У Львові сьогодні на 87 –му році життя помер відомий український письменник,громадський діяч,один з організаторів Товариства української мови ім. Т. Шевченка,Народного Руху України,член Спілки письменників України,депутат Верховної Ради України І-го скликання (1990–94),Заслужений працівник культури України Роман Іваничук. Про це пише «IA ZIK» .
 
«Наша країна тримається на таких людях,як Роман Іванович. Справжній патріот,який і словом,і ділом будував незалежну Україну. Співчуваємо і сумуємо разом з родиною»,– зазначив Андрій Садовий,міський голова Львова.
 
Поховають Романа Іваничука на Личаківському кладовищі. Деталі буде повідомлено пізніше.
Довідка.
Роман Іваничук – народився 27 травня 1929 р. у с. Трач,тепер Косівського району Івано-Франківської області. У 1954р. у студентському альманасі Львівського університету,де він навчався,опублікував свою першу новелу «Скиба землі»,яку схвально зустріла критика.
У 1957 р. Іваничук закінчив філологічний факультет Львівського державного університету,працював викладачем мови й літератури. Протягом 1963–1990 pp. письменник працював у редакції журналу «Жовтень». З 1990 р. завідував відділом прози журналу «Дзвін». Цього ж року був обраний народним депутатом УРСР.
 Роман Іваничук є автором збірок новел «Прут несе кригу» (1958),«Не рубайте ясенів»,«Під склепінням храму» (обидві–1961),«Тополина заметіль» (1965),«Дім на горі» (1969),«Сиві ночі» (1975),трилогії «Край битого шляху» (1964),повістей «Місто» (1977) і «Сьоме небо» (1985). Наприкінці 60-х pp. письменник звернувся до історичної прози,яка швидко принесла йому заслужене визнання: роман «Мальви» (1968),«Черлене вино» (1977),«Манускрипт з вулиці Руської» (1979),«Вода з каменю» (1982),«Четвертий вимір» (1984),«Шрами на скалі» (1987).
 За роман «Манускрипт з вулиці Руської» Р. Іваничук у 1979 р. отримав премію ім. А. В. Головка; у 1985р. за романи «Вода з каменю» та «Четвертий вимір» – Державну премію УРСР ім. Т. Т. Шевченка. У 90-х pp. письменник збагатив українську літературу новими творами: «Бо війна – війною…» (1991),«Орда» (1992),«Ренегат» та «Євангеліє від Томи»,написав автобіографічний твір «Благослови,душе моя,Господа…» (1993),в якому розповів про своє життя.
 Заглиблення в історичне минуле свого народу,спільні події й герої,символічні образи,провідні ідеї,передовсім,найголовніша – ідея любові до рідної землі й народу як смислу існування людини об’єднують усі романи Романа Іваничука в один цикл,в один великий роман про рідну історію. Людина в його творах духовно пов’язана з тим часом,в якому вона живе,пронизана його плином,і він зумовлює її поведінку і її мету. Саме через випробування в досягненні цієї мети людина й розкривається в творах Романа Іваничука.