Павло Середюк із Ратнівського району на момент мобілізації мав на утриманні 2-х малолітніх дітей,дружина була вагітна,він був офіційним доглядальником батька – інваліда 2 групи (ампутована нога) та матері-інваліда 2 групи-(лежача). В день відправки на Схід дружина втратила дитину,а Павло попросив відпустку на 10 днів,щоб її підтримати. Відпустку не надали,зате відкрили кримінальне провадження.

Володимир-Волинський суд засудив Середюк до службового обмеження на термін шість місяців. Хлопця визнали винним у непокорі,адже він відмовився виконати наказ щодо відправки на полігон на Широкий лан у Миколаївській області. Додамо,що насправді хлопці поїхали не на Широкий лан,а відразу на Схід.

Захисник підсудного Василь Нагорний зауважив,що захищає Середюка,бо визнавши його винним,усі визнають,що всі бійці – це безправні люди,які стали заручниками недолугого законодавства.

Адвокат вказав на численні порушення мобілізації Середюка. Наприклад,на момент мобілізації він здійснював постійний догляд за хворою власною матір’ю. Також у його документах йдеться про те,що він мобілізований 17 березня указом президента,хоча на той момент в Україні не було очільника держави,лише в.о. Також Нагорний переконаний,що підсудний не повністю оволодів військово-обліковою спеціальністю. Мовляв,його повністю не можна назвати військовослужбовцем,він не був достатньо підготовлений,а стан його здоров’я не був достатньо обстежений.

Середюк зауважив,що не погоджується із вироком Володимир-Волинського суду,адже переконаний,що до нього прямого наказу не було виїхати на Широкий лан.

Зауважимо,що під час судового засідання були вигуки із залу. Суддя попередила,що суд – це не колгоспні збори і не сходи селян. Мовляв,дебоширів виведуть із залу.

Під час суду з’ясувалося,що у чоловіка ще є брати та сестри,які теоретично могли б доглядати хворих батьків.

«Я не проти служити,не проти захищати,але не знаю,куди подіти батьків. Прошу суд прийняти правильне рішення,сподіваюся,що ви мене виправдаєте». – сказав під час досудових дебатів Павло Середюк.

Поки судді радили у досудовій кімнаті,присутні атакували прокурора через порівняння ситуацію у Володимир-Волинську із бойовими діями у Іловайську. Прокурор Сергій Пушкарчук на звинувачення не реагував,хоча його закликали дивитися в очі людям і не відвертати обличчя. Пристрасті у залі майже неможливо було вгамувати. Мовляв,із війни можна повернутися лише у труні,або інвалідом,або дезертиром.

У підсумку судова колегія вирішила,що апеляція підлягає до часткового задоволення. Наприклад,через неповно з’ясовані обставини справи. Апеляційний суд скасував судовий вирок і відправив справу на судовий розгляд до суда першої інстанції,аби дізнатися,чи Середюк був правомірно викликаний на військову службу,правомірність наказу про переміщення на полігон у Миколаївську область тощо.