Із гірничою справою Микола Михайлович знайомий із дитинства. Народився у шахтарській родині на Донеччині. Після закінчення школи вступив до Московського гірничого інституту. Працював звичайним шахтарем,згодом обіймав посаду начальника дільниці. На Луганській шахті працював головним інженером,- інформує Нововолинськ.

– Після Луганська запропонували поїхати в «Укрзахідвугілля» директором шахти,там пропрацював три роки. Потім два роки управління шахтою на Сахаліні. Згодом був головним інженером на попередньому місці роботи,далі – комерційна структура «Укрросвугілля»,що займалася поставками гірничого обладнання. Там пройшло 25 років. Побував практично на усіх вугільних об’єднаннях колишнього Радянського Союзу. Тож стосунок до вуглепрому маю безпосередній,– наголосив Микола Рак.

Ситуація,що склалася в українській вугільній промисловості,нині без перебільшення критична. Державна підтримка практично відсутня,а гірники 10-ї копальні Нововолинська зарплату отримують регулярно: двічі на рік. Прохідницька ланка періодично у неоплачукваній відпустці через брак матеріалів для продовження будівництва. На питання,чи впорається новий очільник із поставленими завданнями,Микола Рак відповідає: його ціль – завершити довгобуд.

Якщо Україна врятує вугільну галузь,то вона в свою чергу врятує Україну – цим девізом керується новопризначений директор.

Новий керівник вже встиг оглянути об’єкти на поверхні та під землею. Познайомився Микола Рак і з колективом. Директор дав розпорядження усім підрозділам підприємства проаналізувати,чого не вистачає для завершення довгобуду,й врахувати усі побажання підопічних. Відмітив чимало прорахунків попередніх керівників і пообіцяв поділитися першими результатами своєї роботи вже до першого вересня. І хоча нововолинські гірники очікували призначення місцевого керівника,все ж таки сподіваються на ефективне управління і врешті-решт хепі-енду в епопеї «Будівництво 10-ї шахти Нововолинська».