Мужні чоловіки та юнаки у камуфляжі,балаклавах та шоломах не стримували слів і плакали за своїм побратимом.

Мати загиблого від кулі снайпера молодого лучанина ридала та цілувала його тіло.

Раптом вона підійшла до одного із бійців «Правого сектору» Сергія Марчука,впала перед ним на коліна і попросила бути їй за сина,адже він таки приніс його тіло їй. Хлопець теж став на коліна і почав просити вибачення у матері за те,що він не вберіг її сина. Він ридав. Так вони простояли обнявшись кілька хвилин.

Натовп кричав «Герої не вмирають!» та «Василь – герой України!».

«Підступна рука снайпера відібрала життя цього юнака. Ми не говоримо про снайпера,як про якогось інопланетянина,ми говоримо про військовика,якому ми платимо зарплату. Ви йому даєте на хліб,а він вбиває ваших дітей – така правда життя. Ми повинні не замовчувати її. Ми несли його на Майдані не для того,щоб зціпивши зуби та кулаки завтра мстити. Достатньо пролитої крові! Правду ми повинні знати,щоб знову за наші з вами кошти не наймати вбивць наших дітей. Кривава влада,криваві і її діяння. І хто ж у більшості – Партія регіонів та Комуністична партія. Дві криваві партії,які виділили кошти для цих снайперів. Сьогодні заради того юнака,простимо,так,як Господь,який казав в адресу тих,які його розпинали «прости їх Отче,не знають,що роблять»,– звернувся до присутніх митрополит Луцький та Волинський Михаїл.

Також він закликав лучан не чинити помсти,а простити заради майбутнього. Далі має звершитися Божий суд,адже Бог знає,хто натискав на спусковий гачок.

Священик наголосив на тому,що жертва,яку приніс Василь Мойсей та його побратими не має бути марною.

Духівник зауважив,що юнак вартий,щоб його поховали на луцькому меморіалі і порівняв його із воїнами ІІ святого війни та бійцями,що загинули в Афганістані.

Також владика Луцький та Волинський Михаїл назвав юнака праведником і святим,який має стати прикладом любові до рідної землі для кожного християнина.