У ніч на 4 січня луцькі гвардійці, виконуючи завдання з охорони громадського порядку, першими прибули на пожежу та врятували чоловіка, який самотужки не міг ходити. Про це повідомляють на сторінці військової частини Національної гвардії України міста Луцьк.
Інший чоловік, який перебував у палаючому будинку, загинув на місці події.
Військовий наряд у складі лейтенанта Віктора Дьоміна, старших солдатів Олександра Рабчуна , Сергія Кунчика і солдата Максима Пилипчука, близько 22:45 3 січня отримав повідомлення інформативного характеру, що на вулиці Чернишевського у приватному секторі горить будинок і у ньому, можливо, є люди. Почувши це, начальник військового наряду лейтенант Віктор Дьомін наказав водієві Олександру Рабчуну їхати на місце події.
«Ми прибули першими і побачили, що палає частина приватного будинку. Сусіди, які стояли поблизу, повідомили, що там є люди. Однак самі не наважувалися йти усередину, оскільки будівлю охопило полум’ям. Миттєво зреагувавши, ми побігли в бік палаючого будинку. Я одразу звернув увагу, що на вулиці на місці встановлення газового лічильника з труб капала рідина і негайно кинувся перекривати газ. Людям, які стояли поблизу, наказав негайно відійти на безпечну відстань від будинку, бо розумів, що в будь-який момент може трапитися вибух. Попередив про це і хлопців, які вже на той момент рушили далі в будинок шукати потерпілих», – розповів Віктор Дьомін.
Швидко знайти одного з них Сергієві Кунчику та Максиму Пилипчуку допоміг пес. Гавкаючи, він вказав на місцезнаходження чоловіка. Той лежав біля відчинених вхідних дверей. Він не міг встати і благав про допомогу. Взявши за руки і ноги, гвардійці швидко винесли його на вулицю в безпечне місце.
У цей час на місце події прибули пожежники, карета швидкої та поліцейські. Другого чоловіка, якому у кінці січня мало виповнитися 74 роки, врятувати так і не вдалося. Він загинув на місці події.
«Була майже 23 година ночі. Ми з моїм колишнім тестем уже дрімали. Та крізь сон я відчув їдкий запах диму. Зрозумів, що щось горить, – розповів врятований 51-річний Геннадій Саванюк. – Почав гукати тестя, та він не відгукувався. Оскільки сам ходити не можу, як-то кажуть «крабом» почав повзти до виходу. В коридорі хапнув їдкого диму і зрозумів, що сили покидають мене. Але дякуючи гвардійцям, я лишився живим».
Разом з Геннадієм Саванюком в будинку проживали його 15-річна донька та 22-річний син. На момент пожежі дівчина саме поверталася додому з прогулянки, а син був на роботі. Тепер троє лишилися без даху над головою.

Більше читайте новин на нашому телеграм каналі та на сторінці у Facebook