Дійство,що стало з роками своєрідним брендом Луцька,розпочалося на Театральному майдані. До заходу долучилися представники влади,духовенства,громадськості,особливо багато було молоді. Серед представників студентства були і студенти ВПБА УПЦ КП і ВДС УПЦ – хлопці у підрясниках тримали в руках ікони. Багато присутніх були у вишиванках,особливо гарно рушники виглядали у руках наймолодших учасників дійства.
“Рушник об`єднує нас незалежно від віку,віросповідання,інших чинників – адже ми всі українці”,- додав заслужений діяч мистецтв України Віталій Іваницький.
Лучани та гості міста,які долучилися до фестивалю,із рушниками в руках вишикувалися від Театрального майдану вздовж вулиці Лесі Українки. Таким чином довжина цьогорічного загального “рушника єднання” сягнула майже кілометру.
“Я сам родом з Полісся,і з рушниками у мене з дитинства пов`язані найтепліші спогади. Я пригадую,як їх вишивали,як ми дітьми бігали по цій білій тканині,яку ранньою весною клали на ще холодну землю. Врешті рушник – це наш національний символ”,- сказав у коментарі “ВП” луцький краєзнавець Петро Троневич.
“Я – українець,я люблю мою рідну землю. А вишитий рушник – це наш національний символ,і я люблю його усім серцем. Тому я прийшов сьогодні сюди,щоб взяти участь у цьому прекрасному дійстві”,- резюмував студент IV курсу ВДС УПЦ Іван Смітюх.