Марина Ставнічук зазначає,що «життя Надії Савченко почало рахуватися добами і годинами. Сухе голодування – це реальна загроза життю. Кожна хвилина виснажує і без того ослаблену Надію. Вона не раз демонструвала,що її слово не розходиться з ділом,отже – ми всі знаходимось перед загрозою втрати нашої видатної сучасниці».
А відтак вона констатує: «У своєму останньому слові Надія Савченко згадала президента Порошенка. Згадала його дипломатичні здібності. Вперше за ці роки. Це скидається на крик відчаю. Так – вона незламна. Але вона залишається жінкою. Людиною,яка смертельно втомлена. І знаходиться на межі людських можливостей. І оголошуючи про фактично намір вбити себе,вона згадує президента своєї країни. Згадує,як свій останній шанс. Це – особистий виклик для президента. Як глави держави і дипломата».
У цьому контексті,нагадує Ставнічук,президент Порошенко,«вручаючи нагороди видатним жінкам,розказав по «подвоєння зусиль» для повернення Надії Савченко на Батьківщину… Хоча реальні кроки треба було починати здійснювати ще вчора. І не сказав конкретно – які саме зусилля? Ані в плані міжнародного права та дипломатії,ані особистих зв`язків і важелів. Але це той самий випадок,коли суспільство має право знати,який у влади план порятунку Надії. Чи є він взагалі?».
Вона також звертає увагу на парадоксальний факт,коли «Уповноважена з прав людини українського парламенту пані Лутковська звернулась до російської колеги з проханням,щоб до Савченко допустили українських лікарів. Дивно. Невже Лутковська не в курсі,що її російська колега – пані Панфілова – днями президентом Росії призначена на іншу посаду – члена ЦВК Росії? В неї нині інші пріоритети,це ж очевидно. І,звичайно,швидкість її реакції та можливості впливу – під великим сумнівом».
Марина Ставнічук резюмує: «Отже,складається враження,що в них немає плану порятунку. До якого ще вчора повинні б були підключитись всі – і президент,і Парламент (народним депутатом якого від однієї з фракцій є Надія Савченко),і уряд… У цьому – вся наша влада: лінь,байдужість,цинізм,необізнаність та багато пафосу».
Зазначаючи,що «годинник безжалісно відлічує години,кожна з яких вартує життя»,вона закликає: «Тож робіть щось! І розкажіть нарешті суспільству,які саме зусилля «подвоюються». Це – обов`язок президента. Інакше люди ніколи не повірять,що ви робили все,що могли,для порятунку Надії Савченко».