2 червня 1943 року волинське село Гірка Полонка стало жертвою грабіжницького нападу підрозділу німецьких окупаційних військ та польського загону допоміжної поліції. В ході каральної акції були знищені більше 60 місцевих господарств та вбито 22 місцевих мешканця. Дим від згарищ побачили вояки місцевого підрозділу УПА, які, прибувши до села, дали бій загарбникам, у якому здобули перемогу та повернули селянам Гіркої Полонки те з награбованого, що вдалося відбити у ворога.

Сьогодні, 8 червня, у селі Гірка Полонка Луцького району була відзначена 75-та річниця цієї події, та відбулися заходи з вшанування пам’яті воїнів УПА та невинно вбитих загарбниками місцевих мешканців. Участь у мітингу-реквіємі взяли представники духовенства, влади, громадськості та ветерани УПА.

На початку заходу заупокійну літію за спокій душ воїнів, що віддали життя за Україну та невинно вбитих мирних мешканців відслужили священики УПЦ КП на чолі із Луцьким районним деканом протоієреєм Володимиром Присяжнюком.

«Ми сьогодні вшановуємо пам’ять про одну з тих трагічних, і водночас героїчних подій, які відбувалися на нашій святій українській, волинській землі у 1943 році. Це дуже добре, що народна пам’ять жива, що жива пам’ять в архівах, і сьогодні все те, що було таємним, стає явним, виходить на поверхню. Сьогодні ми по-новому дивимося на історію, переоцінюємо її, тому що ми хочемо жити на нашій Богом даній українській землі, і хочемо жити на ній вільно у своїй державі. Нехай живе ця пам’ять, нехай цю нашу історію вивчає молоде покоління», – зауважив Луцький районний декан УПЦ КП протоієрей Володимир Присяжнюк.

Після панахиди сам мітинг-реквієм розпочався виконанням Державного Гімну України. До присутніх із промовами звернулися голова Луцької РДА Ігор Ярмольський, директор ЗОШ І – ІІІ ступенів села Гірка Полонка Василь Мацялка, представник Українського інституту національної пам’яті Леся Бондарук, станична Луцької станиці Братства ветеранів УПА Марія Ткачук та громадська діячка і поетеса Сіма Кордунова.

«Літо 1943 року було  дуже важким для нашої землі,  і, на жаль, це був і час українсько-польського протистояння. Тут неподалік був  фільварок, який належав графам Ходкевичам, і була польська залога, яка охороняла те майно, що залишилося, підтримку поляки отримували і від колонії  Антонівка, де була польська «пляцувка», і де готувалися загони для нападів на українські села, і які займалася грабунком і підпалами. І 2 червня 1943 року зі сторони міста Горохова рухалася колона автомобілів і возів із награбованим. Німці та поляки везли те усе до Луцька, щоби доправити потім до інших регіонів. Про те, що сталося тут довідалася розвідка українських повстанців. Тоді, коли німці та поляки підпалили перші хати, піднявся стовбур диму і розвідка повстанців повідомила, що треба йти на допомогу. Бій відбувався на місці теперішньої Козацької могили, де був лісок. Ворог був розбитий і змушений відступити, і це була, хоч і невелика, але перемога», – так розповів про події, що відбулися у Гіркій Полонці в ці червневі дні 75 років тому директор ЗОШ І – ІІІ ступенів села Гірка Полонка Василь Мацялка.

«Ми сьогодні повинні спілкуватися із тими живими свідками історії, яким нині вже по 90 років. Ми не повинні боятися, бо період боязні пройшов, і ми вже півстоліття живемо в незалежній Україні. Низький уклін воїнам УПА, і слава Героям України», – наголосив голова Луцької РДА Ігор Ярмольський.

«Мені хочеться сьогодні схилити голову і вшанувати пам’ять тих мирних мешканців села Гірка Полонка, які загинули тоді і загинули невинно. Ми також повинні пам’ятати, що УПА вела у ці роки націозахисну боротьбу на своїй власній землі. І для мене дуже принциповим є те, щоби участь у цих наших заходах брав у Генеральний Консул Республіки Польща у Луцьку. Тому, що, якщо на державному рівні йдеться про формулу «пробачаємо і просимо вибачення», якщо наші представники влади беруть участь у польських пам’ятних заходах, то чому тут нема польських представників, і вони у молитві не схиляють разом із нами голови. Це було б по-християнськи і справедливо. І впевнена, що ніхто не наважиться їх тут у чомусь звинувачувати. Це – справа минулих років, але знати правду, її пам’ятати і визнати історичні помилки –  це наш спільний обов’язок і перед Богом і перед нащадками», – такі міркування висловила  представник Українського інституту національної пам’яті Леся Бондарук.

Учасники заходу також поклали квіти до пам’ятника полеглим у ІІ Світовій війні, біля якого і відбувся пам’ятний захід.  Потім поетеса Сіма Кордунова продекламувала кілька присвячених УПА поезій, а хор «Посвіт» виконав низку повстанських пісень.