Увечері близько 50 молодих людей у вишиванках з прапорами із жалобними стрічками зібралися на Театральному майдані. Далі вони вирушили вулицею Лесі Українки під стіни Луцької тюрми. Ті,хто йшов попереду,тримали чорно-білі портрети українських героїв часів ОУН-УПА та новітніх – часів Майдану. Порядок охороняла безприцендетна кількість правоохоронців. Також молодь несла у руках величезний червоно-чорний прапор. Дорогою вони вигукували націоналісти і патріотичні гасла.

Під стінами Луцької тюрми присутні хвилиною мовчання вшанували волинян,котрих розстріляли бойовики під Волновахою.

Перед присутніми виступила і сестра загиблого на Майдані волинянина Василя Мойсея Марія. Вона закликала молодь дізнаватися більше про історію України,а зміни розпочинати із себе.

Заступник лідера «Правого сектору» на Волині із силових питань Сергій Мерчук на псевдо «Звіробій» прочитав «Молитву українського націоналіста».

«Україно,Мати Героїв,зійди до серця мого,прилинь бурею вітру кавказького,шумом карпатських ручаїв,боїв славного Завойовника Батька Хмеля,тріюмфом і гуком гармат Революції,радісним гомоном Софійських Дзвонів. Нехай в Тобі відроджуся,славою Твоєю опромінюся,бо ти все життя моє,бо Ти все моє щастя.

Задзвони мені брязкотом кайдан,скрипом шибениць в понурі ранки,принеси мені зойки закатованих в льохах і тюрмах,і на засланні,щоб віра моя була гранітом,щоб росло завзяття,міць,щоб сміло я йшов у бій так,як ішли Герої за Тебе,за Твою славу,за Твої Святі Ідеї; щоб помстити ганьбу неволі,потоптану честь,глум катів Твоїх,невинну кров помордованих під Базаром,Крутами,в Кінгірі і Воркуті,геройську смерть героїв Української Нації,Української Національної Революції — полковника Євгена Коновальця,Басарабової,Головінського,Шухевича,Бандери та славну смерть Данилишина і Біласа,і тисяч інших незнаних нам,що їх кості порозкидані або тайком загребані.

Спали вогнем життєтворчим всю кволість у серці мойому. Страху нехай не знаю я,не знаю,що таке вагання. Скріпи мій дух,загартуй волю,у серці замешкай мойому! У тюрмах і тяжких хвилинах підпільного життя рости мене до ясних чинів. В чинах тих хай знайду я смерть солодку,смерть в муках за Тебе. І розплинуся в Тобі я,і вічно житиму в Тобі,Відвічна Україно,могутня і соборна!»,- повторювали за ним присутні.

Завершилася акція виконанням Гімну України.

Довідка «ВП»:

День Героїв або Свято Героїв — щорічне свято в Україні,встановлене на честь українських вояків — борців за волю України,передовсім,лицарів Київської Русі,козаків Гетьманської Доби,опришків,українських січових стрільців та вояків Армії УНР,УПА та діячів ОУН. В сучасному вигляді відзначається 23 травня,але святкові та вшанувальні заходи проходять весь тиждень,на який припадає свято. Для зручності та якомога більшої участі,масові заходи,почасти,відбуваються в п`ятницю,суботу та неділю,що настає після свята.

У 1941 році Другий Великий Збір Організації Українських Націоналістів постановив щороку,23 травня,святкувати День Героїв. Свято було приурочене до сумного дня 23 травня 1938 року,коли в Роттердамі було вбито Євгена Коновальця. Було також обумовлено,що саме у травні пішли з життя «кращі сини України XX століття»: Микола Міхновський,Симон Петлюра та Євген Коновалець.

До здобуття Україною незалежності свято святкувалося підпільно,з проголошенням незалежності у 1992 році почало набувати розголосу.