Сьогодні,20 жовтня,фонди Волинського краєзнавчого музею поповнилися унікальними врятованих артефактами – піхотними та кавалерійськими обладунками (кірасами) часів козацьких воєн і срібними з позолотою поясними прикрасами та гончарним посудом доби Київської Русі. Усі ці знахідки пройшли повну процедуру реставраційних робіт та отримали друге дихання завдяки старанням працівників музею та запрошеного реставратора.
 
«Це презентація реставрованих речей,які ми знайшли,під час археологічних розкопок,- розповідає завідувач відділу давньої історії Михайло Вашета. – Наприклад,уламки керамічного посуду ми розкопали у 2011 році в урочищі Гнідавська Гірка,це село Рованці,поблизу Луцька. Там же ми через 3 роки виявили і срібні речі,а обладунки були у наших старих фондах,але потребували реставрації».
 
Вмілими руками реставратора Олексія Войтюка з Рівного розбиті керамічні черепки перетворилися в цілісну,експозиційну посудину.
 
«Важче було працювати зі складанням кераміки,тому що черепків було багато,а з металом було легше,адже це цілісна річ,яку потрібно було лише механічно почистити».
 

 
На думку музейних працівників такі знахідки дуже цінні для вивчення історії і матеріальної культури прадавніх слов’ян.
 
«Адже можна простежити як розвивалося,наприклад,гончарне мистецтво у нас,- каже Олексій Войтюк. – Тут на глеках видно і сліди гончарного кола і людських пальців. Це свідчить про те,що якраз у ті часи (X ст.) слов’яни тільки почали освоювали техніку гончарного круга і експериментували з формами глеків,їх орнаменталістикою і матеріалами».
 
Реставратор також припускає,що посуд можливо виготовлений і майстрами з Києва,адже на той час Київська Русь утвердилася і на наших землях,тому сюди приїздили гончарі,які могли зробити посуд такий,яким користувалися київські князі.
 
Відреставровані кіраси – це обладунки 17 ст. німецького виробництва. Які робилися з цільної плити з заглибленим орнаментом.
 

 
«Інша кіраса – робилася польськими майстрами у 17 ст. з пластинок,- продовжує огляд експозиції Олексій Войтюк. – Причому,ці обладунки були у бою,бо на них є відмітки від куль. Це значить,що це період коли військові ще не відмовляються повністю від пластинчистого обладунку,але вже у боях використовується вогнепальна зброя».
 
Дослідники кажуть,що такі захисні обладунки могли носити і наші козаки під час воєн.