Костянтин Боровой зазначає,що «Україна – це концептуальний інструмент збереження та зміцнення влади,нинішньої групи Путіна і його оточення».

Він наголошує,що «з боку Росії чекати нічого,крім лобової військової агресії…Теза «бідні росіяни,яким заморочили голову,і треба робити все,щоб їх переконати»,вже не працює. Немає ніяких бідних заморочених росіян. Є ворог. Як у нацистській Німеччині 100% підтримка. Спроба переконати,перевиховати,робити ставку на якісь опозиційні тенденції безглузда. Це – стан ворогів. Нічого позитивного очікувати від цього стану ворогів можна».

Боровой також радить не покладати жодних сподівань на російську опозицію. В РФ,вважає він,«після об`єднання з імперцями,демократична опозиція перестала існувати». Тож сподівання на спроможність російського суспільства раптом усвідомити катастрофічність свого становища дорівнює нулю. При цьому нагадує,що початок імперського проекту 1994 -1995 рік – протистояння Єльцина і Татарстану.

Роздумуючи про вірогідний подальший розвиток ситуації,Боровой висловлює переконання: « Останню крапку у війні може поставити тільки Україна. Вам доведеться воювати і воювати з величезними жертвами. До цього треба готуватися. Інших варіантів немає».

Але він також не виключає можливості «злиття» України Заходом. «Це один із сценаріїв,- зазначає експерт. – Російські війська починають пробиватися на Київ,Україна чинить опір. Величезне число жертв. Спроба прориву Росії через Крим на Придністров`я. Україна оголошується безпольотною зоною,як у Югославії,Лівії. І починається конфлікт. Нестійка рівновага,військова рівновагу може тривати скільки завгодно. Воно знекровлює Україну. З іншого боку,це знекровлення може тривати досить довго… Далі Україна перетворюється на копію Молдови. Таке існування між повільним вмиранням і повільним відродженням».