Ашіш Кумар Сен нагадує про відому істину: якщо люди не вірять у стабільність і безпеку навколишнього світу,популярність диктаторів зростає. Відтак він прогнозує,що «цей тренд збережеться до тих пір,поки люди вірять,що у світі й надалі пануватиме хаос».
 
Аналітик також цитує Томаса Меліа,співробітника американського Агентства з міжнародного розвитку,відповідального за програми в Європі та Євразії: «Сили нативізму,ксенофобії та істеричного антилібералізму найближчим часом нікуди не зникнуть,незалежно від того,як закінчаться вибори у Сполучених Штатах і Європі. Ми спостерігаємо зростання популярності войовничих лідерів у всьому світі».
 
Експерт констатує,що на Заході процвітають праворадикальні партії та ідеології (наприклад,французький Національний Фронт Марін Ле Пен),серед населення користуються популярністю такі політики,як Дональд Трамп,які виступають проти традиційного політичного істеблішменту країни. На його думку,«кризи – у державному управлінні,економіці та безпеці – посилили ці тенденції. Наприклад,привітний прийом,який німецький канцлер Ангела Меркель зробила біженцям із Сирії,Іраку та Афганістану,обернувся історичним провалом її партії на місцевих виборах».
 
Як переконаний Ашіш Кумар Сен,ці тенденції впливають не тільки на внутрішню політику тієї чи іншої країни,але й на міжнародні відносини загалом. Відтак він знову цитує вище згадуваного Меліа: «Диктатори-персоналісти підтримують агресивну зовнішню політику. З ними складно співпрацювати,вони непередбачувані. У себе вдома вони абсолютно необмежені в діях,орієнтуються при цьому на власні примхи,емоції та популістські настрої».