Дехто бігає лише у одній футболці, а хтось гріється гарячою кавою у Луцькій Венеції. Жовто-зелене листя, свіжоскошена трава і +16 – звичайний жовтневий день у луцькому парку.

Середина осені виявилася теплою. Незважаючи на різкі зміни температури, головний парк Луцька радо зустрічає відвідувачів. Центральна алея засипана багряним листям та осінніми квітами.

Спортсмени не здають своїх позицій, бігаючи під відкритим небом, а на новому стадіоні змагаються у першості баскетболісти. Атмосфера у парку відпочинку відповідає календарю: осінній одяг, чобітки замість босоніжок і теплий чай. У Луцькій Венеції точаться розмови про літні вечори.

Відвідувачі закутуються у теплі пледи, а гості міста занотовують на смартфони красу літньої тераси. Незмінним атрибутом Луцького парку є унікальна алея скульптур Миколи Голованя. Більшої таємничості додає опале листя, яке розмістилося обабіч скульптур. Пориви вітру нагадують, що осінь буває не лише сонячною. Вони зривають залишки сухого листя з дерев і розносять по території.

На сонці виблискують посмішки дітей, які насололжуються канікулами і, можливо, останніми теплими днями. Обабіч, на лавочках, сидять лучанини з книгами, кавою чи просто смартфонами, і які теж ловлять проміння жовтневого сонця. У парку можна зустріти і менших жителів міста. Сибірський хаскі, Мальтез, Чіхуахуа та звичайні дворняжки – усі вони гуляють по алеї зі своїми господарями.

Центральний парк культури і відпочинку імені Лесі Українки – це місце, яке наділене усією красою невимовної осені.

Дарина Андрощук