На думку Миколи Сірука,«анексія Росією Криму,де живують близькі до турків кримські татари,а також російська агресія на сході нашої країни стали випробуванням стратегічного партнерства між Україною та Туреччиною».

У той же час,керівництво Туреччини не продемонструвало незгоди з російською агресією та анексією Криму. 28 квітня в інтерв’ю американському телеканалу РBS турецький прем’єр Ердоган визнав,що він і Путін поважають один одного. А відтак додавши: під час телефонної розмови з Путіним заявив,що не погоджується з його діями в Криму. «Тобто,з боку Ердогна різкого засудження дій Путіна не було,а лише заклик позитивно ставитися до результатів виборів в Україні й визнати їхній результат»,– резюмує Микола Сірук.

А після цього експерт нагадує,що заступник секретаря РНБО Олександр Литвиненко звернув увагу: зараз існує брак розуміння,як працюють декларації,зокрема про стратегічне партнерство між Києвом і Анкарою. При цьому констатує: заступник директора Департаменту Європи в МЗС України Ольга Чубрикова зазначила,що за 23 роки незалежності України між нашою державою та Туреччиною не було жодного конфлікту. На її думку,співпрацю між обома країнами ще більше можна зцементувати великими проектами.

У цьому ж ракурсі висловилися й турецькі аналітики. Правда,заступник завідувача кафедри політології та міжнародних відносин університету Мармара Емре ЕРШЕН звернув увагу на те,що після анексії Криму баланс сил у регіоні Чорного моря змінився на користь Росії. «Анкара підтримала мирний план Порошенка,що є потужним сигналом довіри між Україною та Туреччиною,але,разом з тим,Туреччина не повністю використала дипломатичний потенціал у ситуації в Криму»,– вважає він.

Доцент університету Атилим Алі Хасан Карасар також наголосив на тому,що окупація Криму Росією повністю порушила баланс у Чорноморському регіоні,зруйнувавши традиційну безпекову структуру. Разом з тим,він нагадав,що 2004 року сама Туреччина виступила проти нового безпекового режиму в Чорноморському регіоні,коли,як зазначає Микола Сірук,«Сполучені Штати пропонували створити бази в Констанці та Варні,але тодішній уряд Туреччини,який очолював Ердоган,виступив проти цих планів,мабуть,щоб не дражнити друга Путіна. А тепер очевидно,що ця помилка Ердогана вилилася спочатку в російсько-грузинську війну,а тепер – у російську агресію в Україні».

Незважаючи на заяви про певну підтримку позицій України,насправді Турчеччина йде у фарватері кремлівської політики. «Більше того,Ердоган,як зазначають експерти,зробив ставку на співробітництво з Росією,яка стала третім зовнішньоторговельним партнером Туреччини. Із Росії надходить 16% газу,який споживає Туреччина. Окрім того,Росія будує в Туреччині АЕС,до того ж,як зазначили в розмові турецькі дипломати,цей контракт було оформлено без тендеру. І насамкінець Анкара дала добро на будівництво «Південного потоку» у своїх водах,– констатує Сірук. А відтак запитує: – І після цього говорити,що Туреччина може бути посередником між Україною та Росією?»

Загалом же,посилаючись на старшого наукового співробітника британського Королівського інституту міжнародних відносин Chatham House Джеймса Шерра,аналітик констатує: «У російсько-українському конфлікті переможцем став Китай,а Туреччина – великим невдахою».