Про це йдеться в колонці засновника порталу historia.org.pl Войцеха Духа,- пише «Українська правда».
 
Відповідно ж до поки чинних програмних основ з історії для початкових шкіл,у розділах,що стосуються відродження Польської держави,”учень збирає інформацію про заслуги для Польської держави Юзефа Пілсудського і Романа Дмовського”.
 
Вище цитований фрагмент навчальної програми замінено іншим: “Учень розміщує в часі та розповідає про Юзефа Пілсудського і його солдатів”.
 
Постать Романа Дмовського в історії боротьби за незалежність Польщі в ХХ ст є справді непересічною.
 
“Діяльність Романа Дмовського в якості голови Польського національного комітету,очільника однієї з найбільших польських політичних сил – “ендеції” (національної демократії) фактичного керівника польської делегації на Паризькій мирній конференції ставлять його на одне з провідних місць серед осіб,яким Польща завдячує здобуттям незалежності у 1918 р.,– говорить асистент кафедри історії Центральної та Східної Європи КНУ ім. Т. Шевченка Артем Папакін.
 
Окрім Дмовського нові програмні основи обійшли увагою таких діячів,які вважаються великими героями польської незалежності: Войцех Корфанти (політичний діяч,який боровся за приєднання Верхньої Сілезії до Польщі),Вінцентій Вітос (тричі прем’єр-міністр Польщі) та Ігнацій Дашинський (перший прем’єр-міністр відновленої Польщі,маршалок Сейму – соціаліст).
 
У зв’язку з цим,пише Дух,це призведе до продовження міфу,що поляки завдячують здобуттям своєї незалежності 1918 року виключно Пілсудському.
 
“Погляди Дмовського впливали на зовнішню політику Польщі,де “інкорпораційна” концепція Дмовського боролася з “федеративною” Пілсудського. Ризький мирний договір,що поділив українські і білоруські землі між Польщею та радянською Росією,був якраз тріумфом “інкорпораційної” концепції: Польща отримала території з непольським населенням,яке намагалися асимілювати”,– коментує Папакін.
 
Захисники міністерського проекту стверджують,що викреслення прізвища Дмовського не означає,що в школі вчителі не обговорюватимуть його вклад у здобуття незалежності.
 
Їх аргументом є те,що програма передбачає,що “учень оцінює польські збройні та дипломатичні зусилля та перелічує державотворчу працю під час війни”.
 
Захисники Дмовського переживають,що він уже не буде ключовою постаттю в історичній освіті молодих поляків,так я це є зараз.
 
Водночас,за словами Артема Папакіна,заслуги Романа Дмовського перед батьківщиною затьмарені його ксенофобськими поглядами.
 
Він,зокрема,був антисемітом,а також не вважав українців та білорусів за окремі нації,здатні жити у власних державах. Крім того,до 1917 р. Дмовський стояв на відвертих проросійських позиціях
 
“Вочевидь,такі деталі біографії і спричинили його викреслення з частини шкільної програми”,– переконаний історик.