Голова Українського інституту національної пам’яті Володимир В’ятрович проаналізував сучасні українсько-польські відносини. Про це йдеться в інтерв’ю на сайті «Історичної  правди».

В’ятрович констатує, що «градус напруження у польсько-українських стосунках далі підвищується… Антиукраїнські інформаційні істерики далі на порядку денному». На жаль,  зазначає він, «у Польщі відверто звучать голоси, навіть з парламентської трибуни, які підтримують нищення українських пам’ятників. У такій ситуації виявити провокаторів набагато складніше. Я не сумніваюся, що третя сила діє і в Польщі, але суспільна ситуація допомагає їй, і списати все тільки на  «руку Москви» складно».

Очільник Інституту національної пам’яті  нагадав, що  наближається століття ЗУНР – ще одна непроста сторінка історії.А відтак дав оцінку тому, що нещодавно група польських молодих людей зірвала захисні щити зі скульптур левів на Личаківському цвинтарі у Львові.  На  його думку,«сама присутність цих левів на Личаківському кладовищі – вже провокація. Пам’ятник на меморіалі так званих  «львівських орлят» – результат тривалого і важкого компромісу між українцями та поляками.І прикро, що польські політики так нахабно і впевнено руйнують цей компроміс, намагаючись поставити левів, яких не було у попередніх домовленостях».

В’ятрович підкреслив: «Наближається століття створення ЗУНР і першої польсько-української війни. Очевидно, що питання цих левів теж буде використовуватись для подальшого нагнітання. Тому я переконаний, що Львівська міська рада має зробити все, аби відновити попередній вигляд цього місця.Левів треба вивезти звідти. Їхня присутність – провокація, що створює передумови для подальших провокативних дій».

Очільник Інституту  національної  пам’яті  висловився про перспективи польсько-українських відносин в історичній царині. «Україна змінилася, – сказав він. – Мені здається, польські політики починають це розуміти. І попри труднощі, які є, в цілому нинішня криза зробить наші стосунки сильнішими, тверезішими, не буде невиправданих очікувань на одностороннє постійне каяття українців та на постійну роль адвоката з польської сторони. Ми зможемо вийти на рівень рівноправних стосунків, які базуються на взаємній повазі».