Крим розглядався ними (російськими окупантами. – «ВП») як плацдарм. Плацдарм для повноцінного вторгнення,із захопленням Донецької,Луганської,Харківської,Одеської,Дніпропетровської,Херсонської та Миколаївської областей. Коли план прямого вторгнення був зірваний,вони запустили план масштабної дестабілізації в цих регіонах».

У той же час,Турчинов наголошує,що окупація України готувалася путінським режим задовго до Майдану. Він підкреслює,що «росіяни розглядали владу Януковича як маріонеткову,покликану забезпечити всі їх «хотілки»,але все одно до захоплення Криму вони готувалися заздалегідь. Більше того,коли Майдан ще тільки почався,а Янукович ще зберігав всю повноту влади,число обльотів нашого кордону російською авіацією збільшилася в сто разів. Якщо зовсім точно,то це почалося в другій половині 2013-го». Це було зумовлено і тим,що Кремль не довіряв навіть Януковичу,що «у Москві передбачали ймовірність того,що київська влада перестане бути підконтрольною. На цей випадок був передбачений режим вторгнення і військової окупації. Що,власне,частково реалізувалося». Ця окупація – частина стратегії Москви,«щоб відродити імперію. Як там: від моря до моря. Для Путіна це буквально нав`язлива ідея…Росіянам пропонують образ зовнішнього ворога,їм пропонують війну,ілюзію сили». Турчинов нагадує,що «точно так само було колись у фашистській Німеччині. У тоталітарних режимах завжди так: когось знищити,когось – поставити на коліна».

А відтак резюмує: «Але Україну вони поставити на коліна не змогли. Більш того,як не парадоксально прозвучить,зовнішня агресія тільки прискорила формування справжньої сильної нації в Україні. Нації,для якої «свобода» – не порожній звук,нації,готової себе захищати». Турчинов наголосив,що «кров українців – на совісті політичного керівництва Росії». Він також зізнався: «На жаль,я не вірю,що вони відмовляться від своїх імперських замашок,від подальшої агресії».

Те,що в Кремлі докладуть усіх зусиль,аби по-своєму «принудить к миру» нашу країну не варто сумніватися. І навіть поява під час переговорів кума Путіна – це претензія на те,щоб ця пристаркувата людина стала в перспективі від сили генерал-губернатором колонізованої території. Адже «собиратель»,який стверджував екс-президенту США,що «ты же понимаешь,Джордж,Украина,это даже не государство»,метою свого життя вважає не більше – не менше,а ліквідацію України як геополітичного фактора.

Тож і ситуація,зважаючи на специфічну неоднозначну позицію Європи та «зав’язаність» США на проблемі Іраку,стане подальшим суворим іспитом для нашої держави. Адже зрозуміло,що ні через день,ні через місяць чи рік Росія,«колективний монолітний Путін»,не відмовиться від своєї вже згадуваної нами практики «принуждения к миру». На цьому в міру своїх можливостей намагалися акцентувати увагу й ЗМІ: «Ветерани французького Іноземного легіону заявили,що Росія вербувала їх для війни на Донбасі» («УТ»),«РФ пропонує країнам Балтії знижку на газ в обмін на вихід з НАТО» («УП»),«У керівництві АТО є зрадники,- командир «Айдара» («ДТ»),«Під Слов’янськом терористи збили український вертоліт Мі-8: загинули 9 військових» («Цензор. НЕТ»),«Події в Україні поставили під сумнів проект європейської безпеки – голова ОБСЄ» (УНІАН),«Хід Медведчуком. Що означає поява нового обличчя у подіях на Донбасі» («Кореспондент»),«Більдт: Путін більше всього на світі боїться стабільної України» («Ліга. Новини»),«Військова допомога Заходу: сухпайки,бронежилети,гроші,консультації та обіцянки» («УТ»),«У Києві активісти пікетували представництво ЄС з вимогою до Меркель не нав`язувати Медведчука» («РБК Україна»),«Порошенко завдав зухвалий удар Кремлю. Путін програв по-крупному,- The New York Times» («Цензор.НЕТ»),«На переговорах про перемир’я Європу представляє «п’ята колона» Кремля»(crime.in.ua)…

В останній день червня завершилося так зване перемир’я,коли Україна не продовжувала АТО,а проросійські бойовики продовжували вбивати українських солдатів і зміцнювати свої позиції. Не відомо,на який термін Захід знову заставить Київ продовжити у цьому ж ракурсі. Не хочеться вірити,що доти,коли кремлівська «гуманітарна допомога» в ескорті танків,під гуркіт двигунів найновіших «Су»,під спів «зелених чоловіків» (начебто їх вишколювали німецькі фахівці) прибуде до української столиці.

«Єдине,що врятує ситуацію – зміна керівництва силових відомств,новий штаб АТО і заклик бойових структур,у яких є досвід перебування в гарячих точках. Все це повинно бути реалізовано одночасно з переговорами перших осіб України-Росії-Євросоюзу»,- переконаний екс-глава Служби зовнішньої розвідки України,генерал армії Микола Маломуж (gordonua.com).

Звичайно,це далеко не єдиний виклик,який дасться взнаки і впродовж найближчого часу,й у подальшій перспективі. Однак не варто сумніватися,що на послідовників гітлерівської стратегії неодмінно чекає свій Нюрнберг. Інше питання – яка ціна людська ліквідації сатанинського кривавого,антиукраїнського проекту «Русский мир». Адже,вкотре пригадаймо,добро завше перемагає. Хіба що життя,аби переконатися в цьому,часто не вистачає. Будьмо!