Святковий концерт для військових,котрі жертвували власним життям у далекому Афганістані,відбувся у стінах Волинського облмуздрамтеатру.
 
Розпочався захід,традиційно,із виконання Державного Гімну України та вшанування пам’яті полеглих бійців хвилиною мовчання. Потому,до уваги всіх присутніх продемонстрували кінофільм про війну в Афганістані,яка відбувалася у зовсім недалеких 80-х роках минулого століття. Тоді ще військові з України вирушали на Схід у складі радянської армії,нині чимало з них беруть участь у бойових діях на сході України в складі армії української. Це люди,котрим впродовж життя довелося пізнати біль і втрати від двох воєн. Втім,сьогодні,згадуючи буремні часи,сильні та ще такі молоді ветерани із радістю зустрічали один одного,міцно потискаючи руки та обіймаючи своїх побратимів. Водночас,щиро та по-доброму,усміхалися власним дітям,яких привели на урочисті заходи… У такі моменти дуже помітно,що та,здавалося б,безпосередня усмішка до молодого покоління таїть у собі чималу глибу життєвого досвіду,набутого дорогою ціною.
 

 
Серед усіх присутніх,участь в урочистостях взяли й представники місцевої та обласної влади.
 
Зокрема,голова обласної спілки афганців та депутат обласної ради Григорій Павлович наголосив,що 15 лютого – це особлива дата для солдатів та офіцерів. І цього дня щороку люди відзначають подвиг воїнів,аби із покоління в покоління передавати пам’ять про них.
 

 
«15 лютого – особлива дата для солдатів та офіцерів,які гідно виконали свій військовий обов’язок в Афганістані та на території інших держав. Ці щорічні зустрічі необхідні нам,щоб в пам’яті людській зберігалася повага до воїнів,які проявили стійкість,відвагу та героїзм,та виконали військову присягу. На життя наших родин випало дві неоголошені війни. Війна – це каліцтво і втрати,це чиєсь недожите життя. В ці дні по всій Україні до пам’ятників загиблих учасників бойових дій ми покладаємо квіти та схиляємо голови в знак глибокої вдячності та шани за їхній бойовий подвиг»,- зазначив Павлович.
 
Окрім того,очільник обласної спілки афганців додав,що 70 волинян були повернуті із Афганістану «чорними тюльпанами» до рідних домівок і щорічно цей світ покидають десятки бойових побратимів. Так,минулого року попрощатися довелося ще із 30-ма воїнами. А тому насамкінець Григорій Павлович побажав своїм бойовим друзям здоров’я,всіх благ та Божої допомоги й зазначив,що найцінніше,що дав їм Афганістан – міцну дружбу,бойовий досвід й загострене відчуття любові до Батьківщини.
 

 
Після концерту в облмуздрамтеатрі усі присутні взяли участь в урочистій ході містом,яка протяглася від Театрального майдану до меморіального комплексу «Вічна Слава».
 
Варто зазначити,що війна в Афганістані — повномасштабний збройний конфлікт-агресія Радянського Союзу,проти суверенного Афганістану під приводом боротьби з моджахедами,у якому брали участь урядові війська Афганістану і Радянського Союзу проти повстанських груп моджахедів. Розпочалась у грудні 1979 року нападом спецпідрозділів КДБ СРСР на президентський палац у Кабулі і вбивством президента країни Хафізулли Аміна і його оточення та введенням у країну «обмеженого контингенту» Радянської Армії. Війна за офіційними радянськими даними тривала до виводу основної маси радянських військ 15 лютого 1989 року. Унаслідок цієї війни загинуло (за міжнародними даними,прийнятими також і СРСР) близько 1,5 млн або 10% з числа тодішнього населення країни. Радянські втрати,за офіційними даними СРСР,становили близько 15 тисяч військовослужбовців.
 

 
Виведення радянських військ з Афганістану почалося 15 травня 1988 року,відповідно до укладених в квітні 1988 року Женевських угод про політичне врегулювання становища навколо ДРА. Радянський Союз зобов`язався вивести свій контингент у дев`ятимісячний термін,тобто до 15 лютого наступного року.
 
За повідомленнями,в перші три місяці Афганістан покинули 50 183 військовослужбовців. Ще 50 100 осіб повернулися в СРСР у період з 15 серпня 1988 по 15 лютого 1989 року. Операція з виведення військ постійно піддавалася атакам з боку моджахедів. За інформацією газети «Вашингтон пост»,всього в цей період було вбито 523 радянських солдатів.
 
15 лютого 1989 року генерал-лейтенант Борис Громов,згідно з офіційною версією,став останнім радянським військовослужбовцем,який переступив по Мосту Дружби кордон двох країн.